вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.06.2025м. ДніпроСправа № 904/941/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: Дем'янова К.О.
від відповідача: Казьонний Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЄР" (52012, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Партизанське, вулиця Заводська, будинок 14-А, ідентифікаційний код 44819041)
про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 226 123,25 грн на підставі договору №2403000039 від 15.03.2024
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач (Акціонерне товариство «Укртрансгаз») уклав із відповідачем (Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЄР») договір №2403000039 від 15.03.2024 на постачання арматури трубопровідної (засувок) на загальну суму 9 559 034,40 грн. Поставка мала бути здійснена в строк 90 днів з дати укладання договору, тобто до 13.06.2024.
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), в частині повної та своєчасної поставки товару та його якості (комплектності).
Так, позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЄР» порушило умови договору, поставивши по накладній №4 від 18.04.2024 товар неналежної якості (що підтверджено актом вхідного контролю №91А від 26.04.2024), у зв'язку із чим позивачем нараховано та висунуто вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 11 529,12 грн, що становить 20% від вартості неякісного товару. Крім того, частина товару на суму 55 200 грн поставлена відповідачем 06.09.2024, тобто із простроченням, а частина товару на суму 7 789 531,20 грн не поставлена відповідачем позивачу взагалі. Через прострочення та недопоставку продукції на суму 7 789 531,20 грн позивач нарахував пеню 1 430 121,01 грн і штраф - 784 473,12 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог повністю, вважаючи його необґрунтованим та таким, що підлягає відхиленню з таких підстав.
ТОВ «ДАЄР» надало Акціонерному товариству «Укртрансгаз» банківську гарантію на 477?951,72 грн, як забезпечення виконання договору. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» використало цю гарантію через прострочення відповідачем поставки, банк гарантійно сплатив Акціонерному товариству «Укртрансгаз» кошти, після чого ТОВ «ДАЄР» компенсувало в порядку регресу банку повну суму двома платежами. На думку відповідача, позовна вимога щодо стягнення штрафних санкцій за здійснене прострочення поставки товарів з боку ТОВ «ДАЄР», на ту саму суму, яку вже фактично отримано за рахунок реалізації банківської гарантії, є подвійним стягненням, що порушує ст. 61 Конституції України (заборона подвійного притягнення).
Відповідач наводить приклади рішень апеляційних судів, які підтверджують неправомірність подвійного стягнення, якщо сплату вже було здійснено через банківську гарантію, з огляду на те, що позивач вже скористався своїм правом на відшкодування пені за договором, оскільки банківською гарантією було забезпечено виконання принципалом (відповідачем) зобов'язань за договором.
Відповідач також вказує на неправильність визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов'язання. Зокрема, щодо безпідставного визначення датою поставки день складання позивачем одностороннього акту, а не дату фактичного відвантаження товару та підписання видаткової накладної. Обґрунтовує свою позицію нормами статті?664 ЦК України (момент виконання зобов'язання).
Крім того відповідач зазначає про порушення з боку позивача строків проведення авансового платежу, внаслідок чого останній має право на здійснення нарахування зустрічних штрафних санкцій.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
05.03.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЄР" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 7 850 665, 44 грн, відповідно до якої позивач просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЄР" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" грошові кошти у загальному розмірі 2 226 123,25 грн, з яких 11 529,12 грн - штраф, нарахований відповідно до умов пункту 7.3. договору №2403000039 від 15.03.2024, 1 430 121,01 грн - пеня та 784 473,12 грн - штраф, нарахований відповідно до умов пункту 7.4. договору №2403000039 від 15.03.2024, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 713,48 грн.
07.03.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 26.03.2025 об 11:00 год.
14.03.2025 від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №10941/25 від 14.03.2025) на позовну заяву.
Також 14.03.2025 від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №10957/25 від 14.03.2025) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
24.03.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №18265/25від 24.03.2025) на відзив на позовну заяву.
26.03.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
26.03.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 09.04.2025, надавши учасникам справи можливість виконати пропозиції суду, викладені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2025 у справі №904/941/25.
09.04.2025 у підготовче засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача, які приймали участь в режимі відеоконференції.
09.04.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 23.04.2025 об 14:30 год.
