Справа № 177/3079/24
Провадження №2/190/481/25
13 червня 2025 року м.П»ятихатки
П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
Позивач ТОВ «ФК «Процент» через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №2719-1868-1 від 23.11.2023 року у розмірі 66003,25 грн., судових витрат у розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.11.2023 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №2719-1868-1, остання отримала кредит у розмірі 4950 грн., строком на 365 днів до 22.11.2024, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5%). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (029021), відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 25.12.2024 становить 66003,25 грн. з яких: 4950,00 грн. - заборгованість за кредитом; 61053,25 грн. заборгованість за нарахованими процентами за період з 23.11.2023 по 22.11.2024, що нараховані відповідно до п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1277,50% річних) та графіку платежів. А тому представник позивача просить стягнути з відповідачки, зазначену заборгованість, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Крім того, ухвалою суду було витребувано у АТ "Ощадбанк " інформацію:-чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну карту № НОМЕР_3 ;-надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )за період з 23.11.2023 року по 28.11.2023 року з відображенням часу зарахування коштів;- надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_4 в період з 23.11.2023 року по 28.11.2023 року;-надати інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
27.05.2025 року на адресу суду надійшла інформація з АТ «Ощадбанк» щодо виконання ухвали суду від 12.05.2025 року, з якої вбачається, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_5 . Також надано інформацію про номери телефонів та виписку по банківському рахунку для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку, за вказаний період.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, зазначає наступне.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 23.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" та ОСОБА_2 , укладено кредитний договір №2719-1868-1. Згідно умов даного договору Товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 49503850 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія Процент, які розміщені на сайті https://procent.com.ua. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові.
Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 029021.(а.с.11-15)
Згідно копії квитанції №690113444 від 23.11.2023 ТОВ «ФК «Процент» перерахувало кошти в розмірі 4950 грн за договором 2719-1868-1 від 23.11.2023 на умовах фінансового кредиту на банківську картку № НОМЕР_6 .(а.с.18)
З наданих АТ «Ощадбанк» на ухвалу суду інформації від 27.05.2025 та виписки за договором №б/н за період 23.11.2023 - 28.11.2023 слідує, що банківську картку № НОМЕР_5 емітовано на ім'я ОСОБА_1 , на вказану банківську картку 23.11.2023 було зараховано переказ на суму 4950 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 , за вказаним кредитним договором становить 66003,25 грн., яка станом на 25.12.2024 року складається з: 4950 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 61053,25 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.(а.с.19-23)
Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченомуЗаконом України "Про електронну комерцію".
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону: заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, шо підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону: вчинення дій, шо вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Можливість укладення договору вищевказаним способом також підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі N0 404/502/18 провадження N0 61-8449св19 від 23 березня 2020 року (Верховний Суд практично застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на вебсайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, лише електронний договір).
Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-УІІІ договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», № 851-ІУ а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» № 675-УІІІ.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-УШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-ІУ).
Таким чином, відповідачка прийняла умови та правила надання банківських послуг, кредитний договір №2719-1868-1 був підписаний електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора029021, що є однією із форм укладення кредитного договору.
Отже, у встановлений договором та законом терміни, відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, заходів направлених на погашення заборгованості по кредиту та відсотків не застосовували.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України установлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку на відповідність положенням укладеного між сторонами договору, а також ураховуючи принцип диспозитивності, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №2719-1868-1 від 23.11.2023 року станом на 25.12.2024 року у розмірі 66003,25 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ці вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., суд приходить до наступного.
Крім того, відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
На підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано детальний опис робіт, виконаних адвокатом Руденко К.В., договір №03/06/2024 від 03.06.2024 року про надання правової допомоги, витяг з реєстру №1 до акту приймання -передачі наданих послуг №5 до договору №03/06/2024 про підтвердження факту надання правової допомоги від 03.06.2024 року. (а.с.44-49)
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката.
Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, суд звертає увагу, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Ураховуючи предмет і підстави заявленого позову, який розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, незначну складність справи та сталу судову практику цієї категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт, що полягав у складенні позовної заяви уніфікованого /шаблонного/ зразка, на підставі поданих позивачем документів, співмірність наданих послуг із складністю справи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є явно завищеним.
Враховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених витрат на правничу допомогу, які позивач поніс до предмета спору, суд дійшов висновку наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 422,40 грн..
На підставі викладеного, ст.ст.525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 141, 258-268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором №2719-1868-1 від 23.11.2023 року, яка станом на 25.12.2024 року становить 66003 (шістдесят шість тисяч три) гривні 25 коп., а також в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422,20 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5000 грн., а всього стягнути 73425 (сімдесят три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень 45 коп..
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавеля,буд.48);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .
Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева