Справа №523/21112/23
Провадження №1-кп/523/642/25
27 червня 2025 року
Пересипський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні матеріали по кримінальному провадженню №22023160000000372 внесеному до ЄРДР 26.09.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
На розгляді в суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою на 60 днів, посилаючись на неможливість завершити судовий розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були наявні при обранні запобіжного заходу.
Захисник та обвинувачена заперечували проти клопотання прокурора, оскільки ризики прокурором не доведені, просили змінити запобіжний захід або надати можливість внести заставу.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи що строк дії обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, а підстави для його зміни з урахуванням особи обвинуваченої відсутні, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченої та вважає доцільним продовжити дію обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу на 60 днів виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
З огляду на п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
Згідно зі ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, а принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Наряду з наведеним, відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 63 рішення у справі «Доронін проти України від 19.02.2009р.) про обрання чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення не уявляє собою « відповідної та достатньої» підстави.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси від 08.08.2023 року відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку з наявністю ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, який було продовжено судом.
З характеризуючих матеріалів на ОСОБА_7 вбачається, що такі ризики як можливість обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати, оскільки обвинувачується у скоєні особливо тяжкого злочину, державної зради під час дії воєнного стану, за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Обставин які не були враховані судом при обранні відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та наявності підстав для його зміни на даний час суд не вбачає.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У зв'язку з чим, з метою забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та запобіганню спробам ухилитися від суду й перешкоджати кримінальному провадженню, суд вважає доцільним продовжити дію обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 331, 369-372, 383 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 25.08.2025 року.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання, прокурору та іншим зацікавленим особам - для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом 5 днів до Одеського апеляційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3