23.04.2025 у зв'язку із технічними проблемами в роботі операційної системи електронної обчислювальної машини (комп'ютера) призначене судове засідання не відбулося, ухвалою господарського суду призначено розгляд справи у судовому засіданні в межах розумного строку на 23.05.2025.
23.05.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку на 02.06.2025 о 16:00 год.
26.05.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №22382/25 від 26.05.2025), відповідно до якого він просив суд повернутися до стадії підготовчого провадження у господарській справі №904/941/25 та надання можливості для долучення до матеріалів справи копії договору Банківської гарантії №117783/V-0550 від 07 березня 2024 року.
02.06.2025 ухвалою господарського суду постановлено повернутися до розгляду справи №904/941/25 у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання. Підготовче засідання призначено на 18.06.2025.
05.06.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №24293/25 від 05.06.2025) про долучення доказів - копії банківської гарантії №117783/V-0550 від 07.03.2024.
17.06.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №26028/25 від 17.06.2025) про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.
18.06.2025 у підготовче засідання з'явився повноважні представник позивача (в режимі відеоконференції). Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився.
18.06.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 24.06.2025 о 15:00 год.
В судовому засіданні 24.06.2025 розглянуто справу по суті, досліджено докази та після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 27.06.2025 о 12:00 год.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), в частині повної та своєчасної поставки товару та його якості (комплектності), що призвело до нарахування передбачених договором штрафних санкцій та пені.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;
(2) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки товару та його якості (комплектності).
(3) Правомірність нарахування пені та штрафних санкцій за договором.
1. Укладення та умови договору
15.03.2024 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЄР" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2403000039 (далі - договір, а.с. 8-12).
До вказаного договору також укладено наступні додатки:
- додаток №1 - специфікація (а.с. 13-14), а також продовження до нього - Технічні вимоги і якісні характеристики товару: Арматура трубопровідна: крани, вентилі клапани та подібні пристрої (Засувки) (а.с. 14-25);
- додаток №2 - гарантійні зобов'язання (а.с. 26);
- додаток №3 - вимоги до банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу (а.с. 26-29).
За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується у визначений договором строк передати у власність покупця "Арматура трубопровідна: крани, вентилі клапани та подібні пристрої (Засувки)" (далі - товари), зазначені у специфікації, яка наведена у додатку 1 до договору (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Згідно із пунктом 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціни за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації.
Відповідно до пункту 2.1 договору якість та комплектність товарів повинні відповідати вимогам ГОСТ, ДСТУ, технічних умов, технічної або іншої документації, які зазначаються у специфікації до договору і містять вимоги до якості товарів.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що якість товарів не повинна бути нижчою від вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України та умовами договору для таких видів товарів.
Згідно з пунктом 2.4 договору постачальник зобов'язаний передати покупцеві товари у тарі та (або) в упаковці, що відповідає вимогам щодо якості і комплектності, встановленим стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами) виробника та (або) державним стандартам, якщо такі передбачені.
Обов'язок постачальника здійснити передачу товарів у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) пакування.
Відповідно до пункту 2.5 договору товари повинні бути передані у тарі та (або) упаковані звичайним для них способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товарів цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування.
У випадках, передбачених стандартами, технічними умовами, постачальник зобов'язаний при відвантаженні (здачі) товарів в упакованих або затарених місцях вкласти в кожне тарне місце документ, який свідчить про найменування, комплектність (кількість складових) та якість товарів, що знаходяться в даному тарному місці.
Товари, що передаються постачальником покупцю за договором, підлягають обов'язковому маркуванню згідно з вимогами стандартів, технічних умов, нормативів (пункту 2.6 договору).
За умовами пункту 3.1 договору ціна договору становить 9 559 034,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 593 172,40 грн.
Відповідно до пункту 3.3 договору ціна за одиницю товару наведена у специфікації.
