Справа № 445/1119/25 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М. В.
Провадження № 33/811/811/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
26 червня 2025 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 20 травня 2025 року,
встановив:
постановою Золочівського районного суду Львівської області від 20 травня 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання та визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, накладено на нього стягнення - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 впродовж 01.05.2025 та 02.05.2025 в умовах особливого переіоду був відсутній на службі без поважних причин, чим допустив недбале ставлення до військової служби, чим порушив ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
На зазначену постанову особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Золочівського районного суду Львівської області від 20 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи.
Наголошує, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину. На службу не виходив з поважних причин, а саме з хворобою, що підтверджується відповідними медичними документами. Згідно виписки із медичної карти хворого від 23 квітня 2025 року його направлено на ВЛК, про що ОСОБА_1 повідомив командування Навчального центру рапортом віл 24 квітня 2025 року. Цим рапортом повідомив і про хворобу, а також 01 травня 2025 року та 02 травня 2025 року у телефонному режимі капітана ОСОБА_2 .
Звертає увагу на те, що у кінці квітня 2025 року він три доби здійснював добові чергування в підрозділі стрілецької (запасної) роти, а тому відповідно до ст. 335 Статуту внутрішньої служби мав право на відпочинок впродовж 01 травня 2025 року та 02 травня 2025 року.
Вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, що ставиться йому у вину, а покази свідка ОСОБА_3 не є об'єктивними.
Звертає увагу на те, що у провадженні органів досудового розслідування перебуває об'єднане кримінальне провадження №62022140160000066 від 05 липня 2022 року за фактами вчинення посадовими особами ВЧ НГУ Західного регіону кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.1 ст.364, ч.1 ст.365, 1.ч ст.396 КК України, за таких обставин вважає, що негативна характеристика, надана представником навчального центру подана до суду умисно, з метою введення суд в оману, створюючи негативне враження про апелянта, що зумовлене тривалим конфліктом між ОСОБА_1 та командуванням НГУ Західного регіону.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не прибув. Натомість вдруге подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою. Із долученої до клопотання копії медичної книжки не видається можливим встановити, що саме цей документ стосується ОСОБА_1 . Крім того, суд апеляційної інстанції раніше відкладав судовий розгляд за заявою ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що ОСОБА_1 до суду повторно не прибув, беручи до уваги те, що чинний КУпАП не передбачає обов'язкової участі під час розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд проводить розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (через хворобу, у зв'язку з виконанням інших покладених на неї обов'язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Разом з тим, винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: матеріалами адміністративної справи: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії НГУ № 344322, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , витягом з наказу начальника НЦ НГУ ім.. Василя Вишиваного за № 370 від 12.12.2024. та витягом з наказу начальника НЦ НГУ ім.. Василя Вишиваного за № 375 від 16.12.2024.
Апеляційним судом було перевірено доводи апелянта щодо необ'єктивності показів свідка ОСОБА_4 , та встановлено, що такий свідок був допитаний судом першої інстанції, при цьому був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази та відмову від дачі показів (а.с.36), тому жодних підстав вважати, що свідок ОСОБА_4 надав неправдиві покази не вбачається і апелянт доказів протилежного апеляційному суду не надав.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, апелянтом не надано.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у вказані постанові дійсним обставинам, неправильним застосуванням норм матеріального права, є безпідставними.
На переконання апеляційного суду, суддею першої інстанції вірно встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.ст.33, 36 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 20 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.МАЛІНОВСЬКА - МИКИЧ