61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
27.06.2025 Справа №905/395/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області
до відповідача: Маріупольського електромеханічного фахового коледжу, м.Маріуполь Донецької області
про стягнення заборгованості у розмірі 495112,56грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольського електромеханічного фахового коледжу, м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 495112,56грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №712 від 11.01.2022, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 495112,56грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду такі документи: договір №712 від 11.01.2022 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії з додатком №1, акти за січень-лютий 2022 року, рахунки-фактури, лист ККП «Маріупольтепломережа» №308 від 28.09.2022, роздруківку з електронної пошти, лист Маріупольського електромеханічного фахового коледжу №22 від 20.03.2025, рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області №17 від 13.07.2022, реєстр операцій АТ «ПУМБ».
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 11, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193, 265 Господарського кодексу України.
З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/395/25 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
22.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору.
25.04.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/395/25 Справу №905/395/25 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
12.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позовна заява подана з пропуском строку для звернення до суду з таким позовом, тому просить застосувати строки позовної давності. Також відповідач посилається на неможливість визначити достовірність даних щодо обсягів спожитої теплової енергії з огляду на відсутність доступу до адмінбудівлі як у позивача, так і у відповідача через окупацію міста Маріуполя. Відповідач вказує, що позивачем подані неналежні докази, зокрема, надано не підписаний відповідачем дублікат акта №01-2489/01 надання послуг за січень 2022 року, хоча позивач мав достатньо часу для оформлення таких документів належним чином. При цьому, відповідач наполягає, що за умовами договору рахунки та акти наданих послуг мають надходили виключно на паперовому носії, такі документи були надіслані відповідачеві на фактичну адресу лише 04.03.2025.
19.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній вказує, що відповідач мав у своєму володінні акт надання послуг за січень 2022 та рахунок, оскільки відповідач частково сплатив заборгованість за січень 2022 року з посиланням в призначенні платежу на акт №01-2489/01 від 07.02.2022. Позивач також вказує, що через тимчасову окупацію міста Маріуполя позивач втратив доступ до адмінбудівлі, у тому числі, до даних про об'єми спожитої теплової енергії, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості надати суду підписаний акт надання послуг за січень 2022 року. Також позивач зазначає, що обсяг спожитої теплової енергії розраховано на підставі п. 17 договору. Позивач вважає, що перебіг строку позовної давності повинен розраховуватись з 03.10.2022 - 6 день після отримання відповідачем рахунку та акту наданих послуг за лютий 2022 року.
26.05.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з позовом, вказує, що позивач не був позбавлений можливості своєчасно направити акт за лютий 2022 року, оскільки відповідач з 09.05.2022 був релокований до м. Тернопіль, а з 12.05.2022 відновив свою діяльність. Надалі позиція відповідача зводиться до того, що у позивача відсутні дані за попередні опалювальні періоди щодо об'ємів теплопостачання.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
10.01.2022 між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (позивач, виконавець) та Маріупольським електромеханічним технікумом (відповідач, замовник) укладено договір №712 з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії (договір), відповідно до умов п. 1 якого останній укладається відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (зі змінами) на закупівлю послуги з постачання теплової енергії (код ДК 021:2015-09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція), (Послуги з постачання теплової енергії) для потреб опалення (далі-послуга) на період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року у кількості: Без ЦТП без ІТП 313,78Гкал/рік. Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 4 договору послуга надається за допомогою систем за межами будинку.
За умовами п. 5 договору будівля обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії.
Згідно з п. 6 договору виконавець забезпечує постачання теплоносія безперервно з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 1 і 2 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем будівлі. Місце надання послуги з постачання теплової енергії: м Маріуполь, вул. Зелінського, 11. Надання послуги х постачання теплової енергії здійснюється виконавцем згідно із заявленими замовником обсягами (п. 7 договору).
Відповідно до п. 10 договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будівлі визначається як сума показань таких вузлів обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Пунктом 16 договору передбачено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця з 28 до 30 число виконавцем у присутності замовника або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань або замовником самостійно.
Згідно з п. 17 договору у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення замовником виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань засобів вимірювальної техніки для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерахунок із замовником.
Пунктом 19 договору визначено, що плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.
