Справа № 457/755/25
провадження №2-н/457/78/25
про відмову у видачі судового наказу
02 червня 2025 року м. Трускавець
Суддя Трускавецького міського суду Львівської області Марчук В.І., ознайомившись із матеріалами заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення ,-
14 травня 2025 року до Трускавецького міського суду Львівської області надійшла заява ТОВ «Трускавецький водоканал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу з таких підстав.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України(статті 160-173).
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 160 ЦПК України).
В частині першій статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з п. 5 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд з такою вимогою.
Наявність обставин, які вказують на перевищення позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом встановлено, що заявник звернувся з заявою та зазначив, що заборгованість утворилася за період з 01.10.2023 р. по 31.03.2025 р. і станом на 01.04.2025 року становить 219701 грн 27 коп. Однак, з доданого заявником розрахунку заборгованості за період з 05.10.2023 року по 31.03.2025 року вбачається розмір щомісячного нарахування, починаючи з жовтня 2023 року до березня 2025 року і в окремій графі зазначено «сальдо на 01.10.2023 року», що становить 219237,41 грн. З наданого розрахунку суд не може визначити за який період часу утворилась заборгованість, яка значиться як сальдо станом на 01.10.2023 року, а відтак не може встановити чи не пропущено заявником ТОВ «Трускавецький водоканал» встановлений законом загальний 3-річний строк позовної давності.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. Також пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. При вирішенні питання про наявність чи відсутність спору про право мають ураховуватися обставини, зокрема, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Отже, заявником заявлено до стягнення суму заборгованості, яка розрахована за невстановлений період часу. При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.
Крім того, суд зазначає, що з урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з'ясування питання щодо дотримання строків позовної давності, у тому числі його перебігу, можливо лише в порядку позовного провадження.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку щодо наявності правових підстав для відмови у видачі судового наказу з тих підстав, що вимогу пред'явлено за невизначений період часу і не можливо встановити дотримання терміну позовної давності.
Пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження, та відповідно доводити факт продовження строку позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,161, ч.1 ст.165, 257, 260 ЦПК України,-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: В. І. Марчук