Справа № 211/4355/25
Провадження № 2-а/211/113/25
Іменем України
27 червня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Рагозіної С.О.,
при секретарі Мариненко Е.П.,
за участю
представника позивача Амєрової А.В. ( в режимі відео конференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Амєрова Анна Володимирівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
28.04.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Амєрова А.В. звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з вищевказаним позовом, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову № 168 від 17.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 25 грудня 2022 року ОСОБА_1 , у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації на території України, був добровільно мобілізований до лав Збройних Сил України, а 08 січня 2023 року склав присягу військовослужбовця.
За час несення військової служби неодноразова успішно виконував бойові задачі командування, рятував життя побратимам, сумлінно дотримувався чинних норм законодавства у сфері військового обов'язку, розпоряджень Міністерства оборони України та керівництва, не притягався до дисциплінарної, адміністративної та іншої відповідальності.
В процесі виконання бойових задач, неодноразово був поранений та отримував контузії.
Після отриманих поранень, керуючись довідкою військово-лікарської комісії № 2362 від 02 листопада 2023 року, ОСОБА_1 було визнано обмежено придатний до військової служби. Непридатний до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецпідрозділах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріати установах, організаціях, навчальних закладах.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 був вимушений звільнитися із лав ЗСУ.
Після звільнення з лав ЗСУ та повернення після реабілітації, ОСОБА_1 , на виконання ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», 07 листопада 2023 року став на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 та надав усю актуальну інформацію про себе та своє місце перебування.
Через отримані травми та контузії, ОСОБА_1 не може влаштуватися на постійне місця роботи, тому забезпечення себе та членів своєї родини здійснює за рахунок державних виплат та нерегулярних підробітків різного характеру. При цьому, на утримані Позивача знаходиться дружина, яка перебуває в декреті, троє малолітніх дітей та мати - інвалід.
01 вересня 2024 року, шляхом встановлення мобільного додатку Резерв +,
ОСОБА_1 уточнив свої особисті данні, в тому числі номер телефона та адресу.
ОСОБА_1 є особою, яка має право на відстрочку бо здійснює утримання матері - інваліда.
У вересні 2024 року він вперше звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою отримання відстрочки. Так, Позивач знову надав актуальні свої дані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Не дивлячись на те, що ані Постановою
КМУ № 560 від 16.05.2024 року, ані ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» не передбачено вимоги, про надання саме нотаріально посвідчених копій документів, що підтверджують право на відстрочку, ІНФОРМАЦІЯ_4 вимагає подання саме нотаріально завірених копій документів.
Оскільки продовжувати відстрочку необхідно кожні три місяці, а у м. Дружківка відсутні державні нотаріуси, працюють виключно приватні, оформлення документів у яких є значним фінансовим навантаженням на ОСОБА_1 , як особу, яка не має постійного стабільного заробітку та здійснює утримання великої родини, тому він не продовжував оформлення відстрочок.
12 квітня 2025 року ОСОБА_1 був затриманий та доставлений до
ІНФОРМАЦІЯ_3 співробітниками відділу № 1 Краматорського РУП ГУНП, як особа, яка начебто знаходиться у розшуку через неявку по повістці.
Згідно інформації отриманої від ІНФОРМАЦІЯ_3 , 07 березня 2025 року за допомогою поштового зв'язку АТ «Укрпошта», ОСОБА_1 було надіслано повістку про необхідність з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою оновлення даних.
Дану повістку ОСОБА_1 не отримував, зокрема жодний співробітник пошти не приходив ані за адресою його реєстрації, ані фактичного місця проживання. Оповіщення на телефон про необхідність з'явитися на пошту для отримання листа не приходило, жодних повідомлень в поштовій скриньці не знаходив.
Після того, як від представників поліції Шамаєв Артем Сергійович дізнався про те, що перебуває у розшуку територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, не здійснюючи жодного супротиву та ухилення, з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов військово-лікарську комісію та надав документи, які підтверджують його право на відстрочку. Також було складено протокол № 168 від 12 квітня 2025 року про вчинення адміністративного правопорушення. В протоколі надав пояснення з приводу даної події, а саме, що повістку не отримував.
Окрім того, про дату, місце та час розгляду його адміністративної справи проінформованим не був. Під час складання протоколу, формування матеріалів справи та отримання постанови № 168 від 17 квітня 2025 року жодних доказів направлення повістки поштою надано не було. Так само ані в протоколі № 168 від 12 квітня 2025 року, ані в постанові № 168 від 17 квітня 2025 року не наведено номер цінного листа яким було відправлено повістку, не вказано дату повернення цього листа до територіального центру
комплектування та соціальної підтримки, що виключає можливості перевірки дійсності направлення цього листа.
