Справа № 759/26024/24
Провадження № 2/369/5432/25
10.06.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Маснюк А.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу № 759/26024/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Скакун Марія Володимирівна звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із вищевказаним позовом та просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2008 року народження, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 27 листопада 2024 року і до повноліття дитини, а також стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що у зареєстрованому шлюбі позивач та відповідач не перебували, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_3 , актовий запис № 512.
З січня 2024 року відповідач з позивачем та донькою не проживає. Як зазначає позивач, дитина постійно проживає разом із нею та перебуває на її утриманні, а відповідач з січня 2024 року не бере участі у вихованні та утриманні спільної дитини.
Позивач посилається на те, що дитині має бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Такий належний рівень самостійно позивач забезпечити не може.
Відповідач є здоровим, працездатним чоловіком, має стабільний дохід, інших осіб на утриманні не має, а тому здатен сплачувати аліменти на дитину у відповідному розмірі, у зв'язку із чим позивач просила суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи її було повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти заявлених позовних вимог в частині стягнення аліментів не заперечував. Щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу заперечував.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30 жовтня 2008 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 30 жовтня 2008 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області складено відповідний актовий запис № 512. Батьками дитини вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Дитина проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 65 від 14 листопада 2024 року, виданою головою ОСББ «Авіатор-17» Клюковською Л.О.
На даний час сторони проживають окремо, сімейного життя не ведуть. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За положеннями ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідач ОСОБА_2 є чоловіком працездатного віку, має стабільний дохід, що підтверджується Довідкою про доходи № 2339 від 14 листопада 2024 року виданої АТ «Антонов». Відомостей про незадовільний стан його здоров'я відповідачем суду не надано. У матеріалах справи відсутня інформація, що у відповідача є інші діти, окрім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також не наведено доказів на підтвердження того, що на його утриманні перебувають непрацездатні особи.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).
Водночас високий заробіток (дохід) платника аліментів не може слугувати підставою для зменшення частки заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.
Враховуючи обставини, викладені у ч. 1 ст. 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, зважаючи на позицію відповідача, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача - ОСОБА_2 на утримання дитини, має становити 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дитини її мати - ОСОБА_1 є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позовна заява подана 04 грудня 2024 року, тому суд присуджує стягнення аліментів саме з цього дня.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Крім того, представник позивача просила стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., які підтвердженні наступними доказами: копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4839 та копією ордеру на надання правничої допомоги серії АА № 1512176 на ім'я адвоката Скакун Марії Володимирівни; Угодою про надання правової допомоги (витяг) укладений 15 листопада 2024 року між адвокатом Скакун Марією Володимирівною та Гарилюк-Восковою Іриною Павлівною; Актом про прийняття-передачі наданих послуг від 27 листопада 2024 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у своїй заяві заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу.
У зв'язку з вище встановленими обставинами, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З урахуванням вище викладеного, за наявності заперечення відповідача проти стягнення з нього витрат на правову допомогу, а також враховуючи конкретні обставини справи, усталену практику з розгляду таких спорів, враховуючи, що підготовка та подання позовної заяви по даній справі, не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а тому сума за вказану послугу, є неспівмірною з часом, затраченим на таку роботу. Також, суд зауважує, що адвокат не з'являлася у судові засідання, жодних заяв, клопотань до суду не подавала. Вказана сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не відповідає критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг, а тому, суд вважає за необхідне, зменшити суму витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнення з відповідача судовий збір у сумі 1 211,20 грн. в дохід держави.
Керуючись до ст. ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 04 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп. в дохід держави.
У іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА