ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 червня 2025 року Справа № 918/1144/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 (суддя Романюк Ю.Г., повний текст складено 10.02.2025) у справі № 918/1144/24
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ємільчинське лісове господарство"
до Фізичної особи-підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича
про стягнення 153 046,61 грн
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебувала позовна заява філії "Ємільчинське лісове господарство" ДП "Ліси України" до ФОП Жолнерчука В.В. з вимогою про стягнення 153 046,61 грн заборгованості, з яких 147 173,95 грн - основний борг, 5 227,49 грн - пеня, 603,17 грн - 3% річних.
Підставою звернення позивача до суду стало порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки № UUB-17140-1 від 09.10.2024 в частині оплати поставленої продукції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до укладеної угоди, у жовтні 2024, за підписаними сторонами товарно - транспортними накладними: серії ЮЖК № 990393 від 10.10.2024, серії ЮЖБ № 890432 від 11.10.2024, серії ЮЖК № 990395 від 14.10.2024 відповідачу було поставлено товар на 164 308,94 грн, прийнявши без заперечень який, останній розрахувався частково у розмірі 17 134,99 грн (гарантійний внесок, який відповідно до п.4.2 Договору перераховано біржею продавцю в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні товар). Крім 147 173,95 грн основного боргу позивач за період з 22.10.2024 по 10.12.2024 нарахував 5 227,49 грн пені (на підставі п.7.4 Договору) і 603,17 грн - 3% річних (на підставі ст. 625 ЦК України).
Відповідач правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, не скористався.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ємільчинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 153 046,61 грн заборгованості та 2 422,40 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване підтвердженою наявністю боргу у відповідача у розмірі 147 173, 95 грн (за вирахуванням 17 134,99 грн - сплаченого гарантійного платежу) та обґрунтованістю заявлених до стягнення пені та 3% річних.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує про відсутність доказів надання позивачем послуг згідно з умовами договору, у зв'язку з чим неможливо встановити наявність заборгованості відповідача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 у справі № 918/1144/24; апеляційну скаргу постановлено розглянути без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Позивач правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи № 918/1144/24 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.
09.10.2024 між ДСГП "Ліси України" в особі уповноваженої особи філії "Ємільчинське лісове господарство" ДП "Ліси України" (філія "Ємільчинське лісове господарство" ДП "Ліси України", продавець) та ФОП Жолнерчуком В.В. (ФОП Жолнерчук В.В., покупець ) укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-17140-1 (далі - Договір).
Договір укладено на підставі біржового (аукціонного) свідоцтва № 17140/091024/3776911754/1 від 09.10.2024, сформованого на підставі укладених біржових угод за результатами біржових торгів (аукціону) з продажу необробленої деревини № 17140, які відбулись 09.10.2024 (далі - аукціон) на товарній біржі ТОВ "Українська універсальна біржа" (далі - біржа) згідно з Регламентом з організації та проведення біржових торгів з купівлі-продажу необробленої деревини та пиломатеріалів на товарній біржі ТОВ "Українська універсальна біржа" (далі регламент).
Згідно з умовами Договору п.1.1., продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, яким є необроблена деревина, а саме: лісоматеріали круглі породи дуб звичайний в об'ємі 69,692 м3.
Відповідно до п.3.1. Договору, термін поставки : до 31.12.2024.
Пунктом 3.2 Договору поставка товару за даним Договором здійснюється окремими частинами (партіями товару) на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) / EXW (верхній склад Продавця) згідно з графіком поставки, сформованим в електронній торговій системі (ЕТС) біржі, за формою, наведеною у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Графік поставки підписується електронними підписами уповноважених осіб сторін (КЕП або УЕП) в ЕТС Біржі протягом строку на укладання цього Договору, встановленого регламентом.
За домовленістю сторін може бути погоджено інші замови поставки, а саме:
- DAP - у погоджене сторонами місце призначення (доставки);
- FCA (нижній/проміжний склад продавця) - у погоджений сторонами ж/д термінал із завантаженням на залізничні вагони. (п. 3.3. Договору)
Згідно п.3.4. за фактом готовності партії товару, продавець повідомляє покупця про готовність товарної партії та надсилає запрошення на відбір партії товару (до відвантаження).
Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання покупцем від продавця повідомлення про готовність партії товару до відвантаження та запрошення на відбір партії товару:
- покупець надсилає продавцю у письмовому вигляді підтвердження про прибуття свого представника на відбір партії товару, з зазначенням даних щодо представника та його повноважень, або відмову від проведення такого відбору;
- у разі письмового направлення покупцем підтвердження про прибуття представника на відбір партії товару, представник покупця, повноваження якого підтверджуються відповідними документами щодо представництва, проводить такий відбір.
За результатами проведеного відбору партії товару складається акт відбору, за формою встановленою Додатком № 2 до цього Договору, та специфікація, за формою встановленою Додатком № 3 до Договору, а також продавцем виставляється рахунок на передоплату партії товару. Екземпляри акту відбору та специфікації, що призначені для біржі, направляються покупцем на електронну адресу біржі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту їх укладання. (п.3.5. Договору)
За п.4.2 Договору, сума гарантійного внеску (за вирахуванням суми біржового збору біржі), перерахована покупцем на рахунок біржі для участі в аукціоні (аукціонах), перераховується біржею продавцю в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні (аукціонах) товар в строки та в порядку, що встановлені регламентом.
Згідно п.4.4. Договору покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку (рахунків) з урахуванням умов, визначених п.4.2. Договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно з пунктом 4.6. Договору.
Відповідно до п.4.6. Договору сторони можуть домовитись про оплату партії Товару після поставки, але в строк не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається Додаткова угода до цього Договору.
Пунктом 5.2. Договору, продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до графіку поставки, з урахуванням п.4.6. Договору. Під час передачі кожної партії товару продавець надає покупцеві наступні документи: товаро-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату товару.
За п.5.3. Договору, датою передачі партії товару продавцем та прийому її покупцем, тобто датою поставки, вважається дата виконання продавцем своїх зобов'язань по поставці згідно погоджених сторонами умов поставки.
Згідно п.6.4. Договору покупець зобов'язаний:
- 6.4.1. Своєчасно та в повному обсязі сплатити продавцеві грошові кошти в якості оплати за партію товару на умовах та у спосіб, що передбачені цим Договором;
- 6.4.2. Своєчасно та в повному обсязі прийняти партію товару від продавця та вивезти таку партію у строки, зазначені у графіку поставки, відповідно до умов цього Договору;
- 6.4.3. Нести відповідальність за порушення умов цього Договору.
Відповідно до п.7.1. Договору, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Пунктом 7.4. Договору за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.
23.10.2024, згідно платіжної інструкції № 145142 біржею було перераховано продавцю 17 134,99 грн за рахунок гарантійного внеску покупця.
В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні про поставку товару в загальній сумі 164 310,94 грн: серії ЮЖК № 990393 від 10.10.2024 поставлено 17,0020 м3 лісометеріалів круглих (дуб), загальною вартістю 89 666,70 грн; серії ЮЖБ № 890432 від 11.10.2024 поставлено 8,5930 м3 лісометеріалів круглих (дуб), загальною вартістю 44 851,33 грн; серії ЮЖК № 990395 від 14.10.2024 поставлено 5,0060 м3 лісометеріалів круглих (дуб), загальною вартістю 29 792,91 грн.
15.11.2024 Філія "Ємільчинське лісове господарство" ДП "Ліси України" звернулась до ФОП Жолнерчука В.В. з досудовою вимогою від 06.11.2024 про сплату заборгованості 147 173,95 грн.
Також в матеріалах справи наявний рахунок на оплату від 08.11.2024 № 1233 лісоматеріалів круглих (дуб) 29 м3 на суму 152 942,87 з ПДВ.
Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 28.11.2024 за Договором від 09.10.2024 на суму 147 173,95, підписаний в односторонньому порядку продавцем та відправлений покупцю засобами поштового зв'язку 29.11.2024.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як зазначено у ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з положень ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як встановлено судами, між сторонами на підставі біржового (аукціонного) свідоцтва № 17140/091024/3776911754/1 від 09.10.2024, сформованого на підставі укладених біржових угод за результатами біржових торгів (аукціону) з продажу необробленої деревини № 17140, які відбулись 09.10.2024 на товарній біржі ТОВ "Українська універсальна біржа" згідно з Регламентом з організації та проведення біржових торгів з купівлі - продажу необробленої деревини та пиломатеріалів на товарній біржі ТОВ "Українська універсальна біржа" укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини від 09.10.2024 № UUB-17140-1.
