Справа № 375/1506/25
Провадження № 1-кс/375/148/25
23 червня 2025 року селище Рокитне
Слідчий суддя Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Київської області клопотання виконуючого обов'язки заступника начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Узин, Білоцерківського району Київсткої області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 громадянин України, українець, освіта повна загальна середня, розлучений, на утриманні має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не депутат, не працюючий, раніше не судимого, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 307 КК України, частиною 2 статті 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025111250000120, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2025 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
До слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області надійшло клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні № 12025111250000120відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2025 року.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 , в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, маючи прямий умисел направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут метадону (фенадону), не бажаючи займатися суспільно корисною працею, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, усвідомлюючи при цьому, що метадон (фенадон) являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи, у невстановленому досудовим розслідуванням місці вказаний наркотичний засіб, який незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 до 16 червня 2025 року.
В подальшому, 16 червня 2025 року у період часу з 15 години 42 хвилин до 15 години 52 хвилин, ОСОБА_5 , маючи прямий умисел та мету незаконного збуту наркотичного засобу, обіг якою обмежено - метадону (фенадону), перебуваючи по АДРЕСА_1 , незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_8 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1000 (одна тисяча) гривень наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) у виді кристалічної речовини, яка знаходилася у паперовому згортку, тим самим вчинив незаконний збут наркотичного засобу.
Цього ж дня у період часу з 16 год 06 хв по 16 год 16 хв вказаний паперовий згорток із вмістом наркотичного засобу, обіг якої обмежено - метадон (фенадон), у виді кристалічної речовини, які знаходилася у паперовому згортку добровільно передана ОСОБА_8 працівникам поліції.
Згідно висновку експерта в наданій на дослідження кристалічній речовині білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон. Маса метадону (фенадону) в наданій речовині становить 0,226 г.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу.
Крім того, ОСОБА_5 в порушення вимог вище вказаних законів, маючи прямий умисел направлений на повторне незаконне придбання, зберігання з метою збуту та повторний незаконний збут метадону (фенадону), не бажаючи займатися суспільно корисною працею, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, усвідомлюючи при цьому, що метадон (фенадон) являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено, у невстановлений досудовим розслідуванням час незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи у невстановленому досудовим розслідуванням місці вказаний наркотичний засіб, який незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 до 20 червня 2025 року.
У подальшому, 20 червня 2025 року у період часу з 16 години 15 хвилин до 16 години 50 хвилин, ОСОБА_5 маючи прямий умисел та мету повторного незаконного збуту наркотичного засобу - метадону (фенадону), перебуваючи по АДРЕСА_1 незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_8 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1000 (одна тисяча) гривень наркотичний засіб, обіг якої обмежено - метадон (фенадон) у виді кристалічної речовини, яка знаходилася у паперовому згортку, тим самим вчинив незаконний збут наркотичного засобу повторно. Цього ж дня у період часу з 16 год. 56 хв. по 17 год. 06 хв. вказаний паперовий згорток із вмістом наркотичного засобу, обіг якої обмежено - метадон (фенадон), у виді кристалічної речовини, які знаходилася у паперовому згортку добровільно передана ОСОБА_8 працівникам поліції.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно.
20 червня 2025 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст.307, ч. 2 ст.307КК України.
21 червня 2025 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст.307КК України.
Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, орган досудового розслідування звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 в судовому засіданні просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що ризики не підтверджені доказами, підозра є необґрунтованою, також є передчасною кваліфікація за ч.2 ст. 307 КК України, оскільки відсутній висновок експерта. Прокурором не обґрунтовано неможливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Зазначив про наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, вказав, що останній має постійне місце проживання в м. Узин більше 15 років.
Заслухавши позиції прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025111250000120, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2025 року, за ознаками кримінальнних правопорушень - злочинів, передбачених частиною 1 статті 307 КК України, частиною 2 статті 307 КК України.
20 червня 2025 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.307, ч. 2 ст.307КК України.
21 червня 2025 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі статтею 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 307 КК України, частиною 2 статті 307 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Водночас, обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених частиною статті 194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Так, слідчий суддя оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_5 як цілком ймовірний, з огляду на те, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Останній усвідомлює тяжкість покарання при можливому визнанні його винним, у вчиненні кримінального правопорушення у якому він підозрюється, що може спонукати ОСОБА_5 до вчинення спроби ухилитися від явки до органу досудового розслідування, суду.
Враховуючи викладене, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Встановлюючи ризик, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя враховує, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Між тим, є доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення у разі перебування на волі, слідчий суддя виходить з тих обставин, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, підозрюється у скоєнні умисних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Характеризуючи дані підозрюваного ОСОБА_5 , у тому числі наявність визначеного місця проживання, а також те, що останній раніше не судимий, не спростовує наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що підозрюваним та його захисником не надано доказів на підтвердження обставин, які б вказували на відсутність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, які приймаються до уваги при обранні запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховується: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному (позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна); дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , відсутність офіційного працевлаштування, раніше не судимого, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
З урахуванням вимог частин 3 та 5 статті 115 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 в межах строків досудового розслідування, враховуючи час фактичного затримання останнього, а саме до 18 серпня 2025 року.
Щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов'язані з вільним пересуванням підозрюваного, що не забезпечить нівелювання ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Домашній арешт, хоч і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним, умови цього виду запобіжного заходу не передбачають цілодобовий контроль над поведінкою підозрюваного, не обмежують його у користуванні мережею «Інтернет», засобами зв'язку, у зустрічах з будь-якими особами, а тому він використовуючи такі можливості, може здійснювати збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів.
На підставі вищенаведеного, слідчий суддя, враховуючи викладені вище обставини, а також той факт, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , має високий ступінь суспільної небезпеки, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, приходить до висновку про відсутність підстав для застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, вони не зможуть запобігти наявним ризикам.
Щодо можливості встановлення застави
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя враховує положення ст. 182 КПК України, а саме обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та вважає за доцільне визначити заставу у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, і є таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.178,182,183 КПК України. Запропонований прокурором розмір застави, на переконання слідчого судді, буде обтяжливим для підозрюваного, а тому у цій частині клопотання слідчого слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 202, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025111250000120 від 11 квітня 2025 року, про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні у злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 60 днів - по 18 серпня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, з 20 червня 2025 року.
Визначити розмір застави щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує, до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,
Код ЄДРПОУ: 26268119;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;
р/р UA768201720355259001000018661.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту - міста Узин Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;
- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця тримання під вартою підозрюваного негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти та повідомити письмово Рокитнянський районний суд Київської області.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику та направити для виконання до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 27 червня 2025 року о 14 год 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_9