Відповідно до п. 20 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить: Без ЦТП без ІТП 3933,32грн за 1 Гкал з ПДВ. Сума цього договору становить 1234197,15грн., у тому числі ПДВ 205699,52грн. та складається: за рахунок коштів обласного бюджету - 1183968,65грн; за рахунок коштів спеціального фонду - 19981,27грн, за рахунок коштів орендарів 30247,23грн.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок та акт наданих послуг на оплату послуги не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок та акт наданих послуг надається на паперовому носії (п.п. 21, 22 договору).
Згідно з п. 23 договору замовник здійснює оплату за цим договором після пред'явлення виконавцем рахунку та акту наданих послуг (далі - рахунок та акт) не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2022 року. Відповідно до ч. 3 ст.631 ЦК України умови договору поширюють свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2022 року (п. 38 договору).
До договору сторонами підписано додаток №1, у якому викладено інформацію про об'єкти замовника: 1. Об'єкт - учбовий корпус (адреса: вул. Зелінського, 11; опалювальна площа: 9869,40кв.м; максимальне теплове навантаження: 05,525Гкал/год; джерело теплопостачання: без ЦТП без ІТП); 2. Об'єкт - їдальня (адреса: вул. Зелінського, 11; опалювальна площа: 1070,00кв.м; максимальне теплове навантаження: 0,102Гкал/год; джерело теплопостачання: без ЦТП без ІТП).
Договір з додатком №1 до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Позивач склав акт №01-2489/01 надання послуг (дублікат) за січень 2022 року на загальну вартість послуги 581199,16грн з ПДВ (обсяг 147,763Гкал) та акт №07-2489/01 надання послуг за лютий 2022 року на загальну вартість послуги 403419,00грн з ПДВ (обсяг 102.565Гкал).
Також позивачем виписані рахунки-фактури №01-2489/01 за січень 2022 року та №07-2489/01 за лютий 2022 року.
Позивач вказує, що відповідно до п. 17 договору, для розрахунку об'єму спожитої відповідачем теплової енергії за лютий 2022 року було використано показники споживання тепла за період з листопада 2021 року по січень 2022 року.
Згідно з реєстром операцій АТ «ПУМБ» відповідач сплатив послуги з теплопостачання на загальну суму 482866,16грн відповідно до платіжних документів №41, №32 від 21.02.2022, призначення платежів «…частк.за теплопостачання за 01.2022р.; акт №01-2489/02 від 07.02.22р., дог. №712 від 11.01.2022р…».
Також, позивач вказує, що у відповідача станом на 01.01.2022 була наявна переплата у розмірі 6639,44грн, яка зарахована в погашення боргу за січень 2022 року.
За розрахунком позивача у відповідача обліковується заборгованість у загальному розмірі 495112,56грн, з яких за січень 2022 року - 91693,56грн, за лютий 2022 року - 403419,00грн.
Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області №17 від 13.07.2022 вирішено вважати датою призупинення подачі теплової енергії в місті Маріуполі 28 лютого 2022 року (п. 1 рішення); вважати датою закінчення опалювального періоду 2021/2022 років в місті Маріуполі 15 липня 2022 року (п.2 рішення).
28.09.2022 позивач листом №308 звернувся до відповідача, шляхом направлення листа на електронну пошту відповідача, з проханням здійснити відповідачем оплату послуг з постачання теплової енергії та абонентської плати за місяці постачання теплової енергії в 2022 році на реквізити підприємства, визначені в рахунках-фактурах, протягом 5 днів з дня їх отримання.
До матеріалів справи долучено лист відповідача №22 від 20.03.2025, у якому на лист позивача від 04.03.2025 вих. №22, останнього повідомлено, що Управлінням Державної казначейської служби у м. Маріуполі Донецької області було відмовлено закладу відповідача у сплаті боргу за лютий 2022 року за надання послуг з постачання теплової енергії на підставі відсутності договорів на надання зазначених послуг; також сплата боргів минулих років суперечить чинному бюджетному законодавству.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг у січні-лютому 2022 року, звернувся до суду з відповідним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір №712 від 11.01.2022, які за своєю правовою природою є договором поставки енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» виробництвом теплової енергії є господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачанням теплової енергії (теплопостачанням) є господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо, також є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
За приписами ст.12 Закону «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила).
Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктами 32, 34 Правил передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Судом встановлено, що позивач склав акт №01-2489/01 надання послуг (дублікат) за січень 2022 року на загальну вартість послуги 581199,16грн з ПДВ (обсяг 147,763Гкал) та акт №07-2489/01 надання послуг за лютий 2022 року на загальну вартість послуги 403419,00грн з ПДВ (обсяг 102.565Гкал).
Відповідач підтвердив отримання актів, зокрема, у відзиві на позовну заяву вказав, що рахунки та акти на паперовому носії отримав 04.03.2025; у запереченнях на відповідь на відзив вказав, що отримав акт за січень 2022 року (без позначки «дублікат») з листом від 28.09.2022.
Факт споживання теплової енергії у січні-лютому 2022 року відповідач не заперечує, однак, посилається на неможливість перевірити обсяги спожитої електричної енергії.
У свою чергу, позивач вказує, що відповідно до п. 17 договору, для розрахунку об'єму спожитої відповідачем теплової енергії за лютий 2022 року було використано показники споживання тепла за період з листопада 2021 року по січень 2022 року.
Відповідач обґрунтованих заперечень щодо розрахунку обсягів теплової енергії не надав, контррозрахунок не здійснив, не спростував, що здійснений розрахунок є арифметично чи методологічно неправильним, дані про інші обсяги спожитої теплової енергії відповідачем до суду не надано.
З огляду на те, що станом на теперішній час місто Маріуполь Донецької області тимчасово окуповане, доступ до вузлів комерційного обліку відсутній з об'єктивних причин, суд вважає, що у позивача наявні достатні підстави для розрахунки обсягів споживання теплової енергії у лютому 2022 року на підставі п. 17 договору.
Крім того, судом враховується, що у листі №22 від 20.03.2025 відповідач не заперечує щодо визначених позивачем обсягів поставленої теплової енергії у лютому 2022 року, також зі змісту листа вбачається, що відповідачем здійснювались спробу сплатити заборгованість за лютий 2022 року.
Щодо заперечень на акт за січень 2022 року, то такі заперечення відхиляються з огляду на те, що відповідачем частково сплачено заборгованість за зобов'язанням січня 2022 року, та у призначенні платежу міститься посилання на акт за січень 2022 року, що свідчить про отримання первинних документів за спірний період.
При цьому, враховуючи, що позивач втратив оригінали документів, останній не позбавлений можливості надати дублікат акту, який видається замість втраченого оригіналу, тотожний за змістом та має силу первісного документа.
Одночасно, відповідач належними доказами не спростував, що такий акт не відповідає оригіналу, обґрунтованих заперечень щодо обсягів спожитої теплової енергії у січні 2022 року чи спростувань щодо оплати акту за січень 2022 року не надав.
На підставі наведеного, керуючись принципом змагальності сторін, суд дійшов висновків про доведеність позивачем постачання теплової енергії відповідачу у визначених в актах за січень-лютий 2022 року обсягах.
Приписами частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У п. 23 договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату за цим договором після пред'явлення виконавцем рахунку та акту наданих послуг не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як вказано вище, наявні в матеріалах справи докази свідчать про отримання відповідачем у лютому 2022 року акта наданих послуг за січень 2022 року.
Також судом встановлено, що акт за лютий 2022 року своєчасно не направлений позивачем відповідачу, однак, відповідач підтвердив, що отримав документи на паперовому носії 04.03.2025.
Отже, на підставі викладеного, строк оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, відповідач частково сплатив заборгованість за січень 2022 року на загальну суму 482866,16грн, також позивачем зараховано в оплату за січень 2022 року кошти у розмірі 6639,44грн (переплата станом на 01.01.2022).
Докази сплати заборгованості у загальному розмірі 495112,56грн, з яких за січень 2022 року - 91693,56грн, за лютий 2022 року - 403419,00грн, відповідачем не надані.
Отже, позовні вимоги про стягнення боргу за послуги з постачання теплової енергії є правомірними та обґрунтованими.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку для звернення з позовом до суду та застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає таке.
Позовна давність відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09).
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У період з 02.04.2020 по 30.06.2023 строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину на підставі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX.
Відповідно до ч.1 ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.
У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч.2,3 ст. 263 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, перебіг строку позовної давності зупинено до скасування воєнного стану, отже, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами в межах строку позовної давності, тому заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області до Маріупольського електромеханічного фахового коледжу, м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 495112,56грн задовольнити.
Стягнути з Маріупольського електромеханічного фахового коледжу, м.Маріуполь Донецької області (87525, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.Зелінського, будинок 11, ідентифікаційний код 03363068) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області (87534, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1, ідентифікаційний код 33760279) заборгованість у розмірі 495112,56грн та судовий збір у розмірі 5941,36грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
Рішення складено та підписано 27.06.2025.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.