Справа № 504/2320/22
Номер провадження 2/504/396/25
19.05.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Вінської Н.В.,
секретаря судового засідання: Коцар А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватний виконавець виконавчого кругу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,-
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича звернулася до Доброславського районного суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватний виконавець виконавчого кругу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 205928 від 22.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 26 793,58 грн.
ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» пред'явило виконавчий напис № 205928 від 22.06.2021 для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича, на підставі якого приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 67538489 від 16.11.2021. Також, 20.01.2022 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи позивача, які отримує в: ТОВ «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» код ЄДРПОУ 33139052. Згідно звіту про здійснення відрахувань та виплат ТОВ «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» № 101 від 11.08.2022 на виконання виконавчого напису № 205928 від 22.06.2021, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 67538489, за період з січня 2022 по березень 2022 утримано з позивача 7 150,30 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням процедури його вчинення. За таких підстав, у позові позивач просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача суму, утриману із заробітної плати за виконавчим провадженням у розмірі 7 150,30 грн. та понесені судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2022 року суддю визначено відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.08.2022 року відкрито провадження по справі.
16.01.2025 року згідно розпорядження та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Вінській Н.В. та ухвалою від 20.01.2025 року справу прийнято до провадження судді.
01.12.2024 року від представника ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. За таких умов нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.
Крім того, разом з відзивом на позовну заяву від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомого, яким останній просить суд відмовити у стягненні судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки до позовної заяви не надано документів, що визначені законом на підтвердження понесених витрат на надання правої допомоги, а також відсутні документи на підтвердження оплати таких витрат.
Позивач у судове засідання не з'явився 18.02.2025 року від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку, будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.
Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, пояснення на позов не надали, у зв'язку з чим на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто за їх відсутності.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 205928 від 22.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 26 793,58 грн. Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 490978596 від 15.11.2017 (далі за тестом - Кредитний договір) укладеним із АТ «АЛЬФА-БАНК» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПІНІЯ «ФЛЕКСІС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 21.12.2020 по 17.05.2021. Сума заборгованості за кредитним договором складає 26 793,58 грн.
ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» пред'явило виконавчий напис № 205928 від 22.06.2021 для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича, на підставі якого приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 67538489 від 16.11.2021.
20.01.2022 року приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи позивача, які отримує в: ТОВ «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» код ЄДРПОУ 33139052. Згідно звіту про здійснення відрахувань та виплат ТОВ «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» № 101 від 11.08.2022 на виконання виконавчого напису № 205928 від 22.06.2021, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 67538489, за період з січня 2022 по березень 2022 утримано з позивача 7 150,30 грн.
Докази того, що відповідач направив на адресу позивача письмову вимогу (повідомлення) з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором в наданих суду документах, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, відсутні, не надано таких доказів відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, 296/5.
Зокрема, згідно з Порядком для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Виконавчий напис вчинюється на підставі: а) оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису порушено порядок його вчинення, а тому позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь позивача стягнутих з її заробітної плати коштів в розмірі 7150,30 грн. суд виходить з наступного.
Згідно Постанови Верховного Суду від 12.11.20 року у справі № 200/3452/17 - справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.
Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
В даному випадку, правовою підставою набуття відповідачем коштів утриманих з заробітної плати позивача став спірний виконавчий напис нотаріуса, який виконанню не підлягає. Тому, правова підстава для отримання Відповідачем грошових коштів відпала, і вказані кошти підлягають поверненню відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження»:
1. Розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
3. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно звіту про здійснення відрахувань та виплат ТОВ «НОВОТЕХ-ТЕРМІНАЛ» № 101 від 11.08.2022 на виконання виконавчого напису № 205928 від 22.06.2021, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 67538489, за період з січня 2022 по березень 2022 утримано з позивача 7 150,30 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-2ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Таким випадком може бути, зокрема, визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно дост. 1212 ЦК України, у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.09.2021 в рамках справи № 201/6498/20, провадження № 61-88св21.
Аналізуючи наведені норми, а також те, що суд прийшов до переконання про необхідність визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, сума в розмірі 7 150,30 грн вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правової підстави, на якій було набуто грошові кошти, на теперішній час не існує.
При цьому, суд також враховує, що вказана безпідставно набута сума не підпадає під перелік випадків, коли безпідставне набуте не підлягає поверненню у відповідності до вимог ст.1215 ЦК України.
Згідно з ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що позивачем під час розгляду справи були понесені судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в сумі 992,40 грн. та 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1488,60 грн.
Щодо судовий витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому суд зазначає про відсутність обов'язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в частині стягнення судових витрат.
Судом встановлено, що 09.02.2022 р. між АБ «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання правничої допомоги. У відповідності до додатку № 1 до вказаного договору винагорода за надання правової допомоги визначена у розмірі 5000 грн.
Позивачем понесені витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги в сумі 5000 грн. долученими до матеріалів меморіальним ордером №148479663 від 31.10.2022 року та платіжним дорученням №IB88105940 від 14.02.2022 року..
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 133, 141,247, 258, 259, 263, 264, 265,268, 273,351,352,354,355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватний виконавець виконавчого кругу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича № 205928 від 22.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість в розмірі 26 793,58 грн.
Стягнути з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7 150,30 грн.
Стягнути з відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000,00 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 984,80 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя : Вінська Н. В.