Відповідно до пункту 4.2 договору передбачено наступний порядок оплати товарів:
- покупець здійснює авансовий платіж шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 договору, в сумі 477 951,72 грн., що складає 5% від ціни договору, зазначеної у пункті 3.1 договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання від постачальника оригіналу рахунку-фактури, за умови надання постачальником та прийняття покупцем безумовної безвідкличної банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу на суму не меншу від суми авансового платежу. Вимоги до банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу наведені у додатку 3 до договору. Банківська гарантія забезпечення повернення авансового платежу забезпечує повернення авансового платежу у разі порушення постачальником зобов'язання за договором (підпункт 4.2.1 договору);
- у разі ненадання постачальником протягом 5 робочих днів з дати укладення договору безумовної безвідкличної банківської гарантії повернення авансового платежу або не прийняття її покупцем через невідповідність умовам додатку 3 цього договору авансовий платіж покупцем не здійснюється. У цьому випадку несплата покупцем авансу не звільняє постачальника від виконання своїх зобов'язань за договором, а оплата поставлених товарів здійснюється покупцем на умовах підпункту 4.2.3 договору (підпункт 4.2.2 договору);
- покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість переданих товарів, з урахуванням суми авансового платежу, у разі його здійснення, не раніше 7 та не пізніше 15 календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.8 договору (підпункт 4.2.3 договору);
За умовами пункту 5.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари у кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.
Згідно із пунктом 5.3 договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки визначається у Специфікації), Інкотермс-2010, з урахуванням умов пункту 5.1 договору.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що право власності на товари переходить від постачальника до покупця в момент передачі товарів постачальником покупцю за видатковою накладною в місці поставки.
Відповідно до пункту 5.7 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості і комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що датою поставки товарів за договором є прийняття Покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13 договору і одночасна передача постачальником покупцю у повному обсязі наведених нижче таких документів: видаткової накладної; оригіналу рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів; документу про підтвердження строків придатності товарів (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар); копія діючого висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданого уповноваженим органом на товар; копія діючого сертифікату перевірки / експертизи типу / експертизи зразка на кожну позицію рукавичок з усіма додатками і протоколами випробувань, на які є посилання у сертифікаті, у відповідності до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771; копія діючої декларації відповідності засобів індивідуального захисту до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, на кожну позицію рукавичок.
Згідно із пунктом 5.9 договору у разі виявлення неналежної якості (комплектності) переданих товарів, покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення вартості товарів; 2) безоплатного усунення недоліків товарів у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявлені недоліки товарів; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товарів.
Відповідно до пункту 5.10 договору у разі істотного порушення вимог щодо якості товарів (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявились неодноразово чи з'явились знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитись від договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку і вимагати повернення сплаченої за товари грошової суми;
2) вимагати заміни неякісних (некомплектних) товарів на товари належної якості (комплектності) у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 днів з моменту отримання Постачальником повідомлення покупця про заміну товарів.
Згідно із пунктом 5.11 договору якщо постачальник товарів неналежної якості не є їх виробником, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товарів і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до постачальника.
Відповідно до пункту 5.12 договору у разі необхідності оформлення товаросупровідних документів відповідальність за правильність та повноту їх оформлення і пов'язаних з цим затримок при передачі товарів несе постачальник.
За умовами пункту 5.13 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів, вказаних у пункті 5.8 договору.
Положення Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, застосовуються до правовідносин сторін за договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим договором.
Постачальник здійснює передачу товарів покупцю на умовах договору на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 примірниках (2 примірника для покупця, 1 примірник для постачальника) щодо приймання товарів, в якому зазначається: місце і дата складання акта приймання товарів за кількістю та якістю, реквізити Договору.
Покупець при отриманні товарів на склад проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог Договору та/або технічної документації, що наявна у Покупця та/або супровідної документації до товарів, наданої Постачальником, товари вважаються такими, що не відповідають вимогам щодо якості та підлягають заміні Постачальником на товари належної якості.
Згідно з пунктом 5.14 договору неналежне оформлення постачальником документів, зазначених у підпунктах 4.3, 5.8, 5.13 договору, або відсутність хоча б одного із вказаних у цих пунктах договору документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог Договору вважається порушенням постачальником умов договору, до усунення якого Покупець має право відстрочити виконання свого зобов'язання з оплати товарів.
Згідно з пунктом 6.2 договору покупець має право, зокрема:
- не здійснювати оплату у разі ненадання та/або неналежного оформлення документів, зазначених пункті 4.3, пункті 5.8, пункті 5.13 договору (підпункт 6.2.2 договору);
- відмовитись від прийняття товарів у разі невідповідності їх якості (комплектності) технічним характеристикам, умовам поставки та відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати товарів до усунення претензії покупця (підпункт 6.2.3 договору);
- відмовитись від прийняття товарів у випадку порушення постачальником строків їх поставки, а також вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій за порушення ним своїх зобов'язань, передбачених договором та чинним законодавством України (підпункт 6.2.4 договору);
- вимагати від постачальника здійснення поставки товарів на умовах договору (підпункт 6.2.5 договору).
Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов'язаний, зокрема:
- забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором (підпункт 6.3.1 договору);
- забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 договору (підпункт 6.3.2 договору);
- надати покупцю документи, зазначені в пункті 4.3, пункті 5.8, пункті 5.13 договору (підпункт 6.3.2 договору);
- забезпечити за власний рахунок усунення претензій, що виникають у Покупця у зв'язку з нестачею, недоліками, невідповідністю вимогам по якості (комплектності), кількості товарів (підпункт 6.3.4 договору);
- у разі поставки товарів неналежної якості (комплектності) замінити такі товари відповідною кількістю товарів належної якості (комплектності) (підпункт 6.3.5 договору);
- негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов'язань за договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів (підпункт 6.3.6 договору);
- належним чином виконувати інші обов'язки, передбачені чинним законодавством України та договором (підпункт 6.3.7 договору).
За умовами підпункту 6.4.2 пункту 6.4 договору постачальник має право вимагати від покупця належного виконання зобов'язань з оплати товарів згідно з підпункту 4.2.3 договору лише у разі підписання покупцем актів приймання товарів за кількістю та якістю.
Відповідно до пункту 7.3 договору за порушення постачальником умов договору щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів. Сплата штрафу не звільняє постачальника від обов'язку замінити неякісні (некомплектні) товари на належні у випадках, визначених договором.
Згідно із пунктом 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.09.2024, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1 договору).
Згідно із пунктом 12.3 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання відповідачем договірних зобов'язань
Специфікацією (додаток 1 до договору, а.с. 13-14) сторони узгодили найменування товару, його технічні вимоги і якісні характеристики, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість, строк поставки (кількість календарних днів з дати укладення договору), місце поставки тощо.
Так, загальна вартість товару складає 9 559 034,40 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 593 172,40 грн; строк поставки - 90 календарних днів з дати укладення договору.
У продовженні додатку 1 до договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару" (а.с. 14-25) сторони узгодили найменування товарів, одиницю виміру, кількість, характеристики.
Отже, відповідач повинен був здійснити поставку товару у повному обсязі у строк до 13.06.2024 (четвер) включно.
В рамках виконання умов договору відповідач здійснив часткову поставку товарів на суму у загальному розмірі 1 769 503,20 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- №3 від 18.04.2024 на суму 1 656 657,60 грн, к тому числі ПДВ (а.с. 41);
- №4 від 18.04.2024 на суму 57 645,60 грн, у тому числі ПДВ (а.с. 40) - не прийнято;
- №4 від 24.05.2024 на суму 57 645,60 грн, у тому числі ПДВ (а.с. 42);
- №20 від 30.08.2024 на суму 55 200,00 грн, у тому числі ПДВ (а.с. 43)
За результатами приймання позивачем товарів по вказаним видатковим накладним, зокрема №4 від 18.04.2024 було встановлено їх невідповідність технічним та якісним характеристикам договору і специфікації, про що складено акт вхідного контролю ТМЦ №91А від 26.04.2024 (а.с. 34) із зазначеними виявленими недоліками щодо якості (комплектності) товарів. Відповідно до цього акту товар не був оприбуткований у зв'язку із невідповідністю умовам договору.
Позивач листом за №1001ВИХ-24-2698 від 29.04.2024 (а.с. 49) повідомив відповідача про виявлені недоліки поставлених за видатковою накладною №4 від 18.04.2024 товарів і просив направити уповноваженого представника (протягом 48 годин) для участі в роботі комісії з приймання продукції за кількістю та якістю.
В свою чергу відповідач листом №30/2-04 від 30.04.2024 (а.с. 31) просив позивача повернути надіслану йому продукцію для виправлення недоліків вказаних позивачем у листі №1001ВИХ-24-2698 від 29.04.2025.
