Дата документу Справа № 333/8755/24
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/656/25Головуючий у 1-й інстанції Тучков С.С.
Єдиний унікальний №333/8755/24Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
06 червня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Янулі В.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 24 вересня 2024 року о 18 год. 26 хв. по вул.Космічній, 60 у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу та події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що постанова суду є необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Неявка останнього до суду зумовлена проходженням військової служби, що є поважною причиною. Стверджуючи про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суд в оскаржуваній постанові не деталізував, які саме ознаки сп'яніння виявлено у ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що 24 вересня 2024 року він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 вимог ПДР не порушував, не вчиняв інших протиправних дій. Працівники поліції не мали правових підстав для зупинки транспортного засобу, а тому всі оформлені у подальшому процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Наявний в матеріалах провадження відеозапис не є безперервним. Апелянт також посилається на недотримання вимог ст.266-1 КУпАП під час проведення огляду водія на стан сп'яніння, адже ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ. Зазначає про недійсність результатів такого огляду.
На переконання апелянта, вказані обставини свідчать про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року за №28, за допомогою SMS-повідомлення. Згідно із ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутності в судовому засіданні.
Заслухавши захисника Янулю В.С., діючого в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Суд дійшов правильного висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджена даними, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №136103 від 24 вересня 2024 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, без пояснень, відповідно до якого ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння;
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів;
- роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6820», прилад №: ARHK-0075, з яких вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу, а результат тестування склав 1,32 ‰ (тест №2570), підпис особи, що тестують, наявний.
Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення за викладених в постанові суду обставин.
Зі змісту долученого до матеріалів справи відеозапису об'єктивно вбачається зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , який не заперечував щодо керування ним транспортним засобом. Останній відповідав на питання працівників поліції, надав документи на автомобіль і водійське посвідчення, не відмовлявся, що саме він безпосередньо керував транспортним засобом. Крім ОСОБА_1 поруч з його автомобілем і в самому автомобілі нікого не було. На відеозаписові зафіксовано, що працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про порушення ним ПДР (порушення правил користування ременем безпеки), під час спілкування працівником поліції внаслідок виявлення ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 останньому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу, на що водій повідомив працівникам поліції про те, що він вживав алкоголь, просив не проводити огляд, щоб про це не дізнались у військовій частині, де він проходить військову службу, однак в подальшому ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки.
За результатом проведеного огляду технічний прилад показав 1,32 проміле алкоголю, що зафіксовано протоколом тесту №2570.
Пройшовши такий огляд і встановивши факт перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 був згодний з його результатами, бажання пройти огляд в медичному закладі не виявив. Поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 його права.
У зв'язку з чим у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини мали місце, і що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом на момент його зупинки по вул.Космічній, 60 у м.Запоріжжі, а тому викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи про те, що він 24 вересня 2024 року не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння є неспроможними.
Наявний в матеріалах справи відеозапис узгоджується з іншими доказами у справі, є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд, стверджуючи про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння в оскаржуваній постанові, не деталізував які саме ознаки сп'яніння були виявлені у нього, не є беззаперечною підставою для скасування постанови та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції. Між тим, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений заздалегідь належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.
Твердження ОСОБА_1 про те, що його неявка до суду зумовлена проходженням військової служби, що є поважною причиною, є неприйнятними, оскільки жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням причин неможливості явки до суду від ОСОБА_1 не надходило.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не порушував вимог ПДР та не вчиняв інших протиправних дій, а тому працівники поліції не мали правових підстав для зупинки транспортного засобу, що в свою чергу свідчить про неналежність та недопустимість як доказів вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення оформлених процесуальних документів, є надуманими та спростовуються змістом долученого до матеріалів справи відеозапису, з якого вбачається, що працівниками поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було повідомлено останнього про порушення ним ПДР, а саме правил користування ременем безпеки. Незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння та не впливає на причину зупинки.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що відеозапис не є безперервним не відповідає дійсності.
Аргументи апелянта про недотримання встановленої ст.266-1 КУпАП процедури під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП апеляційний суд вважає безпідставними.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Так, аналізуючи зміст п.39 ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України не наділені повноваженнями складати протокол про передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження.
При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10-172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 КУпАП адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.
Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.
Крім того, згідно із ч.1 ст.15 КУпАП за адміністративні правопорушення, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах.
Вчинене ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.
Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та 266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп'яніння або відмови від його проходження у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов'язків військової служби, на що помилково посилався апелянт.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду, застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння підтверджений належними та достатніми доказами, які наявні в матеріалах провадження.
Апеляційним судом не встановлено допущених під час складання протоколу порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, на чому наголошував ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.
У зв'язку з наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, що обумовлює відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 за викладеними в ній доводами.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 квітня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар