Справа № 161/9995/25
Провадження № 2-а/161/142/25
23 червня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Олексюка А.В.,
при секретарі судових засідань - Новак Л.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Літвака О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП рядовий поліції Мозолюк Назар Богданович про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП рядовий поліції Мозолюк Назар Богданович про скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виявивши пошкодження свого автомобіля, зателефонував в поліцію. Працівники поліції, приїхали, але після отриманих пояснень почали вчиняти дії направлені на притягнення його до відповідальності, оскільки він з'їхав з місця ДТП.
На його пояснення, що він з'їхав з місця ДТП ще 08.05.2025, як раніше вважав, а 09.05.2025 він не з'їжджав з місця ДТП, оскільки думав, що подія відбулася днем раніше.
Однак працівники поліції склали на нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4699784 від 10.05.2025 за порушення вимоги п. 2.10.в ПДР України та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, а протокол за ст. 124 КУпАП не складався.
Позивач вважає постанову незаконною та безпідставною, будь-якого умислу залишити місце ДТП у нього не було, а тому просить її скасувати, а провадження у справі закрити, стягнути судовий збір та моральну шкоду.
Ухвалою суду від 26.05.2025 провадження у справі було відкрито і призначено судове засідання.
13.06.2025 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, обгрунтований тим, що доказів, які б спростовували факт вчинення Позивачем правопорушення не було надано, а ті обставини, з яких Позивач просить скасувати постанову, наведені виключно з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Вказують, що позивачем не було надано будь-яких доказів завдання йому моральної шкоди, а також не наведено будь-яких доводів того, у чому саме полягали душевні хвилювання. Стверджують, що з долученого відеозапису з портативного нагрудного відеореєстратора, Позивач під час спілкування з працівниками поліції та під час складення ними адміністративних матеріалів, поводив себе спокійно та безтурботно, тобто поведінка жодним чином не свідчила про наявність душевного хвилювання чи моральних страждань, а також останній із впевненістю повідомив інспектора про намір оскаржити розглядувану постанову. За наведених обставин, вважають, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди - немає. Вважають позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що 10.05.2025 близько 18.00 год він звертався на телефонну лінію «102» за фактом ДТП за участі водіїв автомобілів марки Фольксваген Таурек д.н.з. НОМЕР_1 і марки Фіат д.н.з. НОМЕР_2 , поблизу будинку №31 по вул. Захисників України в м. Луцьку. Однак працівниками поліції за даним фактом не проводилися належна перевірка, не допитувалися учасники ДТП і водій авто марки Фіат д.н.з. НОМЕР_2 фактично уникнув відповідальності за ст. 124 КУпАП. Натомість працівники поліції незаконно склали на ОСОБА_1 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП.
Представник відповідача Літвак О.І. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві.
Третя особа на стороні відповідача: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП рядовий поліції Мозолюк Н.Б. в судове засіданні не з'явився, по невідомій суду причині, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання.
Заслухувавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕНА № 4699784 від 10.05.2025, 10.05.2025, винесеною поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Мозолюком Н.Б., 10.05.2025 о 19.06 год в м. Луцьку по вул. Захисників України, 31 ОСОБА_1 здійснив переміщення т/з, що має причетність до дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 в ПДР України, відповідальність передбачена ст. 125 КУпАП (а.с.12).
Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України унормовано, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У п.1.9 ПДР України закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.10 «в» ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.
У статті 125 КУпАП визначено, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до вимог адміністративного законодавства, а саме ст.9,245,252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі, а саме комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На виконання положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
З урахуванням зазначеного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В силу приписів статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, то суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, проте не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Більше того, крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших належних доказів, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було, дані які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відповідачем надано не було. Перевірка за фактом звернення ОСОБА_1 працівниками поліції фактично не проводилася.
Таким чином, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України і об'єктивними доказами не спростував доводи позивача, а тому суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4699784 від 10.05.2025 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути моральну шкоду, яка полягає в тому, що дії працівників поліції призвели до суттєвого порушення його прав, що викликало емоційні страждання, хвилювання, обурення.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
Аналізуючи наведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, а також зваживши на згадані вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити, в чому конкретно виявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок із протиправними діями відповідача.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, в якій зокрема зазначається, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в сумі 3 000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За звернення до суду з позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 90,121, 268-272, 286 КАС України, ст. 183, 251-252, 280 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП рядовий поліції Мозолюк Назар Богданович про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4699784 від 10.05.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 125 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Третя особа на стороні відповідача: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП рядовий поліції Мозолюк Назар Богданович, адреса: м. Луцьк, вул. Залізнична, 15.
Повний текст рішення складено 26.06.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк