ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"26" червня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/709/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , м. Харків Харківської області про забезпечення позову, викладену в позовній заяві б/н від 24.06.2025 (вх. №02.3.1-05/774/25 від 24.06.2025), у справі №907/709/25
За позовом ОСОБА_1 , м. Харків Харківської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркан», м. Ужгород Закарпатської області
про усунення перешкод та зобов'язання ТОВ “Маркан» демонтувати (знести) самочинно (самовільно) збудований об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), а саме, Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44,
шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Маркан» та/або будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), до набрання законної сили судовим рішенням у справі,
ОСОБА_1 , м. Харків Харківської області в особі уповноваженого представника - адвоката Бойка Б.Б. - звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом б/н від 24.06.2025 (вх. №02.3.1-05/774/25 від 24.06.2025) (переданий на розгляд судді Пригарі Л.І. 25.06.2025) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркан», м. Ужгород Закарпатської області про усунення перешкод та зобов'язання ТОВ “Маркан» демонтувати (знести) самочинно (самовільно) збудований об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), а саме, Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44.
Водночас за змістом позовної заяви представник позивачки вказує на необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Маркан» та/або будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), до набрання законної сили судовим рішенням у справі, обґрунтовуючи зазначене тим, що на спірній земельній ділянці відповідачем без повідомлення про початок будівельних робіт та всупереч отриманим містобудівним умовам ведеться будівництво п'ятиповерхових багатоквартирних будинків без дотримання, при цьому, протипожежних, санітарних розривів та інших відстаней (фактичні розриви як мінімум удвічі менші).
За доводами представника позивачки, реальність спору та необхідність забезпечення позову зумовлюється очевидністю протиправних дій відповідача, який, не маючи необхідних містобудівних документів та дозволу на початок будівельних робіт, будує багатоповерхівки, ігноруючи отримані містобудівні умови, протипожежні та інші відстані до існуючих об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності позивачки.
На переконання представника позивачки, запропонований ним захід забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Маркан» та/або будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), до набрання законної сили судовим рішенням у справі є співмірним із предметом заявленого позову, яким виступає усунення перешкод та зобов'язання відповідача демонтувати (знести) самочинно (самовільно) збудований об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), а саме, Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44.
При цьому, за твердженням представника позивачки, якщо вказані дії (будівництво) відбудуться до завершення розгляду даної справи по суті, задоволення позову не призведе до поновлення порушених прав Гуткової О.Є., оскільки зумовить необхідність звернення останньої вже до нового власника нерухомого майна в межах іншої справи з вимогами про його знесення.
Додатково представник позивачки звертає увагу на те, що 27.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Івета» та Товариство з обмеженою відповідальністю “Маркан», відповідно до інформації з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, подали до Державної інспекції архітектури та містобудування України заяву про отримання дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкті “Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44», і станом на дату подання позову статус заяви на отримання дозволу на виконання будівельних робіт - “Відмовлено».
Представник позивачки наголошує, що причиною відмови стали: - невідповідність поданих документів вимогам законодавства; - невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил.
Водночас за твердженням представника позивачки, відповідно до інформації з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ТОВ “Івета» та ТОВ “Маркан» знову подали до ДІАМ України заяву про отримання Дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкті “Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44».
Представник позивачки зауважує, що між обраними заходами забезпечення позову (заборона здійснювати будівельні роботи) та предметом позову (знесення самочинного будівництва) існує безпосередній зв'язок, тобто вказані заходи забезпечення позову співмірні з предметом позову, є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження земельної ділянки, що належить заявнику у стані, який дозволив би захистити його право на її забудову), а їх застосування забезпечить ефективний захист порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду в межах даної справи, у разі задоволення позову.
Оцінюючи заяву представника ОСОБА_1 , м. Харків Харківської області про забезпечення позову, викладену в позовній заяві б/н від 24.06.2025 (вх. №02.3.1-05/774/25 від 24.06.2025), у справі №907/709/25, суд зазначає наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).
Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).
Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є заявлена позивачкою вимога немайнового характеру - усунення перешкод та зобов'язання ТОВ “Маркан» демонтувати (знести) самочинно (самовільно) збудований об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), а саме, Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44.
Відтак, із огляду на те, що в даній справі позивачка звернулася до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, в зазначеному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №911/1551/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 сформовано наступну правову позицію, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Водночас вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд надає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.
Так, у даному випадку представник позивачки просить суд застосувати такий захід забезпечення позову, як заборона Товариству з обмеженою відповідальністю “Маркан» та/або будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що позивач, звертаюсь до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається у заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.
При цьому, слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №916/3710/22, від 01.04.2024 у справі №922/5184/23, від 14.06.2024 у справі №924/1155/23).
Водночас визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17).
Слід звернути увагу на те, що однією з підстав для вжиття заходів забезпечення позову, на яку посилається представник позивачки, є твердження про те, що відповідачем самочинно (самовільно), без повідомлення про початок будівельних робіт та всупереч отриманим містобудівним умовам ведеться будівництво п'ятиповерхових багатоквартирних будинків без дотримання, при цьому, протипожежних, санітарних розривів та інших відстаней.
У даному контексті суд зазначає, що питання правомірності здійснення відповідачем забудови спірної земельної ділянки та оцінка відповідного будівництва на предмет його самочинності стосуються суті заявлених позовних вимог і не можуть бути предметом розгляду під час вирішення питання про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову.
Так, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20, від 03.04.2023 у справі №908/2317/22, від 01.04.2024 у справі №922/5184/23, від 30.10.2024 у справі №905/825/24).
Крім того, заслуговує на увагу і той факт, що представник позивачки, стверджуючи про необхідність заборони відповідачу та/або будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44 (кадастровий номер 2110100000:10:001:0156), жодним чином не доводить, що у випадку невжиття судом запропонованого ним заходу забезпечення позову неможливо буде виконати рішення суду в даній справі в разі задоволення позову та зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна (на будь-якій стадії його готовності).
Також слід зауважити, що представник позивачки за змістом поданої суду заяви про забезпечення позову просить заборонити будь-яким особам проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, тобто вказана вимога спрямована не лише на заборону відповідачу вчиняти певні дії, а також й іншим особам, що в даному випадку порушуватиме права третіх осіб, які не є стороною даного спору.
Водночас ключовим при вирішенні судом питання про забезпечення позову є також і те, що відповідними запобіжними заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2023 у справі №906/304/23, від 27.11.2023 у справі №903/639/23, від 26.04.2024 у справі №916/4893/23, від 26.02.2025 у справі №927/777/24.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
В даному випадку вжиття судом запропонованих представником позивачки заходів забезпечення позову може призвести до непередбачених та невиправданих фінансових втрат (збитків) відповідача у відносинах із замовниками та контрагентами з будівництва, а також порушуватиме права третіх осіб, із якими у ТОВ “Маркан» об'єктивно можуть існувати договірні відносини із приводу спірного об'єкта забудови.
Таким чином, суд констатує, що заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, представник позивачки не навів обставин та не подав належних доказів, із якими законодавство пов'язує необхідність їх застосування.
З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів представника позивачки щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що представник позивачки не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом.
Відтак, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 , м. Харків Харківської області про забезпечення позову, викладеної в позовній заяві б/н від 24.06.2025 (вх. №02.3.1-05/774/25 від 24.06.2025), у справі №907/709/25, що є підставою для відмови в застосуванні вказаних заходів шляхом постановлення відповідної ухвали.
Керуючись ст. 73, 74, 77, 79, 123, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , м. Харків Харківської області про забезпечення позову, викладеної в позовній заяві б/н від 24.06.2025 (вх. №02.3.1-05/774/25 від 24.06.2025), у справі №907/709/25 відмовити.
2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Копію ухвали надіслати сторонам спору.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 27.06.2025.
Суддя Л.І. Пригара