вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
26 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/320/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенко А.А.
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
розглянувши матеріали за позовом
Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 1 155 300,30 грн,
представники:
від позивача - Смик Д.П., адвокат, ордер серії АІ №1858904 від 01.05.2025
від відповідача - не з'явився
Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулося з позовом до відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 1 155 330,30 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
Представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву б/н від 31.03.2025 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначино підготовче засідання на 01.04.2025.
У ході підготовчого провадження відповідач скористався наданим процесуальним правом та подав суду відзив на позовну заяву.
01.05.2025 від представника Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 відкладено підготовче засідання на 29.05.2025.
29.05.2025 від представника Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 29 травня 2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд у справі на 26.06.2025
26.06.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція Позивача.
Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» є Підприємством, що діє на основі комунальної власності Ужгородської міської ради на праві господарського відання. Засновник підприємства - Ужгородська міська рада є органом управління підприємством. КП «Водоканал міста Ужгород» відповідно до статуту є виконавцем комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Основним видом діяльності є 36.00 Забір, очищення та постачання води. Законом, що регулює відносини, що виникають у процесі надання та постачання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до Статуту основними завданнями підприємства є надання послуг у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, насичення ринку відповідних послуг та технічне обслуговування експлуатаційної мережі міста Ужгорода.
Відповідно до статуту Позивач є юридичною особою із самостійним балансом та власними розрахунковими валютними та іншими рахунками, самостійно укладає договори від свого імені та несе відповідальність за свої зобов'язання. Майно підприємства є власністю громади міста Ужгорода. Основним джерелом фінансування діяльності комунального підприємства є , зокрема, дохід за надані послуги у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 11.04.1997 року між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» та Коритнянською сільською радою Ужгородського району, у відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р., укладено Договір, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався поставляти абоненту воду, відводити господарсько - побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент - щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу, а при їх відсутності - по нормах водоспоживання відповідно до згаданих Правил.
За твердженням позивача, на виконання вказаного договору у період з квітня 2010 по вересень 2011 року Позивачем надано Відповідачу послуги по водопостачанню та водовідведенню всього на суму 1511627,72 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011р. року у справі № 5008/1655/2011 позовні вимоги Комунального Підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» задоволено повністю та вирішено стягнути з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь Позивача заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 1 593 655 грн. 48 коп., в т.ч. 1 511 627 грн. 72 коп. заборгованості за надані послуги згідно договору від 11.04.1997 року, 50 544 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань та 31 483 грн. 14 коп. річних, а також суму 15 936 грн. 56 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.Оскільки Відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе мировою угодою зобов'язання, а ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 року в частині стягнення відсотків річних не відповідає встановленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам до виконавчого документу, способом захисту порушеного права Позивача є звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Отже, у зв'язку із частковим виконанням Відповідачем зобов'язання щодо сплати відсотків за користування коштами передбачені п.3 мирової угоди, Позивач доходить висновку про те, що обидві сторони дійшли цілковитої згоди щодо змісту та виконання угоди в повному обсязі та однаково для себе розуміли зміст відповідного правочину. Ухилення від сплати залишку внесків вказує на односторонню відмову від виконання зобов'язання Боржником та порушення права Позивача в частині отримання відповідної винагороди за надані в користування кошти на 18 (вісімнадцять) років та просить стягнути 1 155 300,30 грн.
Позиція Відповідача
Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Звертає увагу суду, що укладена між сторонами мирова угода не передбачає права Позивача нараховувати та обов'язку Відповідача сплачувати у відповідності до ст. 625 ЦК України річні відсотки у разі дострокового повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою.
Враховуючи виконання Холмківською сільською радою умов мирової угоди, відсутні підстави вважати, що Відповідач порушив умови мирової угоди та прострочив сплату коштів. Навпаки, здійснивши дострокове повне погашення грошових зобов'язань, Холмківська сільська рада повністю достроково виконала умови мирової угоди, у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання зі сторони Відповідача відсутнє. Водночас, в пункті 3 мирової угоди, умов якої відповідач жодним чином не порушив, сторони узгодили сплату річних відсотків у відповідності до ст. 625 ЦК України, яка передбачає сплату відсотків річних від «простроченої», а не «достроково сплаченої» суми коштів.
Таким чином, вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що Холмківська сільська рада достроково сплатила позивачу грошові кошти на виконання умов мирової угоди, якою не передбачено нарахування та сплату відсотків у разі дострокового виконання зобов'язань за мировою угодою, тобто на суму такого дострокового платежу.
Просить у задоволенні позову Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 1 155 300,30 грн. відмовити в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом.
11.04.1997 року між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» та Коритнянською сільською радою Ужгородського району, у відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р., укладено Договір, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався поставляти абоненту воду, відводити господарсько - побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент - щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу, а при їх відсутності - по нормах водоспоживання відповідно до згаданих Правил.
18.11.2011 Господарським с3удом Закарпатської області ухвалено рішення у справі №5008/1655/2011, яким стягнуто з Коритнянської сільської ради (с. Коритняни Ужгородського району, вул..Духновича,66»в», код ЄДРПОУ 04349768) на користь комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» (м. Ужгород, вул.. Митна, 1, код ЄДРПОУ 03344326) суму 1 593 655 (один мільйон п'ятсот дев'яносто три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 48 коп., в т.ч. 1 511 627 грн. 72 коп. заборгованості за надані послуги згідно договору від 11.04.1997 року, 50 544 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань та 31 483 грн. 14 коп. річних, а також суму 15936 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 56 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
20 серпня 2020 Господарський суд Закарпатської області постановив ухвалу у справі №5008/1655/2011, якою затвердив мирову угоду на стадії виконання рішення суду у справі №5008/1655/2011 за позовом КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" до Коритнянської сільської ради Ужгородського району про стягнення заборгованості за надане водопостачання.
Згідно з положеннями поданої суду мирової угоди, сторони погодили, що погашення заборгованості у сумі 1609828,04 грн. здійснюється Відповідачем щомісячними рівними платежами до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно з графіком, який є додатком до цієї угоди. При цьому, несплата кожного чергового платежу прирівнюється сторонами до невиконання мирової угоди в цілому і дає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу. Угодою також обумовлено, що відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу та встановлено порядок та строки їх оплати. Не оплата ж рахунку, не зважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, вважається невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу. Угодою також обумовлено право відповідача достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання.
Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року Заяву № 1131 від 23.08.2019 постановлено заяву Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» про виправлення описки в ухвалі від 20.08.2019 про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення - задоволити. В ухвалі від 20.08.2019 про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду у справі №5008/1655/2011 виправити описку, виклавши п. 3 мирової у годи в наступній редакції: «У відповідності до ст. 625 ЦК України Відповідач сплачує Позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється Позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків Позивач виписує Відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті Відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку Відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до Позивача. Не оплата цього рахунку, не зважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, е невиконанням мирової угоди і надає право Позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.»
Ухвалою суду від 09 червня 2021 у справі №5008/1655/2011 здійснено заміну боржника у справі №5008/1655/2011 - Коритнянську сільську раду на її правонаступника - Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.
09.06.2022 року Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області достроково погашено залишок визначеної Мировою угодою заборгованості у розмірі 1 371 332,06 грн., що сумарно дорівнює платежам № 33-216, які визначені графіком платежів зазначеного у Мировій угоді від 20.08.2019 року.
Листом КП «Водоканал м. Ужгород» від 21.06.2022 року за № 786 були надіслані рахунки щодо сплати відсотків за весь період користування коштами
04.07.2022 року Позивач звернувся листом за № 872 до Управління Державної Казначейської служби в Ужгородському районі Закарпатській області.
08.07.2022 року листом за № 02-10-06/354 Управління Державної казначейської служби в Ужгородському районі Закарпатської області відмовило у примусовому стягненні коштів та повернуло ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 року у справі № 5008/1655/2011 на підставі абз. 2 пп. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», а саме, у мировій угоді не зазначено резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Розрахунком здійснених оплат за основною сумою заборгованості згідно мирової угоди по справі, складеним позивачем та випискою порахунках підтверджується сплата відповідачем всієї основної заборгованості. Останя проплата в сумі 1 371 332,06 грн була здійснена 06.09.2022.
Розрахунком здійснених оплат згідно мирової угоди по справі, складеним позивачем та випискою порахунках підтверджується сплата відповідачем 40 379, 73 грн відсотків по мировій угоді.
Розрахунком здійснених оплат згідно мирової угоди по справі, складеним позивачем підтверджується не сплата відповідачем 1 155 300,30 грн відсотків по мировій угоді.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, вислухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов переконання про задоволення позову у повному обсязі з огляду на наступне.
Норми законодавства, що регулюють спірні відносини.
Цивільний кодекс України.
Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення.
1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання.
1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання.
1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 536. Проценти
1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням.
1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 626. Поняття та види договору.
1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629. Обов'язковість договору.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Стаття 631. Строк договору.
1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Господарський кодекс України.
Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов'язань.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов'язань.
1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 222.Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
2. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Господарсько - процесуальний кодекс України.
Стаття 192. Мирова угода сторін
1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Стаття 193. Виконання мирової угоди
1. Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.
2. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
3. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.
Виконання достроково відповідачем мирової угоди в частині сплати визначених п. 1 мирової угоди платежів не спростовує необхідності виконання в повному обсязі передбаченого п. 3 мирової угоди обов'язку зі сплати процентів за користування коштами за весь період, як було і передбачено п. 1 такої мирової угоди.
Суд, перевіривши арифметичний деталізований розрахунок нарахування процентів, складений позивачем, зазначає, що він складений вірно на виконання п. 3 мирової угоди. Зокрема, на суму здійсненого платежу були нараховані відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу.
Відтак, твердження відповідача стосовно того, що у випадку відсутності факту прострочення боржника відсутня і підстава для сплати позивачем відсотків спростовується детальним тлумаченням п. 3 мирової угоди, яка передбачає нарахування річних відсотків у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу (така була 25%).
Статтею 536 ЦКУ передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 викладено висновок, за яким термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у наступному значенні: «боржник до певного строку одержує можливість не повертати кошти. Тобто з дозволу кредитора він користується його грошовими коштами і вносить за це плату (проценти)».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 лютого 2024 (справа №907/1008/22) дійшов висновків, що у пункті 36 постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18, на яку посилається скаржник, сформовано висновок, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Отже, проценти річних, передбачені у частині другій статті 625 ЦК України є одночасно заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.
Причиною виникнення спору стало питання, пов'язане із тлумаченням умов мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, зокрема, в частині сплати річних відсотків під час здійснення кожного платежу.
Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/6870/21, на яку посилається скаржник, сформував такі висновки:
-у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (пункт 5.16.);
-аналіз положень статті 213 ЦК України свідчить, що тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів змісту (пункт 5.17.).
У справі, що переглядається, сторони, у пункті 3 мирової угоди узгодили, що у відповідності до статті 625 ЦК України, відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу.
Верховний Суд зазначає, що сторони у пункті 3 мирової угоди чітко передбачили сплату річних відсотків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, що вбачається із використаних слів - "процентів річних" (передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, у статті 536 вживається слово "проценти" без конкретизації терміну) та безпосереднім посиланням на норму статті 625 ЦК України (перший рівень тлумачення - загальноприйняті у відносинах значення термінів).
Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сторони у пункті 3 мирової угоди передбачили сплату річних відсотків, передбачені у частині другій статті 625 ЦК України.
Водночас проценти річних, передбачені у частині другій статті 625 ЦК України, крім заходу відповідальності за порушення грошового зобов'язання, є і способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Отже, сторони правовідношення не обмежені в праві узгодити в угоді можливість захисту майнового стану кредитора шляхом встановлення обов'язку боржника сплачувати відсотки річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Сторони у цій справі шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення погодили умову про розстрочку сплати заборгованості за договором послуг, змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг, визначили його проміжком часу у 18 років, протягом якого відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача-стягувача щомісячні платежі в сумі, визначеній графіком погашення та передбачили сплату річних відсотків за кожний платіж за період з моменту затвердження мирової угоди до дня здійснення платежу.
При цьому морова угода не містить положення, що сплата річних відсотків здійснюється тільки за платежами, передбаченими графіком погашення заборгованості (пункт 1 мирової угоди), а пунктом 3 угоди узгоджено, що нарахування річних відсотків здійснюється щоразу після кожного платежу. Право дострокового погашення сторони узгодили у пункті 4 мирової угоди, однак не передбачили, що дострокове погашення звільняє відповідача від сплати відсотків річних, визначених у пункті 3 угоди.
Тобто, за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови договору, зокрема змінили строки та порядок оплати (встановили графік погашення боргу) та передбачили сплату річних відсотків у визначеному розмірі за кожним платежем без виключення такого обов'язку, у разі здійснення дострокового повного чи часткового погашення боргу, передбаченого пунктом 4 угоди.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 лютого 2024 (справа № 907/1008/22) вказав суд апеляційної інстанції не врахував наведеного та дійшов помилкового висновку, що укладена між сторонами у справі та затверджена в судовому порядку мирова угода не передбачає обов'язку відповідача сплатити відсотки річних у разі дострокового погашення заборгованості у відповідності зі статтею 625 ЦК України, оскільки саме такий порядок узгоджено сторонами у пункті 3 мирової угоди.
Суд доходить висновків що справа справа № 907/1008/22 є релевантною до справи № 907/320/25 та погоджується із вищевикладеними висновками Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Відтак, заперечення Відповідача не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, судом встановлено, що розрахунки суми позову здійснено Позивачем по день здійснення фактичного платежу основного боргу, без сплати відсотків, які були обумовлені умовами угоди. Позов є обгрунтованим, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо обґрунтованості рішення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
У звязку із задоволенням позову повністю судові витрати слід покласти на відповідача повністю згідно п. 1 ч. 4 та п. 9 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, буд. 1, кошти в сумі 1 155 300,30 грн (Один мільйон сто п'ятдесят п'ять тисяч триста гривень 30 копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 13863,60 грн. (Тринадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривнi 60 копійок)
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2025
Суддя А.А. Худенко