Справа № 199/8289/25
(3/199/4502/25)
іменем України
27 червня 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходить військову службу на посаді командира міномета 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,-
Відповідно до протоколу серії ААД № 940172 від 18.05.2025, ОСОБА_1 18.05.2025 о 10:50 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, блокпост АН15, біля с. Кам'янка, керував транспортним засобом марки «Renault Laguna», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор співробітника поліції. Від керування транспортного засобу водія ОСОБА_1 відсторонено. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що він проходить військову службу за контрактом, займає посаду командира міномета 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , місцем дислокації якої є населений пункт АДРЕСА_2 . 13.05.2025 під час виконання бойового завдання він отримав поранення у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні до 17.05.2025. Після виписки в медичного закладу від командира частини він отримав розпорядження щодо забезпечення підрозділу продуктами харчування для наступних виходів на бойові позиції. Так, 18.05.2025 приблизно о 10:50 годині їхав на автомобілі «Renault Laguna», державний номерний знак НОМЕР_2 , в м. Добропілля з метою придбання продуктів харчування. Перетинаючи блокпост АН-15, розташований біля с. Кам'янка, він був зупинений працівниками поліції. В ході спілкування працівники поліції висловили йому підозру, про те що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки у нього були червоні очі та, начебто, від нього пахло алкоголем, у зв'язку з чим пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, на що він виказав свою відмову, зазначивши, що дуже поспішає. Про вказані події він одразу повідомив свого командира, який через деякий час приїхав на місце його зупинки. По приїзду командир з'ясував у працівників поліції, які до нього питання, на що працівники поліції зазначили, що у них є підозра, що він керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Командир попросив його дихнути та провів його візуальний огляд. За результатами огляду командир вказав працівникам поліції, що ніякого запаху алкоголю від нього немає, а почервоніння очей зумовлено тим, що він перебував на стаціонарному лікуванні після контузії. У нього дійсно могли бути червоні очі, оскільки після поранення у нього був дуже поганий сон. Відмовився на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, оскільки дуже поспішав. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Відповідно до п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота , порушення координації рухів , порушення мови , виражене тремтіння пальців рук , різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя , поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) , звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло , сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови , почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до положень ст. 35 ЗаконуУкраїни «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, є особа, яка керує транспортним засобом.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 №28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 940172 від 18.05.2025, ОСОБА_1 18.05.2025 о 10:50 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, блокпост АН15, біля с. Кам'янка, керував транспортним засобом марки «Renault Laguna», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор співробітника поліції. Від керування транспортного засобу водія ОСОБА_1 відсторонено. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції долучені докази, які досліджені судом в ході судового розгляджу справи, а саме:
- акт огляду на стан сп'яніння, згідно з яким працівником поліції за результатами проведеного візуального огляду водія ОСОБА_1 виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), однак останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager»;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 18.05.2025 складеного на ім'я ОСОБА_1 , згідно з яким у ОСОБА_1 виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), однак останній відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку в умовах медичного закладу;
- довідка старшого інспектора САП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 18.05.2025 згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення не отримував;
- DVD-R диск із відеозаписом з місця події, яка відбулася 18.05.2025 о 10:50 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, біля с. Кам'янка (блокпост АН15), за участі водія ОСОБА_1 .
Як убачається з відеозапису переглянутого в судовому засіданні, водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом «Renault Laguna», державний номерний знак НОМЕР_2 , 18.05.2025 о 10:50 годині за адресою: АДРЕСА_2 , зазначивши, що на виконання розпорядження командира військової частини, в якій він проходить військову службу, їхав до м. Добропілля за продуктами харчування. В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 у працівників поліції виникла підозра про те, що водій має ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). На питання працівників поліції ОСОБА_1 повідомив, що алкогольні напої він не вживав. Далі, під час спілкування працівниками поліції висловлювалась вимога ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер» або в умовах медичного закладу, оскільки у нього вбачаються ознаки наркотичного сп'яніння, на що водій ОСОБА_1 виказав свою відмову, зазначивши, що поспішає. Далі на місці зупинки водія ОСОБА_1 приїхав командир військової частини, в якій він проходить військову службу, якому працівники поліції зазначили, що у них є підозра, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Командир попросив водія ОСОБА_1 дихнути та провів його візуальний огляд. За результатами огляду командир вказав працівникам поліції, що ніякого запаху алкоголю від нього немає, а почервоніння очей зумовлено тим, що він перебував на стаціонарному лікуванні після контузії. Після чого працівниками повторно висловлювалась вимога ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер» або в умовах медичного закладу, оскільки у нього вбачаються ознаки наркотичного сп'яніння, на що водій ОСОБА_1 виказав свою відмову, оскільки вважав таку вимогу працівників поліції незаконною, зважаючи на відсутність у нього встановлених працівниками поліції ознак сп'яніння. Після чого працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
Відповідно до положень, відображених у п. 3 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота , порушення координації рухів , порушення мови, виражене тремтіння пальців рук , різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відеозаписом, долученим до матеріалів справи, зафіксовано, як поліцейський констатує наявність у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), на що отримує негативну відповідь від водія. Далі на місці зупинки водія ОСОБА_1 приїхав командир військової частини, в якій він проходить військову службу, якому працівники поліції зазначили, що у них є підозра, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Командир попросив водія ОСОБА_1 дихнути та провів його візуальний огляд. За результатами огляду командир вказав працівникам поліції, що ніякого запаху алкоголю від нього немає, а почервоніння очей зумовлено тим, що він перебував на стаціонарному лікуванні після контузії. Після чого працівниками повторно висловлювалась вимога ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер» або в умовах медичного закладу, оскільки у нього вбачаються ознаки наркотичного сп'яніння, на що водій ОСОБА_1 виказав свою відмову, оскільки вважав таку вимогу працівників поліції незаконною, зважаючи на відсутність у нього встановлених працівниками поліції ознак сп'яніння.
Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює долучений до справи відеозапис в частині встановлення працівниками у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), оскільки вказана ознака не була встановлена командиром військової частини, в якій ОСОБА_1 проходить військову службу під час візуального огляду останнього, тому суд вважає, що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення ознака алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) не підтверджується дослідженими під час розгляду справи відеозаписами.
Що стосується іншої ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння очей), встановленої працівниками поліції за результатами візуального огляду водія ОСОБА_1 , суд зазначає, що переглядом в судовому засіданні відеозапису дійсно вбачається у ОСОБА_1 почервоніння очей, що також не заперечував в судовому засіданні сам водій ОСОБА_1 , однак в даному конкретному випадку це не може свідчити про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, а зумовлено перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 14.05.2025 по 17.05.2025 після отримання поранення під час проходження військової служби, поганим сном внаслідок контузії, що підтверджується наданою ОСОБА_1 . Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3456 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис не можна вважати належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., оскільки під час перегляду вказаного відеозапису в судовому засіданні, встановлені працівниками поліції ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 не підтвердились, з урахуванням й того, що в матеріалах справи також відсутні покази свідків на підтвердження наведених у протоколі обставин.
Також суд зауважує, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'ягніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.
За наведених обставин, у конкретному випадку, суд зауважує, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.
Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у водія ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей).
На переконання суду, підстав застосування до ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху до обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 940172 від 18.05.2025 не убачається.
Суд констатує, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 заява № 926/08), на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Враховуючи вищезазначене приходжу до висновку, що суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, беручи до уваги й те, що суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не убачає належним чином доведеної вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
27.06.2025