Справа № 372/2859/25
Провадження № 2-1574/25
24 червня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Рабчуна Р.О.
за участі секретаря судового засідання Редька Н.Н.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач ОСОБА_1 , звернулась до банку з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим 02.10.2024 року було укладено договір про надання грошових коштів у позику. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законодавством України.
Відповідно до договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 9 000 тис. грн., шляхом перерахунку на банківський рахунок, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк, або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Строк надання кредиту 360 днів, з процентною ставкою, - 1% на день, за кожен день користування кредитом. Відповідач свої зобов'язання відповідно умов договору не виконав та має заборгованість станом на 15.05.2025 року в розмірі 24 460,00 грн., з яких: - 9000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; - 17 460,00 грн. сума заборгованості за процентами. В прохальній частині позовної заяви позивач просить задовольнити позовну заяву на користь ТОВ «Іннова Фінанс» та стягнути з ОСОБА_1 загальної суми за договором у розмірі 26460,00 грн.
Ухвалою судді від 30.05.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «Іннова Фінанс» про розгляд справи повідомлене належним чином в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника позивача.
Відповідачка в судовому засіданні вимоги зазначені в позовній заяві визнала в повному обсязі, щодо задоволення позову не заперечувала.
Суд, розглянувши матеріали справи, письмову заяву про визнання позову відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 , укладено договір про надання грошових коштів у позику № 5593971024 за допомогою Веб-сайту (https://finsfera.ua), який є частиною інформаційно-комунікаційної системи товариства (а.с. 7-17).
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на Веб-сайті товариства (п. 10.10. Договору).
Відповідно до умов Кредитного договору (п. 2.3, 2.5) сума кредиту (загальний розмір) - 9000 грн., строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів.
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього договору (п. 2.6.1).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних (п. 2.8.1 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 41400 грн. (п. 2.9.1 договору).
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 (п. 3.1. договору).
Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 5.4.1 договору позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором),строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
Згідно п. 10.17 вказаного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму силу як і власноручний підпис.
Також, під час укладення вищевказаного договору позики, відповідачем 02.10.2024 підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» кредитних коштів відповідачу, додаток №1 до договору № 5593971024 від 02.10.2024, яким є таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику, в якому відображені: дата видачі позики/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума позики/сума платежу за розрахунковий період, сума позики за договором/погашення суми позики, проценти за користування позикою, реальна річна процентна ставка, загальна вартість позики (а.с. 17 зворотня сторона, 18). Як зазначено у договорі надання грошових коштів у позику № 5593971024 від 02.10.2024, ця пропозиція є офертою в розумінні ст.ст. 641, 642 ЦК України укладання договору.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 , укладено договір надання грошових коштів у позику № 5593971024, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 1990.
Таким чином, позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» доведено факт укладення 02 жовтня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 , договору надання грошових коштів у позику № 5593971024 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Іннова Фінанс» свої зобов'язання перед відповідачем за вказаним договором надання грошових коштів у позику виконало та надало останньому грошові кошти у розмірі 9 000 грн. шляхом переказу коштів, на підставі договору № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 16 травня 2023 року, укладеного між ТОВ «Іннова Фінанс» та ТОВ «ФК «Конкрактовий дім», на картку відповідача № НОМЕР_1 (що підтверджується копіями договору № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 02.10.2024 року (а.с. 31-32), квитанції до платіжної інструкції № 19998-1354-147945507 (а.с. 31).
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Оскільки відповідач не оспорив наданих розрахунків щодо наявності вищевказаної заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, позовні вимоги визнав, про що повідомив у судовому засіданні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, ту обставину, що відповідач позовні вимоги визнав, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача вищевказану заборгованість в сумі 26460 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у зв'язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору з державного бюджету, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (реєстраційний код юридичної особи: 44127243) суму заборгованості за Договором надання грошових коштів у кредит №5593971024 від 02.10.2024 у розмірі 26 460,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІННОВА ФІНАНС» (реєстраційний код юридичної особи: 44127243) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ІННОВА ФІНАНС» (реєстраційний код юридичної особи: 44127243) з державного бюджету 1211,20 грн. сплаченого згідно платіжної інструкції № 63 від 15 травня 2025 року судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.06.2025 року.
Суддя Р.О. Рабчун