Номер провадження: 33/813/621/25
Номер справи місцевого суду: 522/6841/24
Головуючий у першій інстанції Циб І. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
21.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., адвоката Севастьянова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн. на користь держави.
З вказаної постанови вбачається, що 17.04.2024 року о 00 год. 40 хв. в м. Одеса, вул. Черняховського, 1б, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAZDA, державний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився за допомогою газоаналізатора ALCOTEST DRAGER 7510, огляд становив 1,84 ‰ проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)працівники поліції автомобіль MAZDA, державний номер НОМЕР_1 не зупиняли та взагалі не були свідками того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або навіть знаходився в салоні автомобіля. За легендою працівників поліції автомобіль був зупинений невідомим особами ТРО, які потім викликали поліцію, тобто в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом;
2)ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, за кермом перебувала ОСОБА_2 , під час того, як їх зупинили невідомі люди у військовій формі;
3)пояснення невідомої особи, які містяться у матеріалах справи не є належним доказом у справі, оскільки текст пояснення був надиктований працівником поліції;
4)допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив суду, що транспортний засіб MAZDA, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 не зупиняв, хто такий ОСОБА_4 йому невідомо, які повноваження мають ТРО не знає.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення адвоката Севастьянова О.С., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №852871 від 17.04.2024 року з якого вбачається, що 17.04.2024 року о 00:40 год. в м. Одеса по вул. Черняховського, 1б, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки MAZDA, державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводився за допомогою Alcotest Drager 7510, результат тесту 1,84‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що відношення працівників поліції завзяті та не підтверджені нічим. ОСОБА_1 знаходиться у тверезому стані. Поняті відсутні;
-довідка з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційної підсистеми ІПНП «Адмінпрактика», ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 31.01.2015 року;
-довідка з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційної підсистеми ІПНП «Адмінпрактика», ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;
-роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 17.04.2024 року о 01:07 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер. Результат тесту 1,84 ‰. ОСОБА_1 було ознайомлено із даним результатом, однак від підпису він відмовився;
-акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв'язку із виявленими ознаками: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота. Огляд було проведено за допомогою приладу Alcotest Drager 7510, результат якого 1,84‰;
-пояснення ОСОБА_5 з яких вбачається, що 17.04.2024 року він ніс службу на посту по охороні громадського порядку по вул. 5 станції Великого Фонтану, його колегою був зупинений транспортний засіб MAZDA, державний номер НОМЕР_1 . В цей час проїжджав автомобіль патрульної поліції. ОСОБА_4 бачив, що працівники поліції звернулися до водія, також бачив, що у водія були ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: незв'язна мова, сильних запах алкоголю з порожнини рота;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що водію ОСОБА_1 17 квітня 2024 року о 00:50 год. було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР у зв'язку із виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, однак останній пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, результат якого показав 1,84‰;
-відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 17.04.2024 року приблизно о 00:50 год. працівник поліції підійшов до водія автомобіля MAZDA, державний номер НОМЕР_1 та попросив надати водійське посвідчення. Працівник поліції також з'ясував, хто із представників ТРО зупинили транспортний засіб, щоб він надав свої пояснення з приводу того, хто сидів за кермом та хто зупинив даний транспортний засіб. Оскільки під час бесіди із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, запропонував останньому пройти огляд за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погодився пройти огляд. За минуванням п'яти хвилин ОСОБА_1 , сказав, що не буде проходити огляд. Працівник поліції спитав його чи згоден тоді він проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 сказав, що не поїде. Працівник поліції повідомив, що якщо ОСОБА_1 відмовиться від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, то відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Працівник поліції ще раз запитав чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 сказав, що буде проходити. ОСОБА_1 показали що тест упакований, повідомили, як його правильно проходити. ОСОБА_1 пройшов тест, результат якого показав 1,84‰. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи згоден він із результатом тесту, на що останній сказав, що це забагато. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи поїде він до медичного закладу на що він відповів, що не хоче. ОСОБА_1 почав говорити що він згоден оплатити. Працівник поліції сказав, що він сплатить все після рішення суду. На питання ОСОБА_1 за що, йому було роз'яснено, що за те, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Потім до працівника поліції підійшла жінка, яка просила, щоб не було складено протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом протоколу, проте підписувати його він відмовився. У чек-драгері також відмовився підписуватись. Також працівники поліції повідомили, що ОСОБА_1 відсторонено від керування.
Отже не знайшли свого підтвердження посилання апеляційної скарги про те, що працівники поліції автомобіль MAZDA, державний номер НОМЕР_1 не зупиняли та взагалі не були свідками того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або навіть знаходився в салоні автомобіля. За легендою працівників поліції автомобіль був зупинений невідомим особами ТРО, які потім викликали поліцію, тобто в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Так із досліджених судом доказів, які містяться у матеріалах справи встановлено, що транспортний засіб був зупинений представниками ТРО. Після чого під'їхали працівники поліції. У ході бесіди із водієм виникла підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 такий огляд пройшов, результат виявився позитивним та склав 1,84‰. Більш того, із розмови із працівником поліції ОСОБА_1 сам повідомив, що він загубив свій телефон, а оскільки йому потрібно бути постійно на зв'язку він сів за кермо та поїхав його забрати.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною вину останнього зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №852871 від 17.04.2024 рок; роздруківкою результату приладу Alcotest Drager 7510; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.04.2024 року; відеозаписами на DVD-R диску, на яких зафіксовані факт проходження водія ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського, огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Alcotest Drager 7510; довідкою про отримання особою посвідчення водія; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та іншими матеріалами справи.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується Одеський апеляційний суд.
Щодо пояснень апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, за кермом перебувала ОСОБА_2 , під час того, як їх зупинили невідомі люди у військовій формі.
Для повного, об'єктивного та обґрунтованого розгляду справи, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні було допитано ОСОБА_2 , яка пояснила, що 17.04.2024 року вона разом із ОСОБА_1 перебувала у «Немо» на заході. Після чого вони викликали таксі та поїхали додому. Дому вони виявили, що ОСОБА_1 залишив свій телефон у автомобілі таксі. ОСОБА_2 зателефонувала на номер телефону водія, який їх привіз та попросила, щоб він повернув їх телефон. Водій таксі відмовся привезти їм телефон пославшись на те, що скоро починається комендантська година. Тому, ОСОБА_2 вирішила сісти за кермо та поїхати за телефоном. У дорозі їх зупинили люди у невстановленій формі. Вона їм пояснила ситуацію, яка склалася. Яким чином з'явилася поліція, вона пояснити не може. Працівники поліції запитали чий автомобіль MAZDA, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 відповів, що він його. Працівники поліції попросили надати документи і далі вже ніхто нічого не запитував. Коли вже ОСОБА_1 почав проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 підійшла до них та декілька разів зауважувала на тому, що за кермом даного транспортного засобу перебувала вона.
Проте, ОСОБА_2 не змогла пояснити, чому ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортного засобу MAZDA, державний номер НОМЕР_1 . Також не змогла пояснити, чому ніяким чином не відображено той факт, що вона повідомляла працівникам поліції, що вона перебувала за кермом.
Отже, дані пояснення ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції не приймає, як належний доказ у справі, оскільки під час спілкування із працівниками поліції, а також під час проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування ним транспортним засобом. Крім того, працівниками поліції ОСОБА_1 була надана можливість надати свої пояснення. ОСОБА_1 таким правом скористався, написав, що він не згоден із діями працівників поліції, а також із результатом огляду, проте, жодним чином не відобразив того факту що він не був за кермом транспортного засобу.
Також не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на те, що пояснення невідомої особи, які містяться у матеріалах справи не є належним доказом у справі, оскільки текст пояснення був надиктований працівником поліції, з огляду на таке.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу Драгер, результат якого виявився позитивним та склав 1,84.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Отже, об'єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова