вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.06.2025м. ДніпроСправа № 904/151/25
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, 02154, м. Київ, Русанівський б-р., 8, код ЄДРПОУ 21647131
до відповідача-1: Приватного підприємства «НІОЛА», 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 64, код ЄДРПОУ 13452413
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управитель-КР», 50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституції, буд. 15, код ЄДРПОУ 40699470
про відшкодування шкоди в порядку регресу
Суддя Панна С.П.
Секретар судового засідання Біла К.В.
Представники сторін:
від позивача: Панасюк Олег Миколайович, довіреність №6-01/316 від 05.12.2024р
від відповідача-1: Івасик Тетяна Романівна, ордер № 1362846 від 28.02.2025р.
від відповідача-2: не з'явився
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства «НІОЛА» про стягнення відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою в сумі 32 250,00грн. Крім того, просить стягнути судовий збір в розмірі 3 028,00грн.
Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання, яке відбудеться 13.02.2025р. о 12:00год.
05.02.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
В судове засідання ніхто не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.
Ухвалою суду від 13.02.2025р. було відкладено засідання по справі на 04.03.2025р. о 15:00год.
03.03.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позивну заяву, в якому вказує, що за даними, що були надані представнику відповідача - Адвокату Івасик Т. Р., 04.07.2023 р. ОСОБА_1 був працівником - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВИТЕЛЬ-КР», що підтверджується копіями наказів Про прийняття на роботу № 28 від 01.01.2019 р. та Про припинення трудового договору № 36 від 10.07.2024 р. Отже станом на день, коли сталася ДТП, водій ОСОБА_1 був у трудових відносинах з юридичною особою - ТОВ «УПРАВИТЕЛЬ-КР», код ЄДРПОУ 40699470 (юридична адреса: 50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15). Також варто зазначити, що транспортний засіб марки «ГАЗ 330232-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 04.07.2023 р. (дань вчинення ДТП) був переданий відповідачем в оренду ТОВ «УПРАВИТЕЛЬ-КР», у відповідності до договору оренди № 01-01/19 від 01 січня 2019 р., який діяв станом на 04.07.2023р.
В судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.
Ухвалою суду від 04.03.2025р. було відкладено засідання по справі на 13.03.2025р. о 15:00год.
11.03.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача.
В судове засідання ніхто не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.
Ухвалою суду від 13.03.2025р. було відкладено засідання по справі на 20.03.2025р. о 14:30год.
Ухвалою суду від 20.03.2025р. здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/151/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.04.2025 об 11:00год.
Ухвалою суду від 20.03.2025р. було задоволено клопотання позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України про залучення співвідповідача, та залучено в якості відповідача-2 у справу № 904/151/25 Товариство з обмеженою відповідальністю «Управитель-КР».
01.04.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились. Про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Ухвалою суду від 01.04.2025р. було відкладено підготовче засідання по справі на 06.05.2025р. о 10:30год.
В судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача-1, представник відповідача-2 не з'явився. Про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від 06.05.2025р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 18.06.2025 року та відкладено підготовче засідання по справі на 22.05.2025р. о 12:30год.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились. Про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Ухвалою суду від 22.05.2025р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2025р. о 14:30год.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились. Про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.
У судовому засіданні 10.06.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
У м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 04.07.2023 мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за обставинами якої ОСОБА_1 керуючи колісним транспортним засобом марки «ГАЗ 330232-414» державний номерний знак НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .
У наслідок вказаної пригоди пішохід ОСОБА_2 загинула (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19.01.2024, справа № 212/6472/23, який залишено без змін рішенням Дніпровського апеляційного суду від 09.05.2024, винним у вищевказаній ДТП та загибелі ОСОБА_2 визнано водія колісного транспортного засобу марки «ГАЗ 330232-414» державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .
Згідно відповіді від Національної поліції України та змісту вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19.01.2024, справа № 212/6472/23, власником колісного транспортного засобу марки «ГАЗ 330232-414» державний номерний знак НОМЕР_1 є Приватне підприємство «НІОЛА», код ЄДРПОУ: 13452413, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 24.12.2014 року.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 був працівником - Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВИТЕЛЬ-КР», що підтверджується копіями наказів Про прийняття на роботу № 28 від 01.01.2019 р. та Про припинення трудового договору № 36 від 10.07.2024 р. (а.с.64).
Отже станом на день, коли сталася ДТП, водій ОСОБА_1 був у трудових відносинах з юридичною особою - ТОВ «УПРАВИТЕЛЬ-КР», код ЄДРПОУ 40699470 (юридична адреса: 50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 15).
Також варто зазначити, що транспортний засіб марки «ГАЗ 330232-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 04.07.2023 р. (дань вчинення ДТП) був переданий відповідачем в оренду ТОВ «УПРАВИТЕЛЬ-КР», у відповідності до договору оренди № 01-01/19 від 01 січня 2019 р. (а.с.62-63), який діяв станом на 04.07.2023 р. і предметом якого є те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, заставна вартість, якого визначена орендодавцем на рівні залишкової вартості, яка обліковується в обліку орендодавця станом на 31.12.2018, а саме: автомобіль ГАЗ 330232-414 вантажний бортовий малотоннажний-В (державний номер НОМЕР_4 ) - орієнтована вартістю - 12 817,33грн.).
У відповідності до вищезазначеного Договору оренди, а саме п. 6.1.3., саме на орендаря покладався обов'язок здійснити страхування обов'язкової цивільної відповідальності.
Від ОСОБА_3 , що є сином загиблої ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії ІПКИ № НОМЕР_5 ), як особи, якою здійснено витрати на поховання загиблої, подано до МТСБУ 24.07.2023 заяву про здійснення із фонду захисту потерпілих відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, а саме згідно п. 27.4 ст. 27 Закону відшкодування витрат, понесених на поховання.
Згідно Накладної від 04.07.2023, розрахункової квитанції № 113019 від 04.07.2023, підтверджені витрати, які поніс ОСОБА_3 на поховання загиблої у наслідок ДТП ОСОБА_2 , склали 32 255,00 грн.
У заяві від 24.07.2023 міститься повідомлення про не проведення взаєморозрахунків між потерпілою собою та заподіювачем шкоди.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону, МТСБУ здійснило регламентну виплату на користь ОСОБА_3 на підставі п. 27.4 ст. 27 Закону у розмірі 32 255,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 977074 від 25.10.2023 року.
З огляду на викладене, МТСБУ виконало покладений Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної водієм транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Статтею 1191 ЦК України та п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Вищезазначене і стало причиною звернення позивача до суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до абзацу «в» пп. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 ЗУ «Про ОСЦПВ», позивач вказує на те, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19.01.2024, справа № 212/6472/23, який залишено без змін рішенням Дніпровського апеляційного суду від 09.05.2024, винним у вищевказаній ДТП та загибелі ОСОБА_2 визнано водія колісного транспортного засобу марки «ГАЗ 330232-414» державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .
Згідно ч.6 ст.75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина вказаної особи є встановленою та не підлягає доведенню.
Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналіз норм ст.ст.1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
04.07.2023 р. ОСОБА_1 був працевлаштований водієм у ТОВ «УПРАВИТЕЛЬ-КР», що підтверджується копіями наказів Про прийняття на роботу № 28 від 01.01.2019 р. та Про припинення трудового договору № 36 від 10.07.2024 р.
В матеріалах справи міститься, платіжні інструкції №2731 від 04.04.2023, №2730 від 04.07.2023, №2740 від 06.07.2023, призначення платежу: оплата за оренду транспортної техніки.
З урахуванням наведеного позовні вимоги до відповідача-2 підлягають задоволенню.
У позовних вимогах до відповідача-1 Приватного підприємства «НІОЛА» -відмовити.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", п.8.23 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Ціна позову становить 32 250,00грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40грн. (3 028,00грн. * 0,8).
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №986766 від 11.12.2024р.
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3 028,00грн. - 2 422,40грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-2 у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог до відповідача-1: Приватного підприємства «НІОЛА», 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 64, код ЄДРПОУ 13452413 - відмовити в повному обсязі.
Стягнути в повному обсязі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управитель-КР» (50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституції, буд. 15, код ЄДРПОУ 40699470) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський б-р., 8, код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого відшкодування, пов'язаного з регламентною виплатою, у розмірі 32 255,00 гривень. (тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень 00коп.)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управитель-КР» (50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституції, буд. 15, код ЄДРПОУ 40699470) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський б-р., 8, код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40гривень. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.06.2025
Суддя С.П. Панна