Номер провадження: 11-сс/813/1221/25
Справа № 521/7564/25 1-кс/521/2177/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06.06.2025, якою в межах к/п № 12025163470000379 від 17.04.2025 стосовно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у рф, громадянина респ. Молдови, офіційно не працюючого, не одруженого, із середньо-спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ч. 2 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.08.2025, включно із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП України в Одеській області ОСОБА_10 та стосовно підозрюваного ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 04.08.2025 включно із визначенням розмірузастави в 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 гривень.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів та наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України. При цьому, слідчий суддя врахував, що стосовно ОСОБА_9 на розгляді в Хаджибейському районному суді м. Одеси перебувають три обвинувальні акти за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України, однак, підозрюваний вчинив нове кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не погодилися із оскаржуваною ухвалою, з огляду на те, що:
- слідчий суддя визначив непомірно великий розмір застави, що унеможливлює виконання умов цього запобіжного заходу, при тому, що до підозрюваного ОСОБА_9 у інших кримінальних провадженнях було застосовано заставу у в розмірі 242 240 грн. та 214 720 грн, яка в повному обсязі забезпечила належну процесуальну поведінку останнього. Підозрюваний ОСОБА_9 справно виконував покладені на нього процесуальні обов'язки та прибував на кожне судове засідання у даних справах;
- слідчим не доведена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки відсутні докази можливого переховування (незважаючи на наявність громадянства іншої держави), впливу на свідків, а в силу презумпції невинуватості посилання на повторне вчинення злочину є безпідставним;
- слідчий суддя не врахував обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме наявність на утриманні доньки, дружини та неповнолітнього сина, який має вроджену патологію та потребує догляду.
За таких обставин захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_9 інший запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 в нічний час доби у період з 23 год до 06 год або зменшити розмір застави до 60 560 грн.
У судовому засіданні захисники підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступне.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, а також ці ж дії, вчинені повторно.
Оскільки в апеляційній скарзі захисники фактично не оспорюють обґрунтованість підозри ОСОБА_9 за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України на даному етапі є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
Що стосується ризиків у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч. 1 ст. 307 КК України, яка інкримінується підозрюваному ОСОБА_9 , раніше не судимому, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, а санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання від шести до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до положень ст. 12 КК України класифікується, як тяжкий злочин.
Враховуючи специфіку злочинів передбачених ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_9 , в тому числі повторність, системний характер дій підозрюваного щодо збуту наркотичних засобів, що підтверджується зібраними матеріалами в ході досудового розслідування, апеляційний суд констатує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Апеляційний суд погоджується з твердженнями слідчого судді щодо того, що стосовно ОСОБА_9 на розгляді в Хаджибейському райсуді м. Одеси перебувають три обвинувальні акти за обвинуваченням у вчинені злочинів передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України, в одному з яких відносно нього застосовано запобіжний захід у виді застави.
Однак, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчинені нових злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що також свідчить про наявність ризику того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Одночасно апеляційний суд враховує, що докази на підтвердження того, що підозрюваний надає матеріальну допомогу на навчання повнолітній доньці або самостійно доглядає за малолітнім сином матеріали провадження не містять.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В цьому контексті апеляційний суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Слід зазначити і про те, що жоден із визначених КПК запобіжних заходів не покаранням. Такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків в разі, якщо є побоювання здійснення підозрюваним будь-яких дій, що заважають встановленню істини у кримінальному провадженні.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Водночас, на переконання колегії суддів, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України врахував специфіку та суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_9 злочинів, обставини вчинення злочинів перебування на розгляді стосовно ОСОБА_9 кримінальних проваджень за обвинуваченням вчинення злочинів передбачених за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про те, що застава в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За встановлених обставин, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді щодо встановлення застави у відповідному розмірі, істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які могли б стати підставою для скасування або зміни оскаржуваної ухвали апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисників підозрюваного ОСОБА_9 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06.06.2025, якою стосовно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4