Представник позивача вважає, що вказана постанова є протиправною, не відповідає вимогам передбаченими КУпАП, необґрунтована, винесена урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.
07.05.2025 ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зазначена адміністративна справа була призначена до розгляду.
15.05.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» скеровано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позову. Представником відповідача зазначено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим зобов'язаний виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, відповідно до п. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (чинного на час вчинення правопорушення), під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
07.03.2025 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Повістка № 2864816 відправлена засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням.
Вказане поштове відправлення не отримано ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаної повістки військовозобов'язаний зобов'язаний був прибути 27.03.2025. Відомостей щодо зміни адреси (місця мешкання/місця реєстрації) військовозобов'язаним на час направлення повістки до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило. Відомостей щодо поважності/неможливості прибуття до відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надавав.
Враховуючи викладене до ГУНП направлено електронне звернення, щодо доставлення/супроводження громадянина військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
12.04.2025 року військовозобов'язанного ОСОБА_1 було доставлено/супроводжено працівниками ГУНП.
В діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи викладене 12.04.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено Протокол, щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1
КУпАП.
Тобто 12.04.2025 року виявлено (встановлено) особу правопорушника та складено протокол, щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При складанні протоколу військовозобов'язаний ознайомившись з Протоколом був ознайомлений зі своїми правами та обов'язками визначеними у ст. 63 Конституції України, ст. 256, 268 КУпАП.
Військовозобов'язаний копію протоколу отримав особисто, при складанні протоколу надавав особисті пояснення.
Будучі ознайомленим про час, дату і місце розгляду справи ОСОБА_1 17.04.2025 на розгляд справи не прибув. Розгляд справи відбувся за відсутністю належним чином повідомленого правопорушника. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу складеного протоколу та вчиненого правопорушення не надавав. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу перенесення, відкладення розгляду справи не надавав.
За результатами розгляду справи правопорушником отримано Постанову 27.04.2025 особисто.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Проаналізувавши наведе вище в сукупності та в контексті встановлених обставин у справі, відповідач доходить до висновків, що дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача. З огляду на зазначене вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Представник позивача в режимі відео конференції наполягали на задоволенні позову з підстав, викладеному у ньому. Проти доводів відповідача заперечувала.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволені позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 65Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Згідно з положеннями ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами та діє станом на дату прийняття рішення у даній справі.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 N 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов'язані та резервісти.
У відповідності зі ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92№ 2232-XII (далі - Закон N 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 1 статті 1 Закону N2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону N2232-XII військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Згідно ч. 2 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 3 Закону №2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", Про Збройні Сили України", Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону № 3543-XII).
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист держави і забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов'язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Такі положення основного закону дублюються в ст. 1 Закону N2232-XII - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов'язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
Відповідно до ст. 2 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 06.12.91 № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі -також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що 17.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 168, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначений час та дату, доказів наявності поважним причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній раз дані були уточнені ним 01.09.2024, що підтверджено відомостями з Резерв+.
Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатору вигляді QR-коду (далі-QR-код) (п.30-1). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3).
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання, повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (п. 34).
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. (п. 41).
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Слід також зазначити, що абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається зі змісту постанови № 168 від 17.04.2025, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , та відзиву на позовну заяву, 07.03.2025 було сформовано повістку № 2864816 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, судом при дослідженні наданих позивачем доказів, встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП був виключно факт неявки 27.03.2025 по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Разом із цим, вирішуючи питання про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд вважає за необхідне проаналізувати дотримання процедури вручення повістки позивачу працівниками АТ "Укрпошта".
Так, відповідно до пункту 82 «Правил надання послуг поштового зв'язку» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1071 від 10.10.2023, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо). Однак жодного доказу щодо належного оповіщення позивача відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує, доказів на спростування вказаної обставини відповідачами до суду надано не було.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушення процедури розгляду справи є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
Крім того, суд зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою повістка була направлена позивачу для уточнення даних. Однак в оскаржуваній постанові не наведено, які саме дані необхідно було уточнити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З наведеного вбачається, що було порушено порядок вручення повістки направленої поштовим відправлення, а саме не дотримано процедури інформування одержувача про надходження рекомендованого листа.
Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність вини позивача в порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що в свою чергу виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова, складена відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Внаслідок цього, з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 132, 139, 241, 243, 246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Амєрова Анна Володимирівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 № 168 від 17.04.2025 про накладення адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 ( чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. О. Рагозіна