вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" червня 2025 р. Cправа № 902/530/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницького апеляційного суду (вул. Соборна, 6, м. Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 28 909,23 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 23.04.2025 (вх. № 564/25 від 23.04.2025) Вінницького апеляційного суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 28 909,23 грн, з яких: 26 514,90 грн - основний борг (попередня оплата) та 2 394,33 грн - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 501/78/24 від 15.08.2024 в частині передачі пального (бензину А-95) згідно скретч-карток, придбаних у відповідача, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі вартості невикористаних скретч-карток.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд, ухвалою від 28.04.2025, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/530/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 28.05.2025.
У визначену судом дату (28.05.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 13.06.2025 повідомив, що судове засідання з розгляду справи № 902/530/25 по суті призначено на 24.06.2025.
16.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 16.06.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/6403/25 від 16.06.2025) представника позивача Ціпотана Д.В. про долучення до матеріалів справи зворотної сторони копії видаткової накладної № 0001/0001041 від 15.08.2024.
На визначену судом дату позивач та відповідач не з'явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 13.06.2025, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних кабінетів сторін - 13.06.2025 о 20:46 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 16.06.2025.
Дослідивши клопотання № б/н від 16.06.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/6403/25 від 16.06.2025) та додану до нього копію видаткової накладної № 0001/0001041 від 15.08.2024, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне з власної ініціативи поновити Вінницькому апеляційному суду процесуальний строк для подання відповідних документів, задовольнити подане клопотання та долучити до матеріалів справи копію видаткової накладної №0001/0001041 від 15.08.2024, у тому числі її зворотну сторону.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 24.06.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
15.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (відповідач, за Договором Постачальник) та Вінницьким апеляційним судом (позивач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 501/78/24, за яким Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
У пунктах 1.2, 1.4 Договору сторони визначили найменування та кількість Товару, а саме: Бензин А-95 (для генератора) (код ДК 021:2015-09132000-9 "Нафта і дистиляти") у кількості 510 л.
За умовами п. 1.5 Договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Відповідно до п. 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
Розділом 3 сторони визначили ціну Договору, а саме: ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар (п. 3.1 Договору); загальна сума Договору: 26 514,90 грн, у тому числі ПДВ 4 419,15 грн (п. 3.2 Договору).
У пункті п. 4.1 Договору сторони погодили умови оплати, а саме оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Згідно із п. 4.2 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити.
Положенням пункту 5.1 Договору визначено, що строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
У пункті 5.2 Договору сторони визначили місце поставки (передачі) Товару, а саме: передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (пп. 5.2.1); скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пп. 5.2.2).
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3 Договору).
Згідно із пунктом 7.2 Договору, за порушення умов договору, зокрема у формі невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Даний Договір діє до 31.12.2024 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.2 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Вінницький апеляційний суд придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" на підставі Договору поставки № 501/78/24 від 15.08.2024 товар (бензин А-95) на суму 26 514,90 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0001/0001041 від 15.08.2024.
Позивачем зобов'язання за Договором щодо оплати товару виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 564 (внутрішній номер 363156903) від 15.08.2024 та випискою з рахунка за 17.08.2024, в якій зазначено платіж під номером 16, тип операції 2349080736D, номер документа 564 від 15.08.2024 на суму 26 514,90 грн з призначенням платежу: "0501020;2275;за бензин-А95(для генератора);накл.0001/0001041 від 15.08.24,дог.501/78/24 від 15.08.2024;ПДВ4419,15 КЕКВ2275".
Зі свого боку, відповідачем було передано позивачеві скретч-картки на пальне на загальний обсяг 510 л бензину А-95, що підтверджується специфікацією №0001/0001041-С.
Позивач зазначає, що мережа АЗС відповідача, при пред'явленні довіреною особою позивача довірчого документа (скретч-картки), строк дії якого не закінчився, не здійснила відпуск товару, про що складено акт № 28/25 від 06.03.2025. Окрім того, відповідач не повідомив позивача про неможливість виконання умов Договору, а на сайті відповідача відсутня будь-яка інформація стосовно порушення умов Договору.
11.03.2025 Вінницьким апеляційним судом направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" претензію № 05-05/25/2025 від 10.03.2025 щодо виконання зобов'язань за Договором, з вимогою забезпечити відпуск товару або повернення коштів, сплачених за товар, на розрахунковий рахунок Покупця в сумі 26 514,90 грн.
Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення, зазначену претензію отримано представником ТОВ "Армерія Ойл" 18.03.2025. Проте вимоги, викладені у претензії, відповідачем залишено без задоволення.
Як зазначає позивач у нього наявні неотоварені талони (скретч-картки) загальним номіналом 510 л бензин А-95 у сумі 26 514,90 грн.
Позивач стверджує, що кошти відповідачем не повернуто, отоварити талони неможливо оскільки на АЗС, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" відсутнє паливо, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення сплачених за товар коштів у розмірі 26 514,90 грн, що і стало причиною виникнення спору.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору поставки № 501/78/24 від 15.08.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору зобов'язання щодо оплати товару виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 564 (внутрішній номер 363156903) від 15.08.2024.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За видатковою накладною № 0001/0001041 від 15.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" передало Вінницькому апеляційному суду бензин А-95 у вигляді талонів (скретч-карток) на загальну суму 26 514,90 грн, які покупець оплатив.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної №0001/0001041 від 15.08.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, право власності на товар, який був переданий позивачу за видатковими накладними, перейшло до покупця. Товар залишався на зберіганні у продавця. Оплата за товар здійснена у повному обсязі.
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського договору про закупівлю товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) ( абзац 2 п.3 Правил).
Згідно із п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3. Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п.п. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п.п. 10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Згідно умов Договору (п.п. 5.2.1, 5.2.2) передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки, яка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Інших умов щодо передачі товару (пального) Покупцю Договір поставки не містить.
Як зазначає позивач, мережа автозаправних станцій відповідача, попри пред'явлення довіреною особою позивача довірчого документа (скретч-картки), строк дії якого не сплив, відмовляється здійснювати відпуск товару (бензину А-95). Унаслідок цього залишаються невикористаними 34 скретч-картки номіналом по 15 літрів, що загалом становить 510 літрів бензину А-95.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець про це поінформований. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України закріплено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов Договору поставки № 501/78/24 від 15.08.2024 щодо своєчасної передачі позивачу (повернення зі зберігання) товару, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 26 514,90 грн за пальне, вартість якого сплачена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений Договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 26 514,90 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 2 394,33 грн пені.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 2 394,33 грн пені, суд зважає на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
При перевірці розрахунку пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, за період з 01.01.2025 до 22.04.2025 на суму зобов'язання 26 514,90 грн, судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 7.2 Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 501/78/24 від 15.08.2024, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 2 394,33 грн, визнаються судом обґрунтованими та законними.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 28 909,23 грн, розмір судового збору з якої становить 3 028,00 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява № б/н від 23.04.2025 направлена до Господарського суду Вінницької області 23.04.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та зареєстрована в канцелярії суду 23.04.2025, що підтверджується штампом суду за вх. № 564/25.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 260 (внутрішній номер 417889455) від 18.04.2025.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Вінницького апеляційного суду (вул. Соборна, 6, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 42257550) 26 514 грн 90 коп - основного боргу; 2 394 грн 33 коп - пені та 2 422 грн 40 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 27 червня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи