вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
що підлягає оскарженню
у справі про неплатоспроможність
26.06.2025м. ДніпроСправа № 904/7413/21
Розглянувши скаргу Акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 з виконання наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2025
у справі №904/7413/21
за заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання неплатоспроможним
Суддя ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 .
Представники:
від кредитора (від скаржника): ОСОБА_5 - довіреність НТО 864008 від 21.11.2024, АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 "
від боржника: не з'явився
від арбітражного керуючого: не з'явився
від приватного виконавця: не з'явився
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/7413/21 про визнання неплатоспроможним ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 03.06.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про закриття провадження у справі; задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів - арбітражного керуючого ОСОБА_6 про закриття провадження у справі; припинено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_6 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) закрито.
26.03.2025 до суду надійшло клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_6 про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21, за змістом якого арбітражний керуючий просить суд стягнути заборгованість з виплати основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів з кредитора АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Код за ЄДР НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) пропорційно його кредиторським вимогам в розмірі 219 332,20 грн. на користь арбітражного керуючого ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , НОМЕР_4 в ПАТ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", МФО НОМЕР_5 ).
Ухвалою суду від 02.06.2025 клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_6 про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21 задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , НОМЕР_4 в ПАТ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", МФО НОМЕР_5 ) заборгованість з виплати основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів по справі №904/7413/21 у розмірі 12 642,53грн.
На виконання зазначеного вище ухвали 03.06.2025 господарським судом видано наказ.
17.06.2025 Акціонерне товариство " ІНФОРМАЦІЯ_1 " звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за змістом якої скаржник просить суд:
- відкрити провадження за скаргою АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на дії приватного виконавця ОСОБА_1 ;
- визнати дії приватного виконавця ОСОБА_1 щодо прийняття та виконання виконавчого документа такими, що прийняті та виконані з порушенням вимог законодавства України;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025;
- скасувати постанову про стягнення з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " винагороди приватного виконавця від 12.06.2025 в межах виконавчого провадження №78356835;
- скасувати постанову про стягнення з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " витрат виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №78356835 від 13.06.2025;
- зобов'язати приватного виконавця ОСОБА_1 повернути стягнуті кошти, як безпідставно одержані в межах незаконного виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято скаргу Акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_1 " до розгляду; призначено скаргу Акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_1 " до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2025; зобов'язано арбітражного керуючого ОСОБА_6 та приватного виконавця ОСОБА_1 подати до засідання письмові пояснення/заперечення на скаргу, які направити учасникам справи (докази направлення надати суду).
В судове засідання з'явились представник АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " - ОСОБА_5 , інші учасники в засідання не з'явились, про дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином, жодних заяв/клопотань до суду не надходило.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2025 було направлено в електронний кабінет арбітражного керуючого ОСОБА_6 та доставлено 18.06.2025 о 18:30 та приватного виконавця ОСОБА_1 та доставлено 18.06.2025 о 18:05. Відповідно до ч. 5, 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, в зв'язку з чим відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Відповідно до п. 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 п. 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п. 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20.
З урахуванням вищезазначеного, судом повідомлено арбітражного керуючого ОСОБА_6 та приватного виконавця ОСОБА_1 з дотриманням положень ст.120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду від 18.06.2025 в електронний кабінет учасників.
Окрім викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частинами першою і другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про призначення скарги до розгляду від 18.06.2025 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.06.2025, доступ до якого є відкритим.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
Крім того, суд звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі " ОСОБА_7 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Учасники справи не були позбавлені об'єктивної можливості дізнатися про рух розгляду скарги АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо.
В судовому засіданні представник АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " підтримує подану скаргу та просить суд задовольнити її у повному обсязі.
Окрім викладеного, скаржник надав уточнення щодо пункту 7 прохальної частини скарги, а саме зазначив, що просить суд зобов'язати приватного виконавця ОСОБА_1 повернути стягнуті кошти, як безпідставно одержані в межах незаконного виконавчого провадження, які складаються зі:
- стягнутої на користь арбітражного керуючого ОСОБА_6 основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів у справі №904/7413/21 у розмірі 12 642,53грн.;
- стягнутої винагороди приватного виконавця у розмірі 1 264,53грн.;
- стягнутих витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " господарський суд встановив.
Арбітражний керуючий ОСОБА_6 звернувся до приватного виконавця ОСОБА_1 з заявою про відкриття виконавчого провадження та долучив до неї оригінал наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2025 по справі №904/7413/21.
12.06.2025 приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78356835 про стягнення з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " на користь арбітражного керуючого ОСОБА_6 заборгованість з виплати основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів по справі №904/7413/21 у розмірі 12 642,53грн.
12.06.2025 приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову, якою стягнуто з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " основну винагороду приватного виконавця у сумі 1 264,53грн. в межах виконавчого провадження №78356835.
Відповідно до постанови приватного виконавця ОСОБА_1 від 12.06.2025 в межах виконавчого провадження №78356835 стягнуто розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00грн.
13.06.2025 приватним виконавцем ОСОБА_1 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №78356835 з огляду на повне виконання судового рішення.
АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 допущено порушення ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" в якій зазначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" згідно з яким у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до приписів ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчий документ, пред'явлений не за місцем виконання повертається стягувачеві без прийняття до виконання протягом 3 (трьох) робочих днів п. 10 ч. 4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".
АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " зазначає, що, оскільки виконавчим округом приватного виконавця ОСОБА_1 є Дніпропетровська область, тому він неправомірно прийняв до виконання виконавчий документ про стягнення з боржника - АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на користь арбітражного керуючого ОСОБА_6 суми основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів у справі №904/7413/21 у розмірі 12 642,53грн. та відкрив виконавче провадження №78356835, з огляду на те, що місцезнаходженням юридичної особи - АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (ідентифікаційний номер юридичної особи НОМЕР_2 ) є м. Київ, яке належить до виконавчого округу міста Києва, про що свідчить долучена до скарги копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Щодо вимоги АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій приватного виконавця ОСОБА_1 щодо прийняття та виконання виконавчого документа такими, що прийняті та виконані з порушенням вимог законодавства України; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025; скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №78356835 від 13.06.2025.
Порядок вчинення виконавчих дій приватним виконавцем регламентований Законом України "Про виконавче провадження".
В частині першій статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець розпочинає примусове виконання рішень на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов до суду у випадках передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку встановлених законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від ІНФОРМАЦІЯ_5 (частина перша статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання (частина перша статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) ІНФОРМАЦІЯ_7 прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди (частина четверта статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").
Зі скарги АТ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " вбачається, що місцезнаходженням боржника - АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " визначено м.Київ, тобто поза межами виконавчого округу, де здійснює свою діяльність приватний виконавець ОСОБА_1 , тому він був зобов'язаний винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 в силу приписів статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не мав права здійснювати виконавче провадження стосовно АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а тому його дії щодо відкриття виконавчого провадження є неправомірними, у зв'язку із чим вимоги АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій приватного виконавця ОСОБА_1 щодо прийняття та виконання виконавчого документа такими, що прийняті та виконані з порушенням вимог законодавства України; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025; скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №78356835 від 13.06.2025 підлягають задоволенню господарським судом.
Щодо вимог про скасування постанов приватного виконавця ОСОБА_1 про стягнення з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025 суд зазначає наступне.
Згідно із статтями 339, 340 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Натомість правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до частини першої статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас, ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених правових норм вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.
Подібну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду і у постановах від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 30.01.2019 у справі №161/8267/17, від 21.08.2019 у справі № 381/2126/18, від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15, від 13.03.2019 у справі № 545/2246/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17, від 03.04.2019 у справах № 370/1034/15-ц та №370/1288/15, від 12.06.2019 у справі № 370/1547/17, де також викладено висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
За змістом пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, суд закриває провадження в частині вимог АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо скасування постанов приватного виконавця ОСОБА_1 про стягнення з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025.
Щодо вимоги АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_1 повернути стягнуті кошти, як безпідставно одержані в межах незаконного виконавчого провадження суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ухвалою суду від 02.06.2025 клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_6 про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21 задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , НОМЕР_4 в ПАТ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", МФО НОМЕР_5 ) заборгованість з виплати основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів по справі №904/7413/21 у розмірі 12 642,53грн.
На виконання зазначеного вище ухвали 03.06.2025 господарським судом видано наказ.
Станом на час розгляду скарги ухвала суду від 02.06.2025 набрала законної сили, а наказ виданий судом 03.06.2025 не був скасований, а тому залишається чинним і підлягає виконанню. Це означає, що рішення суду залишається в силі, і особа, на користь якої видано наказ, може вживати заходів для його примусового виконання.
З матеріалів справи вбачається, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2025 є виконаним.
Вимога скаржника про зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_1 перерахувати на рахунок скаржника грошові, стягнуті на виконання наказу суду №904/7413/21 від 03.06.2025, не підлягає задоволенню, оскільки кошти обліковуються на рахунку стягувача ОСОБА_6 , а не приватного виконавця ОСОБА_1 .
Звернення з такою вимогою до приватного виконавця є необґрунтованим, тому суд відмовляє в задоволенні вимоги АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_1 повернути стягнуті кошти, як безпідставно одержані в межах незаконного виконавчого провадження в частині повернення стягнутої на користь арбітражного керуючого ОСОБА_6 основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів у справі №904/7413/21 у розмірі 12 642,53грн.
Разом із цим, згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Вказаною імперативною нормою встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Таким чином, провадження в частині вимоги АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_1 повернути стягнуті кошти (витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця) підлягає закриттю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Керуючись ст.ст. 2, 232-236, 327, 339 342-344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Скаргу Акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (вх.№26248/25 від 17.06.2025) - задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця ОСОБА_1 щодо прийняття та виконання виконавчого документа.
3. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025.
4. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №78356835 від 13.06.2025.
5. В частині скасування постанов про стягнення з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025 року - провадження закрити.
6. В частині вимог АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_1 повернути кошти, як були одержані в межах виконання наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2025 по справі №904/7413/21 - відмовити.
7. В частині вимог АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_1 повернути стягнуті кошти на виконання постанови про стягнення з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " винагороди приватного виконавця від 12.06.2025 та постанови про стягнення з АТ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " витрат виконавчого провадження №78356835 від 12.06.2025 - провадження закрити.
Ухвала набирає законної сили 26.06.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 27.06.2025.
Суддя ОСОБА_3