Справа № 210/5165/24
Провадження № 3/210/16/25
іменем України
12 червня 2025 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Сільченко В. Є., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В провадження судді 10.09.2024 року надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 119372 від 29.08.2024 року, 29.08.2024 року о 09 год. 35 хв у м.Кривий Ріг по вул. Тбіліська гр-н ОСОБА_1 керував а/м Ford Focus держномер S0 063 3J з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження у встановленому порядку повного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи у медичному закладі відмовився.
В судовому засіданні представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, показав, що вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не визнає, оскільки спиртні напої не вживав, у стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Від проходження огляду він відмовився виключно з причини терміновості виконання наказу командира і після тривалого очікування на місці зупинки іншого екіпажу поліції, який ніби то повинен був привезти алкотестер.
Поліцейськими взагалі не було виявлено у нього ознак алкогольного сп'яніння, а тому для проведення огляду не було правових підстав.
Просив провадження у справі закрити.
В судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , показав, що він є військовослужбовцем, офіцером.
29.08.2024 року він з офіцерами служби психологічної підтримки своєї військової частини виконував наказ командира щодо доставлення одного з військовослужбовців на ВЛК.
Він був за кермом, керував а/м Ford Focus держномер S0 063 3J. В районі «Трампарку» його зупинила поліція. Поліцейський в ході спілкування повідомив, що від нього чутно запах ментолу і сигарет, яким він перебиває запах спиртного, тому необхідно пройти медичний огляд.
Він повідомив поліцейського, що вони виконують наказ і поспішають, бо можуть не встигнути, але погодився пройти огляд на місці. Поліцейський повідомив, що у них немає алкотестеру, і треба чекати, коли його привезуть. Він погодився, і вони стали чекати. Він декілька разів нагадував поліцейському, що вони поспішають, але той казав, що треба чекати. Приблизно через 40 хв. очікування він знову сказав поліцейському, що більше чекати не може, і поліцейський сказав, що тоді він може відмовитися, вони складуть протокол, і він може їхати далі. Оскільки часу в них вже майже не було, він так і зробив - повідомив поліцейському про те, що він відмовляється від проходження огляду, вони склали протокол, за кермо сів інший водій, і вони поїхали далі.
Раніше він вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. У тому випадку він дійсно вживав спиртні напої, після чого сів за кермо. Це було поблизу лінії фронту після тяжкого боєзіткнення. Тоді він повністю визнав свою вину, був притягнутий до адміністративної відповідальності і сплатив штраф. У даному випадку він вину не визнає, оскільки спиртні напої 29.08.2024 року не вживав.
В судове засідання неоднократно, багаторазово, повторно протягом усього часу судового розгляду (в межах встановленого строку розгляду справ даної категорії) викликалися співробітники поліції, що були у складі екіпажу, який зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у зв'язку з неявкою яких судові засідання неодноразово відкладалися протягом, фактично, року.
Оцінюючи наведене, суд виходить з того, що згідно загальновідомої сформованої практики Європейського суду з прав людини, поліцейські при розгляді справ про адміністративні правопорушення діють, як сторона обвинувачення. Розгляд же самих справ такої категорії максимально наближений за своїм характером до кримінальних справ.
Так, у справі «FIGURKA v. Ukraine» (№ 28232/22), ЄСПЛ наголосив, що відсутність сторони обвинувачення у провадженні дійсно може порушити питання безсторонності суду та створити труднощі в реалізації обвинуваченим своїх прав.
Аналогічно, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, «Шмауцер проти Австрії» від 23 жовтня.1995 року, «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 17, 21 рішення «Надточій проти України»).
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика ЄСПЛ має враховуватися судом як джерело права.
Згідно імперативних приписів, закріплених у ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно cт.cт. 254-256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП, є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків та потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
З оглядна те, що судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, в якій уповноваженою на те особою зазначаються всі ознаки складу адміністративного правопорушення та обставини його вчинення, перекваліфіковувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно відшукувати докази винуватості такої особи.
У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, суд констатує той факт, що протягом усього строку судового провадження у даній справі, тобто майже протягом року, будучи неоднократно, повторно, багаторазово викликаною в судові засідання, сторона обвинувачення у вигляді співробітників патрульної поліції не з'явилася до суду жодного разу, фактично жодним чином не виконавши вимоги закону щодо підтримання висунутого обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Така позиція сторони обвинувачення для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності фактично змушувала б суд самостійно виконувати роль обвинувачення та відшуковувати докази винуватості ОСОБА_1 у даному адміністративному правопорушенні, що є абсолютно неприпустимим з огляду на фундаментальні принципи рівності сторін, змагальності судового процесу та безсторонності суду.