Вказаним Договором встановлено певну послідовність та взаємну обумовленість дій покупця і продавця.
Виходячи з погоджених сторонами умов, зокрема, п. 3.4 Договору визначено обов'язок відповідача письмово повідомити позивача про готовність партії товару та надсилання запрошення на відбір партії товару (до відвантаження партії товару).
Також п. 3.5 Договору передбачено, що позивач протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від відповідача повідомлення про готовність партії товару до відвантаження та запрошення на відбір партії товару вчиняє наступні дії: надсилає продавцю у письмовому вигляді підтвердження про прибуття свого представника для відбору партії товару (із зазначенням відомостей про особу представника та його повноважень) або відмову від проведення такого відбору; представник покупця, повноваження якого підтверджуються відповідними документами щодо представництва, у разі письмового направлення покупцем підтвердження про прибуття представника на такий відбір, проводить відбір партії товару.
Пунктом 3.5.1 Договору визначено, що за результатами відбору товару (у разі його укладення) сторони складають: акт відбору за формою, наведеною у додатку № 2 до даного договору; специфікацію за формою, наведеною у додатку № 3 до даного договору. Продавець повинен надати покупцеві рахунок на здіснення передоплати партії товару, що готова до відвантаження.
Повідомлення про готовність партії товару до відвантаження/запрошення на відбір партії товару, що надсилається продавцем покупцю, відповідь на запрошення на відбір партії товару, що надсилається покупцем продавцю, рахунок на передоплату партії товару, яка готова до відвантаження, що виставляється продавцем покупцю, направляється відповідною стороною договору в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти іншої сторони, вказаної у розділі 11 даного договору, також сторона договору додатково може інформувати іншу сторону по телефону / письмово у формі листа за адресою місцезнаходження або поштовою адресою (п. 3.6 договору).
Всупереч зазначеним у Договорі умовам, позивачем не надано суду доказів повідомлення про готовність товарної партії та запрошення відповідача на відбір товару (до відвантаження).
За п. 4.3. рахунок на оплату кожної партії товару направляється продавцем покупцю в строк та на умовах, вказаних в п. 3.5. цього Договору з урахуванням підписаного сторонами графіку поставки.
Як вже зазначалось, п.3.5.1 Договору визначено, що за результатами відбору товару (у разі його укладення) сторони складають: акт відбору за формою, наведеною у додатку № 2 до даного договору; специфікацію за формою, наведеною у додатку № 3 до даного договору. Продавець повинен надати покупцеві рахунок на здіснення передоплати партії товару, що готова до відвантаження.
Водночас, згідно п. 4.4.,5.2 покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку (рахунків) з урахуванням умов, визначених п.4.2. Договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно з пунктом 4.6. Договору.
У свою чергу продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до графіку поставки, з урахуванням п.4.6. Договору.
Під час передачі кожної партії товару продавець надає покупцеві наступні документи: товаро -транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату товару.
Таким чином, сторони домовились про поставку товару на умовах 100% передоплати, тоді як поставка повинна була відбуватись через 5 робочих днів після її здійснення.
Частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, за частиною 3 якої в разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку в установлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що оскільки договір купівлі-продажу має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, і у такому зобов'язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку умовам договору, дійшов висновку про визначення сторонами зустрічного виконання зобов'язання.
Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому договором. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Із наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач не повідомляв відповідача про готовність товарної партії та запрошення відповідача на відбір товару (до відвантаження), заплановану поставку партії товару в межах строку, обумовленого графіком поставки, та не виставляв до сплати рахунка-фактури на умовах попередньої оплати за такий товар. Докази 100% попередьної оплати покупцем товару також відсутні.
Водночас, умовами Договору (п.4.2.) визначено, що сума гарантійного внеску (за вирахуванням суми біржового збору біржі), перерахована покупцем на рахунок біржі для участі в аукціоні (аукціонах), перераховується біржею продавцю в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні (аукціонах) товар в строки та в порядку, що встановлені регламентом.
Наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією від 23.10.2024 № 145142 підтверджується перерахування біржею продавцю в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні товар у сумі 17 134,99 грн відповідно до листа філії "Ємільчинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 14.10.2024 № 599/20.4-3-ВЛ про укладення договорів купівлі - продажу необробленої деревини за результатами проведеного аукціону із в т.ч. ФОП Жолнерчуком В.О на суму договору 385 669,88 грн. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заявлена позивачем до стягнення вартість партії товару є більшою, ніж сума гарантійного платежу відповідача - 17 134,99 грн, перерахованого біржею позивачу та зарахованого в якості частини попередньої оплати товару.
Поряд з цим, звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує про поставку відповідачу товару та невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати вже поставленого товару.
В постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 26.05.2022 у справі № 910/14900/19 містяться висновки про те, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, зокрема, податковими накладними, податковими деклараціями тощо, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5 Положення).
При цьому в усіх зазначених постановах викладено загальний правовий висновок про те, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
На підтвердження поставки товару позивачем надано, зокрема, товарно - транспортні накладні серії ЮЖК № 990393 від 10.10.2024 про поставку 17,0020 м3 лісоматеріалів круглих (дуб), загальною вартістю 89 666,70 грн; серії ЮЖБ № 890432 від 11.10.2024 про поставку 8,5930 м3 лісоматеріалів круглих (дуб), загальною вартістю 44 851,33 грн; серії ЮЖК № 990395 від 14.10.2024 про поставку 5,0060 м3 лісоматеріалів круглих (дуб), загальною вартістю 29 792,91 грн.
Оцінюючи зазначені докази місцевий господарський суд безпідставно зазначив, що останні підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Судова колегія в даному випадку звертає увагу, що вищевказані товарно-транспортні накладні складені в електронному вигляді, а відтак підписи сторін створюються з допомогою цифрових ключів. При цьому слід відмітити, що копії даних накладних хоча і містять інформацію про вантажовідправника, перевізника, вантажоотримувача та власне про сам вантаж, однак не містять жодних відміток у відповідних графах про прийняття вантажу до перевезення та отримання його вантажоодержувачем.
Штрих-кодові ідентифікатори зазначених накладних у поданих копіях розмиті, що унеможливлює перевірку їх дійсності за будь-якими електронними параметрами.
Отже, за відсутності можливості перевірити дійсність вказаних товарно-транспортних накладних, судова колегія вважає, що надані докази не підтверджують здійснення господарської операції з поставки деревини.
Доданий до позовної заяви рахунок на оплату товару за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Також, на підтвердження наявності за відповідачем заборгованості у заявленому розмірі, позивачем надано суду Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 28.11.2024 за Договором від 09.10.2024 на суму 147 173,95, підписаний в односторонньому порядку.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт звірки не є первинним документом та беззаперечним доказом у підтвердження заборгованості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції вище, наданий Акт звірки взаємних розрахунків не підписаний зі сторони відповідача, а отже не може підтвердити наявність у відповідача перед позивачем спірної суми боргу.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту поставки товару та наявності боргу у відповідача позивачем не надано.
В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В свою чергу, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявності основного боргу у відповідача у сумі 147 793,95 грн.
Також, оскільки наявними матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання, як не підтверджується і обставина прострочення виконання такого, а тому відсутні підстави для стягнення нарахувань, здійснених позивачем, у вигляді пені та 3% річних, які є похідними від суми основного боргу.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судова колегія вважає, що апелянт підтвердив свої доводи щодо недоведеності обставин поставки товару та наявності заборгованості, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 у справі № 918/1144/24 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
За результатами розгляду апеляційної скарги суд здійснює новий розподіл судових витрат, відповідно до якого, витрати по сплаті судового збору за подання позову та за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 у справі № 918/1144/24 покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича задоволити.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 у справі № 918/1144/24 скасувати. Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Ємільчинське лісове господарство" (11201, вул. Незалежності, буд. 181, с. Руденька, Новоград - Волинський р-н, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 45054742) на користь Фізичної особи - підприємця Жолнерчука Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 542,00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Рівненської області на виконання постанови видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Справу № 918/1144/24 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Юрчук М.І.