Справа № 517/371/25
Провадження № 2/517/133/2025
27 червня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Меєчка О.М.,
за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,
представника позивачки Гранцерт М.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом представника позивачки - адвоката Вітюка Василя Вікторовича, поданим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
установив:
08 квітня 2025 року представник позивачки - адвокат Вітюк В.В.через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Фрунзівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 27 листопада 2024 року о 11 год 00 хв ОСОБА_1 отримала на свій номер телефону дзвінок. Чоловік, який телефонував представився співробітником служби безпеки банку АТ КБ «Приватбанк» та повідомив, що по банківському рахунку ОСОБА_1 прослідковується підозріла активність. Задля перевірки стану банківського рахунку чоловік просив слідувати його інструкціям, після того як ОСОБА_1 погодилась, невідомий повідомив, що їй має зателефонувати інший працівник банку.
Приблизно через кілька хвилин, ОСОБА_1 отримала дзвінок з іншого номеру від чоловіка, який представився ОСОБА_3 та повідомив, що він є працівником юридичної служби АТ КБ «Приватбанк», передав слухавку співробітнику служби безпеки, що телефонував до цього. Співробітник служби безпеки повідомив, що для того щоб гроші з банківської картки позивачки не могли зняти сторонні особи, вона повинна зробити все, що він скаже, при цьому жодних паролів чи пін-кодів у неї не запитували. Чоловік сказав, що він має онлайн доступ до банківського рахунку позивачки та бачить залишок коштів, після чого сказав увійти в додаток «Приват24» та не відключатись і не виходити з додатку, що позивачка і зробила.
Далі співрозмовник повідомив ОСОБА_1 , що грошові кошти з її рахунку буде перераховано на банківській страховий рахунок, і що дану операцію вона має підтвердити в додатку. Одночасно з цим в додатку «Приват24» у позивачки почали з'являтись віконця з написом «Підтвердити», на які вона натискала. Внаслідок цього у позивачки списано з банківського рахунку ФОП НОМЕР_1 грошові кошти на загальну суму 525000 гривень.
Після цього чоловік повідомив, що він перетелефонує через годину, проте не зробив цього та грошові кошти на рахунок позивачки не повернулись. Позивачка зрозуміла, що стала жертвою шахраїв та звернулась до відділення «Приватбанку», де всі її банківські рахунки заблокували.
З виписки банку від 28 листопада 2024 року позивачці стало відомо, що один з переказів коштів, у сумі 100000 грн здійснено на рахунок НОМЕР_2 відкритий в АТ «ЮНЕКС БАНК», на ім'я ОСОБА_2 . Також, на рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_3 в ПУАТ «КБ «АКОРД БАНК», перераховано ще 145000 гривень.
Оскільки, жодних договорів з відповідачкою позивачка не укладала вважає, що внаслідок зазначених вище дій ОСОБА_2 набула грошові кошти ОСОБА_1 без достатньої правової підстави.
За таких обставин представник позивачки, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошті у сумі 245000 гривень.
Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської областівід 10 квітня 2025 року позовну заяву було залишено без руху з наданням представнику позивачки строку для усунення недоліків, які у встановлений строк усунені (а.с. 7-8).
Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 17 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 08 травня 2025 року 09 год 00 хв (а.с. 24).
25 квітня 2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, відповідно до якого Фрунзівський районний суд Одеської області, з 02 травня 2025 року, перейменовано на Захарівський районний суд Одеської області (а.с. 35).
08 травня 2025 року від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, у якому вона просила підготовче судове засідання відкласти на іншу дату (а.с. 43). Розгляд справи відкладено на 20 травня 2025 року.
20 травня 2025 року від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, у якому вона просила підготовче судове засідання відкласти на іншу дату, у зв'язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи (а.с. 73). Розгляд справи відкладено на 03 червня 2025 року.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 03 червня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 17 червня 2025 року 09 год 30 хв (а.с 86).
У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Гранцерт М.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_2 у судові засідання не з'явилась, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України повідомлялася про дати, час та місце проведення судового засідання (а.с. 90, 96). Відповідачка про поважність причин неявки суд не повідомила, з заявою про відкладення розгляду справи не зверталась, відзив не надала.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що відповідно до копії заключної виписки за період з 27 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року, сформованої 28 листопада 2024 року АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 у вказаному банку має рахунок ФОП НОМЕР_1 (а.с.5).
З позовної заяви убачається, що позивачка стала жертвою шахраїв внаслідок чого з її банківського рахунку НОМЕР_1 списано грошові кошти на суму 525000 гривень. Частина коштів, а саме у сумі 100000 грн та 145000 грн перераховано на рахунки належні ОСОБА_2 . Оскільки, жодних договорів з відповідачкою позивачка не укладала вважає, що внаслідок зазначених вище дій ОСОБА_2 набула її грошові кошти у сумі 245000 без достатньої правової підстави.
28 листопада 2024 року за заявою ОСОБА_1 слідчими Відділення поліції № 5 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111410000243 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 листопада 2024 року (а.с. 13).