У зв'язку із вказаним позивачем було повернуто відповідачу товар, поставлений відповідно до видаткової накладної №4 від 18.04.2024, про що сторонами складено і підписано акт про повернення поставленої продукції відповідно до договору №24030000 від 15.03.2024 (а.с. 30).
Відповідачем було усунуто виявлені недоліки та здійснено поставку товару належної якості (комплектності) відповідно до видаткової накладної №4 від 24.05.2024 на суму 57 645,60 грн, у тому числі ПДВ (а.с. 42).
Товари, поставлені за видатковою накладною №20 від 30.08.2024 на суму 55 200,00 грн, у тому числі ПДВ (а.с. 43), були поставлені відповідачем із порушенням строків поставки, передбачених укладеним між сторонами договором.
Частково договір поставки залишився невиконаним з боку постачальника, а саме: на суму 7 789 531,20 грн.
У зв'язку з цим 28.10.2024 позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 28.10.2024 за вихідним номером 1001ВИХ-24-2681 (а.с. 44-47) про сплату штрафних санкцій, нарахованих відповідно до пунктів 7.3, 7.4 договору, на яку відповідач дав відповідь, в якій заперечував проти претензійних вимог.
У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав на адресу позивача заперечення №08/11 від 08.11.2024 на вимогу (а.с. 48).
Залишення без задоволення претензії позивача про сплату штрафних санкцій, нарахованих відповідно до пунктів 7.3, 7.4 договору і є причиною виникнення спору.
3. Нарахування пені та штрафних санкцій за договором.
Враховуючи умови специфікації (додаток 1 до договору), як зазначено вище, відповідач повинен був здійснити поставку товару у повному обсязі у строк до 13.06.2024 включно.
Як вказувалось вище, відповідно до пункту 7.3 договору за порушення постачальником умов договору щодо якості (комплектності) товарів Постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів.
Позивач, на підставі вказаного та відповідно до поданого в позовній заяві розрахунку (а.с. 3), просить суд стягнути з відповідача штраф за порушення умов договору в частині поставки неякісного (некомплектованого) товару у розмірі 11 529,12 грн.
Крім того, як вказувалось вище, згідно із пунктом 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за Договором.
Позивач на підставі вказаного та відповідно до поданого в позовній заяві розрахунку (а.с. 5), просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 14.06.2024 по 13.12.2024 у розмірі 1 430 121,01 грн та штраф у розмірі 11 529,12 грн. за порушення умов договору в частині непоставки товарів.
Відповідач не надав господарському суду доказів погашення даної заборгованості чи контррозрахунку, при цьому свої заперечення по суті позовних вимог виклав у відзиві на позовну заяву (а.с. 67 - 83).
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
За змістом статті 11 Цивільного України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
За приписами частини 1 статті 682 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Так, предметом спору у даній справі є порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасної поставки, поставки неякісного (некомплектованого) та недопоставки товару належної якості.
Враховуючи умови специфікації (додаток 1 до договору), як неодноразово вказано вище, відповідач повинен був здійснити поставку товару у повному обсязі у строк до 13.06.2024 включно.
Однак, як встановлено судом, 1) відповідач здійснював часткову заміну поставлених товарів на товари, які відповідають умовам договору, відповідно до видаткової накладної №4 від 24.05.2024 на суму 57 645,60 грн, 2) товари, поставлені за видатковою накладною №20 від 30.08.2024 на суму 55 200,00 грн, у тому числі ПДВ (а.с. 43), були поставлені відповідачем із порушенням строків поставки, передбачених укладеним між сторонами договором, 3) договір поставки залишився частково невиконаним з боку постачальникаи на суму 7 789 531,20 грн.
Як неодноразово вказувалось вище, відповідно до пункту 7.3 договору за порушення постачальником умов договору щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів.
Позивач на підставі вказаного та відповідно до поданого в позовній заяві розрахунку (а.с. 3), просить суд стягнути з відповідача штраф за порушення умов договору в частині поставки неякісного (некомплектованого) товару у розмірі 11 529,12 грн.
Відповідач заперечував, зазначивши, що товар було поставлено якісний і лише колір товару не відповідав Специфікації.
Суд, зваживши доводи сторін, прийшов до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги з огляду на умови укладеного сторонами договору про закупівлю товарів, в пункті 7.3. якого встановлено: «За порушення Постачальником умов цього Договору щодо якості (комплектності) Товарів, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості неякісних (некомплектних) Товарів.» Отже, сторонами передбачено відповідальність не тільки за постачання неякісного товару, а також за постачання некомплектного товару, тобто такого товару, що не відповідає технічним вимогам і якісним характеристикам товару, які узгоджено сторонами в продовженні додатку № 1 до договору про закупівлю товару від 15.03.2024 року (а.с. 14-25). Відповідач погодився із позивачем в частині виявлення поставки товару, що не відповідає кольору, передбаченому специфікацією до договору, у зв'язку із чим добровільно замінив товар відповідно до видаткової накладної №4 від 24.05.2024 на суму 57 645,60 грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.
Крім того, як неодноразово вказувалось вище, згідно із пунктом 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за Договором.
Позивач на підставі вказаних умов договору та відповідно до поданого в позовній заяві розрахунку (а.с. 5), просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 14.06.2024 по 13.12.2024 у розмірі 1 430 121,01 грн та штраф у розмірі 784 473,12 грн. за порушення умов договору в частині непоставки товарів.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.
Стосовно поданих відповідачем заперечень господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог на суму у загальному розмірі 2 226 123,25 грн зводяться до наступних тез:
- відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з огляду на те що позивач вже скористався своїм правом на відшкодування пені за договором, оскільки банківською гарантією було забезпечено виконання принципалом (відповідачем) зобов'язань за договором;
- відповідач вказує на неправильність визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов'язання. Зокрема, щодо безпідставного визначення датою поставки день складання позивачем одностороннього акту, а не дату фактичного відвантаження товару та підписання видаткової накладної;
- відповідач зазначає про порушення з боку позивача строків проведення авансового платежу, внаслідок чого останній має право на здійснення нарахування зустрічних штрафних санкцій.
Щодо того чи залежить можливість стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) договором від реалізації права позивача на звернення стягнення за банківською гарантією
Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частини перша та четверта статті 200 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 610- 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі скоєння якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У теорії цивільного права способи забезпечення виконання зобов'язань поділяються на акцесорні (додаткові) та неакцесорні.
За своєю природою акцесорний характер має неустойка, яка у всіх випадках є елементом забезпеченого зобов'язання. Тому недійсність основного зобов'язання завжди означає недійсність права на неустойку, що забезпечує його виконання.
До неакцесорних способів забезпечення виконання зобов'язань належить банківська гарантія, оскільки передбачене нею зобов'язання гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання, на забезпечення виконання якого вона видана, навіть якщо в гарантії є посилання на це зобов'язання (стаття 370 Господарського кодексу України).
Незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов'язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Відсутність в договорі застережень про альтернативність таких засобів свідчить про можливість їх одночасного застосування.
Отже, можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.
Вказане узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.12.2018 у справі №908/7/18.
Посилання відповідача у даному випадку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі №910/4387/20 не є нерелевантним.
Стосовно посилань відповідача на неправильність визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов'язання. Зокрема, щодо безпідставного визначення датою поставки день складання позивачем одностороннього акту, а не дату фактичного відвантаження товару та підписання видаткової накладної, господарський суд зазначає наступне.
Як вказано раніше, згідно пункту 5.7 договору приймання товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим Договором та відсутність претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що право власності на товари переходить від постачальника до покупця в момент передачі товарів постачальником покупцю за видатковою накладною в місці поставки.
Як також вказано вище, відповідно до пункту 5.8. договору та підпунктів 5.8.1-5.8.4 договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13 цього договору та одночасна передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів:
- видаткової накладної;
- оригіналу рахунку-фактури;
- товарно-транспортної накладної;
- пакувальний лист із переліком обладнання, що входить в поставку: Технічний паспорт за засувку (на кожну одиницю). В технічному паспорті повинен бути вказаний хімічний склад та механічні властивості основних деталей;
Як зазначено раніше, пунктом 5.13. договору визначено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів вказаних у пункті 5.8. цього Договору. Постачальник здійснює передачу товарів Покупцю на умовах цього договору на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 (трьох) примірниках (2 (два) примірника для покупця, 1 (один) примірник для Постачальника) щодо приймання товарів, в якому зазначається: місце і дата складання акта приймання товарів за кількістю та якістю, реквізити цього договору. Покупець при отримання товарів на склад, проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог договору та/або технічної документації, що наявна в покупця та/або супровідної документації до товарів, наданої постачальником, товари вважаються такими, що не відповідають вимогам по якості та підлягають заміні постачальником на товари належної якості.
Так, приймання товару за якістю і комплектністю проводиться не пізніше 20 днів з моменту поставки положення Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю № П-6, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та
Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, застосовуються до правовідносин Сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим Договором.
У частині 1 статті 627 ЦК України зазначено, що сторони, відповідно до статті 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, як вбачається із дослідженого судом укладеного сторонами договору, сторонами повністю узгоджено та визначено порядок і строки прийняття товару замовником (відповідно до пункту 5.8. договору та підпунктів 5.8.1-5.8.4 договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю на підставі акта приймання товарів), й за таких обставин посилання відповідача статтю?664 ЦК України та на судову практику, зокрема Постанову ВС №910/17814/23 (в якій викладена позиція, що датою поставки вважається момент прибуття товару у визначене місце, а не момент оформлення акту покупцем, за умови відсутності застережень в договорі з цього приводу та застосування загальних правил поставки на умовах DDP - місце поставки) - є нерелевантним.
Судом встановлено, що розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, є арифметично правильним та вірним.
При цьому стосовно нарахованої відповідачу суми пені за договором, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, що кореспондується з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19.
Окрім того, господарський суд ураховує правовий висновок, викладений у пунктах 7.42-7.43 постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Господарський суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена в абзаці 2 пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, п. 52 постанови Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, пункті 8.7 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Також господарський суд ураховує правовий висновок, викладений у пунктах 8.32, 8.33, 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно з яким господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідками збройної агресії російської федерації проти України, господарський суд вважає доцільним, справедливим, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права, зменшити розмір нарахованої відповідачу пені на 70%, тобто до 429 036,30 грн.
Щодо позиції відповідача про порушення з боку позивача строків проведення авансового платежу, внаслідок чого останній має право на здійснення нарахування зустрічних штрафних санкцій, господарський суд зазначає наступне.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно із вимогами частин першої та другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Частиною четвертою та п'ятою статті 180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 183 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За умовами частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №910/18778/20, від 22.04.2019 у справі №914/2236/18, конструкція частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 зазначено, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Так, Господарським процесуальним кодексом України передбачена спеціальна процедура захисту (зустрічне позовне провадження) майнових прав відповідача, які він вважає порушеними з боку позивача, у зв'язку із взаємопов'язаністю такого спору із первісними позовними вимогами.
При цьому відповідач своїм правом, встановленим статтею 180 Господарського процесуального кодексу України, - не скористався, зустрічного позову до суду не подав.
Таким чином суд відхиляє вказані доводи відповідача та роз'яснює останньому право на звернення до господарського суду із вказаними позовними вимогами в окремому позовному провадженні.
При винесенні даного рішення суд також вважає за необхідне зазначити.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
V. Висновки Суду
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного України та статті 20 Господарського кодексу України.
З огляду на це, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача: 11 529,12 грн - штрафу за порушення умов договору в частині поставки неякісного (некомплектованого) товару у розмірі, 429 036,30 грн - пені у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення та 784 473,12 грн - штрафу за порушення умов договору в частині непоставки товарів.
VІ. Судові витрати
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, за приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що спір у даній справі виник в зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, в даному випадку є підстави для покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 26 713,48 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЄР" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 226 123,25 грн на підставі договору №2403000039 від 15.03.2024 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЄР" (52012, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Партизанське, вулиця Заводська, будинок 14-А, ідентифікаційний код 44819041) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 11 529,12 грн (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень дванадцять копійок) - штрафу за порушення умов договору в частині поставки неякісного (некомплектованого) товару у розмірі, 429 036,30 грн (чотириста двадцять дев'ять тисяч тридцять шість гривень тридцять копійок) - пені у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, 784 473,12 грн (сімсот вісімдесят чотири гривні чотириста сімдесят три гривні дванадцять копійок) - штрафу за порушення умов договору в частині непоставки товарів та 26 713,48 грн (двадцять шість тисяч сімсот тринадцять гривень сорок вісім копійок) - витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27.06.2025
Суддя Т.В. Іванова