Справа №521/6248/25
Номер провадження 3/521/3018/25
25 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Федоренко Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
19.03.2025 року о 20:00 годин у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного стосовно своєї матері ОСОБА_2 , саме виражався нецензурною лайкою, ображав.
За даним фактом працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення від 19.03.2025 року серії ВАБ №220525 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, зазначив, що в нього з батьками виникають суперечки стосовно їх різних поглядів на події, які відбуваються у суспільстві, під час яких вони в бік один одного виражаються нецензурною лайкою. Вважає, що він має право висловлюватися нецензурно у бік матері, тому вину не визнає та 19.03.2025 року дійсно виражався в бік матері нецензурною лайкою, проте ніякої фізичної сили не вчиняв, за руки її не хапав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 19.03.2025 року серії ВАБ №220525, заявою потерпілої ОСОБА_1 , відповідно до якої, остання підтверджує обставини викладені в протоколі, щодо психологічного насильства, формою оцінки ризиків домашнього насильства від 19.03.2025 року, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 19.03.2025 року серії АА №274188, поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи), внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Разом з тим, суд вважає, що з фабули адміністративного правопорушення, викладеної в протоколі слід виключити посилання на кваліфікуючу ознаку «вчинення домашнього насильства фізичного характеру» та «перебування з явними ознаками наркотичного сп'яніння», оскільки доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного характеру з ознаками наркотичного сп'яніння відносно матері ОСОБА_2 матеріали справи не містять, оскільки, протокол містить посилання на відео з бодікамер, але жодних відеозаписів до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено, потерпіла ОСОБА_2 в своїй заяві не зазначає про вчинення відносно неї, саме фізичного насильства з боку ОСОБА_1 , будь-які висновки медичного огляду також відсутні в матеріалах справи.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у виді накладення штрафу у розмірі 20 (двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення уразі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності сплачує судовий збір за ставкою 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 9-11, 173-2, 221, 252, 283, 284 КУпАП, суддя-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом встановленого законом строку з дня її винесення.
Суддя Т.І.Федоренко