Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/3488/24
Провадження № 2/376/371/2025
22 травня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді - Коваленко О.М.
за участі секретаря - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Сквирської міської ради про визначення місця проживання дитини,
Встановив:
25.11.2024 вказана позовна заява надійшла до Сквирського районного суду Київської області.
25.11.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.
18.03.2025 до початку розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пошелюзний Сергій Вячеславович надав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні Сквирського районного суду Київської області знаходиться справа № 376/3488/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши його на її утриманні та вихованні.
Позовні вимоги Позивачки є безпідставними та необґрунтованими, незважаючи на відсутність доказів на підтвердження вимог Позивачки, попри те, що Відповідач не визнає позовні вимоги та обставини, які наведено в позовній заяві, окрім тих, про визнання яких Відповідачем буде окремо заявлено, Відповідач вважає, що позовну заяву потрібно залишити без розгляду.
Так, 17.08.2017 між Відповідачем та Позивачем було укладено шлюб, який зареєстровано Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 2508.
28.12.2022 рішенням Сквирського районного суду Київської області шлюб зареєстрований 17.08.2017 Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 2508 - розірвано.
Під час перебування Відповідача з Позивачем в зареєстрованому шлюбі народився їхній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 168 від 10 грудня 2019 року, свідоцтво видане Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області).
У зв'язку з повномасштабним збройним вторгненням російської федерації в Україну син Відповідача та Позивачки з 08.11.2022 має дозвіл на проживання в Данії, де безперервно проживає з серпня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Водночас відповідно до частини другої статті 3 ЦПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні (пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У разі, якщо спір стосується правовідносин між дітьми та батьками, водночас, обидві сторони проживають за межами України, це виключає безумовну підсудність такого спору судам України за правилами статей 75, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки на момент звернення до суду із позовом Позивач, Дитина та Відповідач постійно не проживають на території України.
Тому юрисдикція такої категорії спору має визначатися в першу чергу не правилами національного цивільного процесу, а правилами відповідних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 5 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року, (далі - Гаазька конвенція 1996 року) судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.
З урахуванням статті 7 Конвенції у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи держави нового звичайного місця проживання. При цьому звичайне місце проживання підтверджується: відвідуванням дошкільного навчального закладу - садка, школи, різноманітних гуртків; за результатами встановлення таких обставин: за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв'язки та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо. Звичайне місце проживання відповідає місцю, яке відображає певний ступінь інтеграції дитини в соціальне і сімейне середовище. З цією метою, зокрема, повинні братися до уваги тривалість, регулярність, умови і причини перебування на території держави члена і переїзду сім'ї в цю державу, громадянство дитини, місце і умови відвідування школи, мовні знання, а також сімейні та соціальні відносини дитини в цій державі. Верховний Суд констатує, що звичайне місце проживання дитини варто розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив'язаності дитини до соціального та сімейного її оточення. З цією метою необхідно враховувати, зокрема, тривалість, регулярність, умови і причини перебування дитини і сім'ї в тій чи іншій державі, місце та умови відвідування освітніх закладів, знання мови, соціальні та сімейні відносини дитини у такій державі (постанова ВС від 17 серпня 2022 року, справа № 613/1185/19(провадження № 61-2286св21)).
За правилами Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року у разі неправомірного переміщення або утримування дитини держава, в якій дитина зазвичай проживала безпосередньо перед переміщенням або утримуванням, зберігає юрисдикцію відповідно до статті 5, за умови дотримання певних умов відповідно до статті 7 цієї Конвенції. Стаття 7 цієї Конвенції встановлює форму збереження юрисдикції держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення чи утримування. Для застосування пункту «Ь» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року потрібно встановити такі обставини: 1) дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини; 2) протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; 3) дитина адаптувалася до нового середовища (Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2023 року, справа № 545/2247/18)
У разі встановлення обставин у сукупності (дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини; протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; дитина адаптувалася до нового середовища за правилом пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року припиняється юрисдикція суду Договірної Держави попереднього звичайного місця проживання дитини з вирішення цього спору у зв'язку з набуттям нею нового постійного (звичайне для дитини) місця проживання.
Тобто, юрисдикція з вирішення такого спору лише за певних умов слідує за місцем проживання дитини; правилами щодо юрисдикції, які закріпленні у Гаазькій конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, запроваджено загальний підхід до визначення юрисдикції, який забезпечує визначеність для сторін, і може, таким чином, сприяти недопущенню спроб пошуку «зручного суду» через міжнародне викрадення дітей. Правило статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року визначає місце постійного проживання дитини як первинну підставу для визначення юрисдикції, сприяє зверненню батьків до влади з питань опіки, доступу/контактів і переміщення в тих Договірних Державах, де їх дитина живе, замість її вивезення до інших юрисдикцій для вирішення таких питань.
Як слідує з фактичних обставин справи № 376/3488/24 Дитина - ОСОБА_3 , хоч і народилася в Україні, але вже більше одного року проживає в Данії, Позивачка та Відповідач обізнані про це та ними не було заявлено вимоги про повернення Дитини до України, Дитина адаптувалася до нового середовища.
Вказане, зокрема, підтверджується рішенням Суду у сімейних справах Данії від 24 січня 2025 року, справа № 2024 - 98525.
При цьому зі змісту листа Суду у сімейних справах Данії від 14.11.2024, справа № 2024 - 98525 слідує, що станом на дату подання позовної заяви до Сквирського районного суду Київської області - 24.11.2024, у провадженні Суду у сімейних справах Данії вже перебувала справа № 2024 - 98525, в якій Позивачка заявила вимогу про зміну умов опіки та місця проживання ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 5 Гаазької конвенції 1996 року, яка є чинною для України та Данії, судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини. З урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання.
Окрім цього, варто зауважити, що при вирішенні питання про місце проживання дитини, будь-які органи та особи, повинні в першу чергу керуватися найкращими інтересами дитини.
З урахуванням того, що Позивачка, Дитина та Відповідач проживають тривалий час в Данії, враховуючи, що компетентні органи Данії здійснюють розгляд справи щодо визначення місця проживання Дитини, з огляду на те, що уповноважені органи Данії за таких умов можуть забезпечити більш ефективні можливості для встановлення обставин, необхідних для з'ясування найкращих інтересів Дитини, що має пріоритетне значення у таких цивільних справах, позовні вимоги Позивачки щодо визначення місця проживання Дитини мають розглядатися за місцем проживання Дитини та її батьків.
Відповідно до статті 75 Закону «Про міжнародне приватне право» суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається уповноваженим органом Данії - за місцем проживання Дитини, Відповідача та Позивачки, відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України позовну заяву Позивачки слід залишити без розгляду.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Молодчин Володимир Петрович у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність, проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження заперечують (а. с. 110).
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пошелюзний Сергій Вячеславович в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Сквирської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 115,116).
Представник третьої особи Сквирської міської ради у судове засідання не з'явився, надали до суду заяву, в якій просять справу розглянути у відсутність представника, позов залишити без розгляду (а. с. 113,114).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання на підставі вимог ст. 211, 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання представник відповідача - адвокат Пошелюзного С.В. підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Усі справи, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом за встановленими правилами підсудності, а їх порушення є ознакою незаконності рішення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Статтею 378 ЦПК України чітко визначено, що порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 5 Гаазької конвенції 1996 року, яка є чинною для України та Данії, судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини. З урахуванням статті 7, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання.
З урахуванням того, що Позивачка, Дитина та Відповідач проживають тривалий час в Данії, враховуючи, що компетентні органи Данії здійснюють розгляд справи щодо визначення місця проживання Дитини, з огляду на те, що уповноважені органи Данії за таких умов можуть забезпечити більш ефективні можливості для встановлення обставин, необхідних для з'ясування найкращих інтересів Дитини, що має пріоритетне значення у таких цивільних справах, позовні вимоги Позивачки щодо визначення місця проживання Дитини мають розглядатися за місцем проживання Дитини та її батьків.
Відповідно до статті 75 Закону «Про міжнародне приватне право» суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається уповноваженим органом Данії - за місцем проживання Дитини, Відповідача та Позивачки, відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України позовну заяву Позивачки ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представник відповідача - адвокат Пошелюзного С.В. і залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2, 200, 211,247, 257,258 - 261, 351,352,353, 354,378,497 ЦПК України, ст. 75 Закону України «Про міжнародне право», суд
Постановив:
Задовольнити клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пошелюзного Сергія Вячеславовича про залишення позову без розгляду.
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Сквирської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду буде складено відповідно до вимог ст. 259 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко