Номер провадження: 11-сс/813/1256/25
Справа № 523/11467/25 1-кс/523/3644/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 13.06.2025, якою в межах к/п №22025160000000353 від 12.06.2025 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Подільськ Одеської обл., громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2013 р.н., не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №22025160000000353 від 12.06.2025 було задоволено клопотання ст. слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській обл. ОСОБА_9 та застосовано стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10.08.2025 включно, із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що в зазначеному кримінальному провадженні органом досудового розслідування було доведено існування обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України та наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на учасників провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень, обумовлених тяжкістю покарання, що загрожує останньому у разі визнання винуватим; суспільною небезпекою злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 ; особою підозрюваного, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, має місце реєстрації та проживання, раніше не судимий.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її постановлення з грубим порушенням норм процесуального права з огляду на наступні обставини:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що є помилковим із впевненістю стверджувати про вчинення ОСОБА_8 правопорушення стосовно ОСОБА_10 з огляду на відсутність відеофіксації з портативних відео-реєстраторів як представників ТЦК та СП, так і представників поліції, що свідчить про відсутність виконання зазначеними особами своїх службових повноважень, в тому числі щодо виконання мобілізаційних завдань; із наявних в телеграм-каналах відео видно, як ОСОБА_8 біжить від начебто співробітників ТЦК та СП та органів поліції, які, наздогнавши його, збивають підозрюваного з ніг, внаслідок чого він отримує травму голови; на наданих фото видно, що ніж не містить на собі сліди крові, які повинні були залишитись на ньому після здійснення удару в область живота;
- слідчим суддею не враховано того, що органом досудового розслідування не було доведено наявності жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, натомість, ОСОБА_8 із самого початку не переховувався від органів досудового розслідування, з місця події останнього було доставлено до лікарні, після надання первинної медичної допомоги ОСОБА_8 за власним бажанням був доставлений до УСБУ в Одеській обл.; підозрюваний одружений та має дитину 2013 р.н., з початку війни ОСОБА_11 втратив своє постійне місце роботи, внаслідок чого доглядає за сином, в той час коли його дружина працює; у підозрюваного відсутній закордонний паспорт; знаряддя вчинення кримінального правопорушення - газовий балончик та ніж - наразі вилучені та на них накладено арешт.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, на підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 13.06.2025 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України (а.с. 39-46), санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8-ми до 15-ти років.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України за наступних обставин.
Так, 12.06.2025 приблизно о 19 год. до гр. України ОСОБА_8 , який пішки рухався по відкритій місцевості в м. Одесі поблизу будинку за адресою: м. Одеса, вул. Поїзна, буд. 1, в ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема, заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, у складі створеної за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №162-НР від 11.06.2025 групи для проведення оповіщення військовозобов'язаних, звернувся співробітник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , з проханням надати для огляду та перевірки документи, що посвідчують особу, та військово-облікові документи. В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період шляхом ненадання співробітникам РТЦК та СП документів, а також застосування до співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 речовини сльозогінної та подразнювальної дії та умисного нанесення йому удару ножом в область грудної клітини справа, з метою ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитись за викликом до ТЦК та СП для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
На виконання свого злочинного умислу, в цей же період часу, 12.06.2025 приблизно о 19 год., ОСОБА_8 , діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану та збройної агресії рф проти України, загрози її національній безпеці, переслідуючи протиправну мету ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитись за викликом до ТЦК та СП для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, знаходячись на відкритій місцевості в м. Одесі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в ході проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема, заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, у складі створеної за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №162-НР від 11.06.2025 групи для проведення оповіщення військовозобов'язаних, не виконав вимоги співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання для огляду та перевірки документів, які посвідчують особу, та військово-облікових документів, а також застосував стосовно співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 речовину сльозогінної та подразнювальної дії та наніс йому удар ножом в область грудної клітини справа, чим спричинив йому тілесне ушкодження, що призвело до його госпіталізації.
Всупереч твердженням сторони захисту, колегія суддів зауважує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченому ч. 2 ст. 114-1 КК України на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження, зокрема: протоколом огляду місця події від 12.06.2025 (а.с. 27-30); протоколами допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 12.06.2025 (а.с. 47-51 та 55-59) та іншими матеріалами в їх сукупності.
На переконання апеляційного суду, в даному випадку сукупності зібраних органом досудового розслідування у зазначеному провадженні доказів достатньо для формування стійкого переконання у причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України, тому підозра у вчиненні останнім зазначеного злочину є обґрунтованою.
Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Водночас, апеляційний суд критично оцінює доводи сторони захисту з приводу того, що заявлені у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не є доведеними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками слідчого судді, звертає увагу на те, що в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду, здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, обумовлені тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України, пов'язаного із посяганням на основи національної безпеки України, відповідальність за який передбачена лише у виді позбавлення волі на строк від 8-ми до 15-ти років; ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, тобто не має законних засобів до існування; на теперішній час не допитані всі особи, обізнані стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, при цьому, підозрюваний має процесуальну можливість ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження та, як наслідок, анкетними даними свідків та потерпілого у провадженні, які підлягають безпосередньому допиту в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину сама по собі може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Водночас, колегія суддів вважає слушними твердження сторони захисту про те, що підозрюваний ОСОБА_8 одружений та має дитину 2013 р.н., з початку війни втратив своє постійне місце роботи, проте зазначає, що вказані обставини не зменшують ризики, встановлені апеляційним судом та не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи обставини вчинення злочину, в якому останній обґрунтовано підозрюється.
В контексті надання оцінки твердженням захисника щодо спростування наявності в даному кримінальному провадженні ризику знищення, схову та спотворення будь-яких речей та документів на вилучення безпосередніх знарядь вчинення кримінального правопорушення - газового балончику та ножа, колегія суддів зауважує на тому, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, не зважаючи на їх відстоювання у клопотанні органу досудового розслідування, вказаний ризик не був визнаний доведеним, внаслідок чого не враховувався під час застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В даному випадку апеляційний суд зауважує на тому, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 та передбачений ч. 2 ст. 114-1 КК України прямо посягає на основи національної безпеки України, при цьому, відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відтак, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, зокрема, в період збройного конфлікту завдає безпрецедентної шкоди державі Україні та її обороноздатності в умовах введення на її території воєнного стану у зв'язку з відкритою повномасштабною збройною агресією російської федерації, підриває авторитет ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до закону, сприяє створенню хибного та негативного ставлення суспільства до праці працівників органів державної влади та створює сумніви у патріотичності та служінню народові України.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим застосування на даній стадії досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Більш того, колегія суддів в цьому контексті окремо зауважує на тому, що вимогами ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою).
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, органом досудового розслідування було доведено неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання вищеназваним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який на відміну від інших, більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 13.06.2025, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.08.2025 включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4