Таким чином, навіть з огляду виключно на вищевикладене, дане провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки стороною обвинувачення не доведено у встановленому порядку вину ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Водночас, суд констатує, що поліцейськими допущено і інші суттєві порушення вимог Закону при складанні даного протоколу та проведенні обстеження ОСОБА_1 , які, як самі по собі, так і у своїй сукупності також виключають притягнення його до адміністративної відповідальності за даним протоколом.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 6 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться (зокрема) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.
Крім того, згідно абз.1 п.3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, ознакою алкогольного сп'яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота.
При цьому, згідно відеозапису з бодікамер патрульних поліцейських (файл Clip-1) в ході спілкування поліцейський каже (зокрема) ОСОБА_1 , що від нього чутно запах ментолу та сигарет, якими він ніби то перебиває запах спиртного. Така ознака стану алкогольного сп'яніння не передбачена п.3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому вимога щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на її підставі не відповідає вимогам Закону.
Крім того, з самого відеозапису суд не вбачає явних ознак наявності і інших зазначених у протоколі підстав - тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці.
Наведене, хоча теоретично і не виключає наявності таких ознак, які не видно на відеозаписі внаслідок, наприклад, низької якості відео, проте на практиці, враховуючи загальну якість і тривалість відеозаписів, викликає у суду обґрунтовані сумніви у наявності таких ознак взагалі.
Так, на відеофайлі Clip-1, приблизно 2:00 хв., ОСОБА_2 на вимогу поліцейського демонструє руки з розведеними пальцями. Це добре видно на відеозаписі з близької відстані. При цьому, тремтіння пальців рук на відео не помітно.
Наведене також кореспондується з позицією ОСОБА_2 про те, що він у той день спиртні напої не вживав, у стані алкогольного сп'яніння не перебував, а тому, відповідно, і не міг мати такі ознаки алкогольного сп'яніння.
При цьому, як вже зазначалося вище, поліцейські для надання пояснень з приводу складання даного протоколу на неодноразові, багатократні виклики в судове засідання не з'явилися і жодних свідчень не надали.
На тому ж відеофайлі (файл Clip-1), приблизно 2:50 хв., 4:40 хв. і далі ОСОБА_1 неодноразово прямо і чітко висловлює свою згоду на проведення огляду на стан як алкогольного, так і наркотичного сп'яніння.
Крім того, судом виявлено і інше грубе порушення вимог чинного законодавства при складанні даного протоколу, яке за будь-яких обставин повністю виключає подальший розгляд даного протоколу та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП взагалі.
Так, на тому ж відеофайлі (файл Clip-1), приблизно 2:55 хв. до 3:30 хв. зафіксовано, як поліцейські за допомогою службового планшету встановили, що ОСОБА_1 незадовго до даного факту вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, і ОСОБА_1 , надає їм детальні пояснення з даного приводу.
Таким чином, поліцейські на момент складання даного протоколу володіли повною та достовірною інформацією про те, що дане правопорушення (у випадку його підтвердження) було скоєно ОСОБА_1 повторно, протягом року з моменту вчинення аналогічного правопорушення, а тому підлягало кваліфікації за ч.2 ст.130 КУпАП.
Натомість, протокол було складено, а діяння ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
Наведене підтверджується інформацією з ЄДРСР, згідно якої 17 липня 2024 року ОСОБА_1 постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Нормами КУпАП не передбачено перекваліфікації дій особи при розгляді справи про адміністративні правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, наведеної вище, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, в якій уповноваженою на те особою зазначаються всі ознаки складу адміністративного правопорушення та обставини його вчинення, перекваліфіковувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно відшукувати докази винуватості такої особи.
У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
При цьому, суд у даному випадку був би вимушений, змінюючи кваліфікацію на більш тяжку, фактично розширювати обсяг обвинувачення особи, що, на переконання суду, є абсолютно недопустимим за будь-яких обставин.
Таким чином, неправильна кваліфікація дій ОСОБА_1 поліцейськими, яким на момент складання протоколу було достеменно відомо про повторність вчинення ним даного правопорушення, унеможливлює подальший розгляд у даному провадженні.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, 130, 251, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, до апеляційного суду, шляхом подання скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.
Суддя: В. Є. Сільченко