Справа № 517/547/25
Провадження № 3/517/357/2025
27 червня 2025 року с-ще Захарівка
Суддя Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Фрунзівка Одеської області, громадянина України, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер невідомий, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
До суду надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений поліцейським СРПП Відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Шевельовим А.Р.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення установлено, що 23 травня 2025 року біля 17 год 20 хв по вул. Щасливій в с-щі Захарівка Роздільнянського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fada», державний номерний знак відсутній, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного пристрою та проходження медичного огляду у лікарні ОСОБА_1 відмовився під відеозапис на нагрудну камеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР.
ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 17 червня 2025 року та 27 червня 2025 року не з'явився, про дати, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином шляхом направлення поштовим зв'язком судових повісток за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлені йому судові повістки про виклик до суду за його місцем реєстрації, повернуті суду з відміткою пошти про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 13, 16).
Зважаючи на те, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не врегульовано питання заочного розгляду справи у випадку відсутності порушника за місцем реєстрації, суд використовує аналогію закону.
У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
З довідки Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 01/17/1134 від 16 червня 2025 року, отриманої за запитом суду слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 12).
Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Ураховуючи зазначене, а також те, що повістки про виклик у судові засідання судом направлялися належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , а конверти повернулися на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про дати, час і місце судового розгляду.
Крім цього, про судове засідання, призначене на 27 червня 2025 року ОСОБА_1 повідомлявся через розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України про його виклик в судове засідання (а.с. 15).
Також, інформація щодо дат, часу та місця розгляду справи розміщалася на офіційному вебсайті Захарівського районного суду Одеської області, що дозволяло ОСОБА_1 самостійно її переглянути.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Частиною 1 ст. 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Отже, ураховуючи те, що ОСОБА_1 обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та належним чином повідомлений про дати, час і місце розгляду справи, повідомлень про зміну адреси для листування з ним та клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, а також беручи до уваги те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за його відсутності.
ОСОБА_1 у судові засідання не з'явився, жодних пояснень суду не надав, а тому суд при прийнятті рішення керується виключно доказами, що додані працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 339599 від 23 травня 2025 року, з якого убачаються дані про його особу, дату, час, місце, обставини скоєного ним правопорушення, який підписаний останнім без будь-яких зауважень щодо його змісту. Також, згідно пояснень наданих ОСОБА_1 в протоколі, останній власноруч зазначив, що вживав напередодні (а.с. 1); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують реакцію та швидкість реакції від 23 травня 2025 року, з якого убачається, що у результаті огляду працівниками поліції водія ОСОБА_1 , у останнього виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та те, що останній не доставлявся до медичного закладу у зв'язку з відмовою водія від проходження медичного обстеження у медичному закладі (а.с. 2); з відеозаписів з персонального нагрудного відеореєстратора NC-M6B працівників поліції, які містяться на DVD-R 4.7 GB /120 min убачається, що ОСОБА_1 під час керування скутером зупинений працівниками поліції. При спілкуванні працівників поліції з ОСОБА_1 , у останнього виявлена ознака алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. На вказане водій повідомив, що напередодні він дійсно вживав алкогольні напої. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що останній відмовився. Надалі поліцейські склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, який він підписав без будь-яких зауважень (а.с. 6).
Щодо транспортного засобу «Fada», без державного номерного знака, яким керував ОСОБА_1 суд зазначає таке.
Диспозиція ст. 130 КУпАП крім іншого, передбачає відповідальність за керування водіями транспортних засобів з ознаками алкогольного сп'яніння та їх відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
З інформації наявної в матеріалах справи убачається, що транспортний засіб - «Fada», яким керував ОСОБА_1 має двигун потужністю 600 Вт, максимальна швидкість 35 км/год (а.с. 7).
Тобто, транспортний засіб «Fada», яким керував ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до до низькошвидкісних легких електричних транспортних засобів.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Отож, з огляду на викладене вище, транспортний засіб «Fada», яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким з ознаками алкогольного сп'яніння чи у разі відмови від проходження огляду на встановлення такого стану у визначеному законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.
За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, для фіксування факту відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння достатньо зафіксувати його відмову за допомогою технічного пристрою на який здійснюється безперервний відеозапис. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні пристрої для здійснення такого виду відеозапису.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З досліджених в судовому засіданні доказів судом установлено, що водій ОСОБА_1 всупереч п. 2.5 ПДР не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції від ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП із застосуванням технічних засобів відеозапису.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 , своїми умисними діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення ураховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлені.
Суд крім цього, ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
При цьому слід зауважити, що альтернативи застосування іншого адміністративного стягнення санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає.
З довідки начальника ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Алексєєвича В.О. № 67.2/3588 від 25 травня 2025 року убачається, що згідно облікових даних ОСОБА_1 посвідчення водія в підрозділах ТСЦ не отримував та протягом року останній до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП не притягувався (а.с. 5).
Зі змісту абзацу 3 пункту 28 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа не має такого права.
Водночас, суд ураховує висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладений в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 (провадження №51-944 кмо 23), згідно якого суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту або в таких порушеннях, вчинених у стані сп'яніння, незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами тому як створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода.
Ураховуючи зазначене, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративних правопорушень отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
На підставі викладеного, беручи до уваги правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 04 вересня 2023 року та ураховуючи обставини вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , а також те, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки і керування ним в стані алкогольного сп'яніння або з ознаками такого сп'яніння є небезпечним як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху, суд, з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненням як ним, так і іншими особами нових правопорушень, дійшов до висновку про застосування щодо нього адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Отже, з ОСОБА_1 також потрібно стягнути судовий збір в сумі 605 грн 60 коп, сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 23, 33-35, 130, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суд
постановив:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Фрунзівка Одеської області, громадянина України, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер невідомий, не працюючого, ідентифікаційний номер невідомий, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37607526, рахунок отримувача UA848999980313080149000015001, код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Фрунзівка Одеської області, громадянина України, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер невідомий, на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Згідно із статтею 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, тобто 34000 гривень, що передбачено ст. 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Захарівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Постанова може бути пред'явлена до виконання на протязі трьох місяців з дня її винесення.
Суддя