Справа № 766/5867/25
н/п 4-с/766/60/25
24 червня 2025року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Рядчої Т.І.,
за участю: секретаря Рожок О.В.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
Заявник звернулася до суду з вказаною скаргою, в обґрунтування якої вказала, що рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 20.11.2013 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 286249,30 грн в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором №09/1/МК/2008-840 від 03.03.2008 та Додаткової угоди №1 від 28.01.2010, яка виникла станом на 27.02.2013. В ході виконавчого провадження №41792279 04.02.2014 винесено постанову про арешт майна боржника, а 05.02.2014 накладено арешт, номер запису обтяження: 4571585. 15.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». 21.07.2020 відбулося переуступлення прав вимог від ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2004 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Херсон про звільнення майна з-під арешту закрито. В даній ухвалі суд зазначив, що на виконання ухвали про витребування доказів, 05.02.2024 від представника відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Клещ О.В. на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої зазначено, що заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором № 09/1/МК/2008-840 від 03.03.2008 року - відсутня.
На неодноразові звернення до органів виконавчої служби про зняття арешту на майно заявник отримувала відмову, а тому просить суд визнати протиправною бездіяльність Дніпровського ВДВС м. Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка полягає у не скасуванні арешту на майно боржника ОСОБА_1 , вилучити постанову Дніпровського ВДВС м. Херсона ПМУМЮ (м.Одеса) від 05.02.2014 про накладання арешту на майно боржника ОСОБА_2 та зобов'язати відділ зняти арешт з усього майна ОСОБА_2 , який накладений в межах виконавчого провадження №41792279.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.04.2025 р. скаргу прийнято до розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.05.2025 р. клопотання заявника про витребування задоволено, витребувано в Дніпровського ВДВС м. Херсона ПМУМЮ (м.Одеса) витребувано копію постанови про накладання арешту на майно ОСОБА_1 та копію постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №41792279.
В судове засіданні скаржник не з'явилася, подала заяву про проведення судового засідання без її участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 20.11.2013 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 286249,30 грн в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором №09/1/МК/2008-840 від 03.03.2008 та Додаткової угоди №1 від 28.01.2010, яка виникла станом на 27.02.2013.
В ході виконавчого провадження №41792279 04.02.2014 винесено постанову про арешт майна боржника, а 05.02.2014 накладено арешт, номер запису обтяження: 4571585.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.11.2020 р. замінено стягувача ПАТ КБ «Надра'у виконавчих листах 667/2549/13-ц, виданих Комсомольським районним судом м.Херсона про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2004 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Херсон про звільнення майна з-під арешту закрито. В даній ухвалі суд зазначив, що на виконання ухвали про витребування доказів, 05.02.2024 від представника відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Клещ О.В. на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої зазначено, що заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором № 09/1/МК/2008-840 від 03.03.2008 року - відсутня.
Згідно відповіді на звернення Ємченко Н.С. начальник управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області в Автономній республіці Крим та місті Севастополі ПМУМЮ (м.Одеса) зазначив, що на примусовому виконанні Дніпровського РВДВС м.Херсона ГТУЮ у Херсонській області перебувало виконавче провадження №41792279 з примусового виконання виконавчого листа 667/2549/13-ц. 15.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Надати постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про накладання арешту майна боржника неможливо оскільки у зв'язку із закінченням їх строку зберігання, який становить 1 рік. Також повідомив, що постанова про зняття з арешту майна боржника виноситься державним виконавцем в разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувача на рахунок органу виконавчої служби надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України "Про виконавче провадження" (частина четверта статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв'язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №41792279 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документу стягувачу у 2014 році. Спір виник у зв'язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 24.10.2024 року про зняття арешту у зв'язку з відсутністю заборгованості поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.
За таких обставин, стаття 50 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Судом встановлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення кредитної заборгованості особа, яка придбала право вимоги, підтвердила відсутність боргу за кредитним договором.
Законом України "Про виконавче провадження" не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказала, що відсутній борг перед особою, яка придбала право вимоги за зобов'язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, поза межами виконавчого проваджень №41792279, яке є завершеними та матеріали якого знищено виконавчою службою.
За таких обставин суд вважає доцільним визнати протиправною бездіяльність Дніпровського ВДВС м. Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка полягає у не скасуванні арешту на майно боржника ОСОБА_1 , оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
Викладені у цій ухвалі мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження N 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження N 61-18160св19).
Щодо вимог заявника щодо вилучення постанови Дніпровського ВДВС м. Херсона ПМУМЮ (м.Одеса) від 05.02.2014 про накладання арешту на майно боржника ОСОБА_2 та зобов'язання відділу зняти арешт з усього майна ОСОБА_2 , який накладений в межах виконавчого провадження №41792279 суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що ОСОБА_2 не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду для відновлення свого порушеного права або надати повноваження представнику для представлення його інтересів.
Керуючись ст.ст. 4, 47, 260 ,447 ЦПК України, ст.ст. 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу), суд
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка полягає у не скасуванні арешту на майно боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №41792279.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.І. Рядча