№ 1-кп/317/309/2025
№ 317/962/25
27 червня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференції з захисником питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024080100002440 у відношенні: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ділове, Рахівського району Закарпатської області, громадянина України, раніше не судимого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 408 КК України.
Прокурором у судовому засіданні заявлене клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки на даний момент продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник просив суд відмовити в задоволенні клопотання, оскільки ризики, визначені статтею 177 КПК України та зазначені прокурором у клопотанні, є необґрунтованими. ОСОБА_5 раніше не судимий, тому відсутній ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Крім того, свідки в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 не знайомі, що виключає можливість будь-якого впливу на них. Ризик ухилення обвинуваченого від суду також не знаходить свого підтвердження, оскільки обвинувачений має намір лікуватись та пройти ВЛК для визначення його стану здоров'я і може приймати участь в судових засіданнях як в режимі відеоконференції, так і особисто.
Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він не переховувався від ТЦК, а знаходився вдома. До ТЦК звернувся самостійно.
Суд, розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов наступних висновків.
Діяння, скоєння якого інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 , відноситься до особливо тяжких злочинів. Враховуючи тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому, та можливість його впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, міра покарання, встановлена санкцією ч. 4 ст. 408 КК України, яка інкримінується ОСОБА_5 , становить від п'яти до дванадцяти років, тобто - відповідно до статті 12 КК України цей злочин є особливо тяжким. Вказана обставина створює обґрунтований ризик вважати, що для уникнення покарання, яке може бути призначене судом в тому разі, якщо прокурор під час судового розгляду доведе винність ОСОБА_5 за пред'явленим обвинуваченням, останній може переховуватись від суду. На даний момент жодна з обставин кримінального провадження не свідчить про нівелювання цього ризику, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, в даному кримінальному провадженні ще не допитувались свідки, які зазначені в обвинувальному акті та на яких обвинуваченим ОСОБА_5 може бути вчинений вплив. Враховуючи характер обвинувачення та необхідність безпосереднього допиту свідків в суді, що встановлена статтею 23 КПК України, суд не може вважати ризик впливу обвинуваченого на свідків, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, таким, що суттєво зменшився з плином часу. В цій частині суд не може погодитись з доводами захисника щодо відсутності можливості впливу на свідків з боку ОСОБА_5 через те, що вони йому не знайомі, оскільки особисте знайомство не є єдиним фактором, який обумовлює наявність такого ризику. Можливий вплив однієї особи на іншу може мати місце й у разі, якщо ці особи не знайомі між собою, а прізвища та інші дані свідків наявні в матеріалах справи.
В той же час, суд погоджується з доводами захисника щодо відсутності в даному кримінальному провадженні ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, оскільки він раніше не судимий, а матеріали справи не містять жодних доказів його причетності до скоєння будь-яких інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, в даному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд керується приписами ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються за ст. 408 КК України, може бути застосований запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, оскільки питання виду запобіжного заходу, який може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні, фактично вирішено законом у безальтернативний спосіб, суд не з'ясовує питання можливості зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-який інший, так як це буде суперечити прямій нормі закону.
За таких обставин клопотання прокурора підлягає задоволенню
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів - до 25 серпня 2025 року включно, на раніше визначених умовах, включно із розміром застави.
Відкласти судове засідання на 05 серпня 2025 року на 13 годину 00 хвилин у зв'язку з неявкою свідків та невиконанням ТУ ДБР у м. Мелітополі ухвали суду від 30 травня 2025 року про здійснення їх приводу.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1