Справа №766/9239/25
н/п 1-кп/766/3934/25
про продовження запобіжного заходу
27.06.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025232030000028 від 12.02.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2025 року (справа №766/3715/25, н/п 1-кс/766/3475/25) застосовано до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати в період часу з 19.00 по 07.00 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та покладено виконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
12.06.2025 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт та скеровано його до Херсонського міського суду Херсонської області.
27.06.2025 року у судовому засіданні прокурором, у зв'язку з закінченням строку запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК) оголошено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, ОСОБА_4 маючи у встановленому законом порядку не погашену судимість, у зв?язку з засудженням за вчинення кримінальних правопорушень, вчинила нове майнове кримінальне правопорушення.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочин) передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинено повторно.
Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, обвинувачена ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вона раніше судима за вчинення умисних корисливих злочинів, а саме:
13.01.2011 Високопільським РС Херсонської області за ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ст. 75 КК України звільнена з іспитовим строком 1 рік;
06.07.2011 Високопільським РС Херсонської області за ст.ст. 185 ч. 3, 69, 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнена по відбуттю строку покарання 04.07.2014 року.
18.11.2016 Високопільським РС Херсонської області за ст. 185 ч. 2, ст. 79 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки на підстові ст. 75 КК України звільнена з іспитовим строком 2 роки;
15.05.2019 Високопільським РС Херсонської області за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у вигляді штрафу 1190 гривень.
Судимість у передбаченому законом порядку не знята та не погашена. Обвинувачена розуміє, що до неї може бути застосована покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк. Крім того обвинувачена офіційно ніде не прашоє, не має жодного джерела доходу та не має міцних соціальних зв?язків.
Таким чином, зібрані у ході досудового розслідування докази про обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують продовження підозрюваній запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як остання на даний час має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою належного виконання обвинуваченою ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов?язків, та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального правопорушення, є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
ІІ. Позиція сторони захисту
Обвинувачена проти клопотання не заперечувала.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).
Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).
Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
По суті запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення недобросовісної поведінки обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Рішення про застосування (продовження) одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.
Водночас прокурор порушує перед Судом питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. В свою чергу обвинувачена не заперечує проти цього клопотання прокурора.
Суд, вирішуючи клопотання прокурора, враховуючи позицію сторони захисту, зважає на таке.
За змістом частини першої ст. 176 та частини першої ст. 181 КПК України одним із запобіжних заходів є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
По суті, запобіжний захід «домашній арешт» також полягає в обмеженнях, пов'язаних зі свободою пересування обвинуваченого (підозрюваного), а також у забороні спілкуватись із певними особами, листуватись, вести перемовини з використанням будь-яких засобів зв'язку. Це позбавлення обвинуваченого волі у вигляді ізоляції, тільки не в установах попереднього ув'язнення, а вдома (наприклад, у власній квартирі чи будинку).
При цьому контроль за виконанням обвинуваченим зобов'язань, які покладаються на нього при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, покладаються на органи Національної поліції України.
Суд при вирішенні клопотання акцентує увагу на тому, що відносно ОСОБА_4 неодноразово ухвалювалися вироки з різним видом покарання. На переконання Суду наведені обставини про спосіб життя обвинуваченої є вагомою підставою вважати про високу імовірність неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої. Наразі ці обставини не змінилися, стороною захисту (обвинуваченою) доказів зворотного не надано, а відтак ризики, наведені прокурором не зменшилися.
Отже Суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 та зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора .
Суд наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і припущення прокурора щодо можливих вчинків обвинуваченого.
Заслухавши думку сторін судового провадження, Суд дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та зможе запобігти вищеназваним ризикам.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності, Суд, вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною обвинуваченій залишати місце свого проживання та покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 181, 331, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 - задовільнити.
2. Продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2025 року, із забороною їй у період часу з 19.00 до 07.00 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Продовжити строк виконання обвинуваченою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, поклдадених на неї ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2025 року.
4. Строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з виконанням покладених на обвинувачену обов'язків вважати продовженим до «25» серпня 2025 року, включно.
5. Попередити обвинувачену ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених цією ухвалою суду обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
6. Роз'яснити обвинуваченій, що відповідно до частини п'ятої ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції України з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
7. Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
8. Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на співробітників Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченої, а контроль за її виконанням - на прокурора.
9. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченій, органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченої.
10. Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_1