Справа № 199/7583/25
(1-кп/199/957/25)
27 червня 2025 року м.Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
прокурор - ОСОБА_3
підозрюваний - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду, в межах кримінального провадження № 62023050010003816 від 19.10.2023 року, клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, раніше не судимого, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, та закриття кримінального провадження № 62023050010003816 від 19.10.2023 року,
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська (на теперішній час місто Дніпро).
Суд зауважує, що виклад обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , здійснюється з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, з метою запобігти витік та розголошення інформації, що стосується військової таємниці, а саме відносно найменування та нумерації військових частин, місць дислокації військових частин, командування та особового складу військових частин.
Як вбачається з змісту клопотання, «згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на території України до теперішнього часу.
Відповідно до витягу з наказу т.в.о. командира певної військової частини (по стройовій частині), солдата ОСОБА_4 призначеного наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) № 171-РС від 23 вересня 2022 року в розпорядження командира певної військової частини, який прибув з військової частини, з 29 вересня 2022 року зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучі військовослужбовцем військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями , інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна, а стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, та проходячи її в посаді стрільця-помічника гранатометника військової частини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у визначеній військовій частині, на підставі Наказу заступника командира військової частини від 19.12.2022 року, вибув на лікування до лікувального закладу, на підставі Наказу командира військової частини від 30.12.2022 року від займаної посади увільнений та зарахований в розпорядження командира частини, як військовослужбовець, що знаходиться на лікуванні, після чого незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), самовільно покинув приміщення лікарні та до розташування військової частини не прибув, в пункті постійної дислокації військової частини (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі.
19 грудня 2024 року, солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до військової частини Національної гвардії України та продовжив проходження військової служби у військовій частині Національної гвардії України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено».
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані як нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У підготовчому судовому засіданні суд дослідив подане прокурором клопотання, письмову згоду командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на подальше проходження військової служби у підпорядкованій йому військовій частині військовослужбовця ОСОБА_4 , клопотання ОСОБА_4 про намір продовжити проходження військової служби, добровільну письмову згоду ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності.
В підготовчому судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав своє клопотання та просив суд його задовольнити, звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, кримінальне провадження № 62023050010003816 від 19.10.2023 року, в межах якого його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - закрити.
Підозрюваний ОСОБА_4 після роз'яснення йому наслідків звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України, подане прокурором клопотання підтримав. Не заперечує, щоб кримінальне провадження у справі було закрито з підстави, яка його не реабілітує.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання, з яким до суду звернувся прокурор ОСОБА_5 .
Також, підозрюваний ОСОБА_4 на питання головуючого судді заявив, що така позиція є його добровільним волевиявленням, без стороннього на нього примусу або тиску з боку певної особи, домовленістю щодо яких не будь переваг. Він на теперішній час, беручи участь у підготовчому удовому засіданні, під дією наркотичних засобів, психотропної або сильнодіючою речовини, у хворобливому стані які перешкоджають йому або негативно впливають на психічний стан, не знаходиться.
З огляду на вище наведене підозрюваним у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначене ОСОБА_4 є неусвідомленим останнім, не відповідає його внутрішній волі, а процесуальна позиція підозрюваного сформувалася під дією будь-якого стороннього неправомірного впливу на нього.
Ознайомившись з клопотанням підозрюваного, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження - прокурора, суд вважає, що клопотанняпідозрюваного ОСОБА_4 підлягає задоволенню та мотивує своє рішення наступним чином.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
30.08.2024 набрав чинності Закон України № 3902-IX від 20.08.2024, який передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військову частину, або не з'явились вчасно без поважних причин до місця служби.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» внесено зміни до окремих нормативно-правових актів, якими передбачено порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 5 ст. 401 КК України передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Крім цього, КПК України доповнено наступними змінами:
1) частину другу статті 286 доповнено абзацом другим такого змісту:
«У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим».
Враховуючи викладене, слід зауважити, що законодавець визначив, що звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців за ч. 5 ст. 401 КК України можливе за наступних підстав:
1) особа вчинила злочин, передбачений ст. ст. 407, 408 КК України під час воєнного стану вперше;
2) особа підозрюється/обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених лише ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України, тобто вчинених під час дії воєнного стану;
3) особа добровільно звернулась до слідчого, прокурора або суду про намір повернутись до своєї військової частини або іншої;
4) наявність письмової згоди командира відповідної військової частини на продовження проходження військової служби.
Під час дослідження викладеного у клопотанні обґрунтування та наданих суду документів встановлено наявність підстав та умов звільнення військовослужбовця ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Судом установлено, що 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період. До кримінальної відповідальності за статтями 407, 408 КК України не притягався.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке вчинене ним під час воєнного стану вперше.
В підготовчому судовому засідання ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України у зв'язку із наміром повернутися до військової частини та продовжити проходження військової служби.
Відповідно письмової згоди командир військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, останній згоден на подальше проходження військової служби у військовій частині військовослужбовця ОСОБА_4 .
Крім цього, ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні були роз'яснені правові підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності, після чого підозрюваний підтвердив як свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України, так і про добровільність свого звернення до суду із клопотанням для продовження проходження військової служби.
Також судом з'ясовано, що підозрюванийОСОБА_4 розуміє підстави та наслідки закриття провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, безумовної можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.
Судом враховується, що у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Крім того, за положення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Таким чином, наявність констатованих правових підстав та умов звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, у сукупності із відсутністю негативних характеристик особи підозрюваного та фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, приводить суд до переконання про можливість, у відповідності до вимог статті 288 КПК України, для задоволення клопотання прокурора, звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження із підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред'являвся.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ч. 5 ст. 401 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, 285, 287, 288, 314 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 , - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі частини 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження № 62023050010003816 від 19.10.2023 року, в межах якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - закрити.
Після набрання ухвалою законної сили зобов'язати:
1) невідкладно поновити ОСОБА_4 на військовій службі;
2) ОСОБА_4 прибути протягом 72 годин за місцем служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, - для продовження проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра протягом семи днів з дня оголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_6
27.06.2025