З копій протоколів допиту потерпілого від 28 листопада 2024 року та додаткового допиту потерпілого від 30 листопада 2024 року убачається, що грошові кошти перераховані наступним чином: 27 листопада 2024 року о 11 год 00 хв ОСОБА_1 отримала на свій номер телефону дзвінок. Чоловік, який телефонував представився співробітником служби безпеки банку АТ КБ «Приватбанк» та повідомив, що по її банківському рахунку прослідковується підозріла активність. Задля перевірки стану банківського рахунку чоловік просив слідувати його інструкціям, після того як ОСОБА_1 погодилась, невідомий повідомив, що їй має зателефонувати інший працівник банку. Приблизно через кілька хвилин, ОСОБА_1 отримала дзвінок з іншого номеру телефону від чоловіка, який представився працівником юридичної служби АТ КБ «Приватбанк» та передав слухавку співробітнику служби безпеки, що телефонував до цього. Співробітник служби безпеки повідомив, що для того щоб гроші з банківської картки позивачки не могли зняти сторонні особи, вона повинна зробити все, що він скаже, при цьому жодних паролів чи пін-кодів у неї не запитували. Чоловік сказав, що він має онлайн доступ до банківського рахунку позивачки та бачить залишок коштів, після чого сказав увійти в додаток «Приват24» та не відключатись і не виходити з додатку, що позивачка і зробила. Далі співрозмовник повідомив ОСОБА_1 , що грошові кошти з її рахунку буде перераховано на банківській страховий рахунок, і що дану операцію вона має підтвердити в додатку. Одночасно з цим в додатку «Приват24» у позивачки почали з'являтись віконця з написом «Підтвердити», на які вона натискала. Внаслідок цього у позивачки списано з банківського рахунку НОМЕР_4 грошові кошти на загальну суму 495097 гривень та з банківського рахунку НОМЕР_1 грошові кошти на загальну суму 525000 гривень. У виписках по рахункам вказано, що призначення платежів по всім переказам є «Зворотна фінансова допомога згідно з договором» (а.с. 15, зв.а.с.18-а.с. 19).
З копії заключної виписки за період з 27 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року, сформованої 28 листопада 2024 року АТ КБ «ПриватБанк», убачається, що частина зазначених вище грошових коштів, а саме 100000 гривень та 145000 гривень 27 листопада 2024 року перерахована з банківського рахунку позивачки НОМЕР_1 на рахунки: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ЮНЕКС БАНК» та НОМЕР_3 відкритий в ПАТ «КБ «АКОРД БАНК», що належать ОСОБА_2 (а.с.5).
Факт належності указаних вище банківських рахунків відповідачці підтверджується: копією Анкети-Заяви № ІРК-251124/614-0 від 25 листопада 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 в ПАТ «КБ «АКОРД БАНК» відкрито поточний рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_3 у валюті гривня та копією Анкети-Заяви на укладення Договору про відкриття поточного рахунку з випуском дебетово-кредитної платіжної картки від 25 листопада 2024 року, згідно якої ОСОБА_2 в АТ «ЮНЕКС БАНК» відкрито поточний рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_2 у валюті гривня (а.с. 63-64, зв.а.с. 65-66).
З копії виписки по особовому рахунку за період з 25 листопада 2024 року по 27 грудня 2024 року, сформованої 07 січня 2025 року АТ «ЮНЕКС БАНК» убачається, що 27 листопада 2024 року від ОСОБА_1 ФОП рахунок НОМЕР_1 відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_2 надійшли грошові кошти у розмірі 100000 грн (зворотна фінансова допомога за договором 1/13 від 22 листопада 2024 року) (зв.а.с. 66-а.с. 67). Відповідно до копії виписки по особовому рахунку, складеної ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК» 27 листопада 2024 року від ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_1 відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок відповідачки НОМЕР_3 надійшли грошові кошти у розмірі 145000 грн (зворотна фінансова допомога за договором 1/8 від 22 листопада 2024 року) (зв.а.с. 64).
Як вказує представник позивачки - позивачка, жодних договорів з відповідачкою не укладала, а грошові кошти отримані відповідачкою - отримані шахрайським шляхом без достатньої правової підстави, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 листопада 2024 року.
Відповідачка будучи ознайомленою з матеріалами справи (крім клопотань про відкладення розгляду справи) до суду жодного документу не надала, зокрема не висловила своє відношення до заявлених позовних вимог шляхом подання відзиву на позов, не надала суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Отож, суд вважає, що ОСОБА_2 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 у сумі у сумі 245000 грн (100000 грн та 145000 грн) без достатньої на те правової підстави, що підтверджується дослідженими вище судом доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Як визначено у статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Тлумачення статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Вказане узгоджується з правової позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2018 року в справі №212/3593/16-ц, від 20 березня 2019 року в справі №634/727/16-ц.
Поряд з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №753/15556/15-ц міститься висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Кондикція є позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.
Разом з тим для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням платіжної картки, відкритої на ім'я позивачки, не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, оскільки належним чином повідомлена про дати, час і місце судового розгляду відповідачка у судові засідання не з'явилась, відзиву та доказів на його підтвердження, суду не надала, ураховуючи, що цивільне судочинство згідно статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін, беручи до уваги, що обставини, на які посилається представник позивачки, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 слід задовольнити, стягнувши з відповідачки на користь позивачки безпідставно набуті кошти у сумі 245000 гривень.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211 грн 20 коп) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн).
Згідно із ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до квитанції про сплату № 6235-8712-5083-0887 від 14 квітня 2025 року убачається, що ОСОБА_1 , у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 1960 грн 40 коп (застосовано коефіцієнт 0,8 до суми 2450 грн, що складає 1 відсоток ціни позову) (зв.а.с. 21).
Отож, з урахуванням задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідачки на користь позивачки також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 1960 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 1191, 1212-1215 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 27, 83, 89, 175, 274-275 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов представника позивачки - адвоката Вітюка Василя Вікторовича, поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 245000 (двісті сорок п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) гривень.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Захарівський районний суд Одеської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 27 червня 2025 року.
Відомості про сторони у справі:
позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Суддя