Справа №306/4740/25
1-кп/303/422/25
26 червня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному 16.02.2025 до ЄРДР за №12025071040000052 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення прокурора ОСОБА_4 ,
з боку захисту обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , інших учасників законних представниць ОСОБА_6 , ОСОБА_7 представниці потерпілої ОСОБА_8 ,
До Мукачівського міськрайонного суду надійшло кримінальне провадження, внесене 16.02.2025 до ЄРДР за №12025071040000052 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження вважали за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.
Кримінальне провадження підсудне Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 до судового розгляду.
При цьому, відповідно до положень п.2 ч.2 ст.27 КПК України, розгляд кримінального провадження слід здійснювати у закритому судовому засіданні.
Окрім цього прокурором подано клопотання про продовження застосування відносно ОСОБА_3 обраного на стадії досудового розслідування запобіжного заходу - тримання під вартою, яке мотивоване продовженням існування встановлених п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, та недостатністю, для запобігання останнім, застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримала з підстав викладених у ньому.
Законні представниці ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також представниця потерпілої ОСОБА_8 , кожна окремо, підтримали необхідність продовження дії запобіжного заходу.
ОСОБА_3 заперечив щодо заявленого клопотання, просив суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного щодо зміни запобіжного заходу. Вказав на відсутність підстав для подальшого продовження ОСОБА_3 діючого запобіжного заходу, так як заявлені прокурором ризики є необґрунтованими. Просив застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд виходить з наступного.
Так, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд має перевірити обставини, зазначені у ч.3 ст.199 КПК України на предмет того чи виправдовують вони подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Запобіжний захід має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання. Вирішуючи це питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. Зокрема в п.79 цього рішення зазначено, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявнику своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, встановлені при вирішенні питання щодо обрання та в подальшому продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу - тримання під вартою (ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2025, 14.04.2025 та 14.05.2025) не змінилися, будь-яких даних про їх зменшення чи відсутність суду не надано.
Наведені стороною обвинувачення доводи наразі дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, в тому числі щодо надання останніми неправдивих показів, а відтак негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення об'єктивної істини в кримінальному провадженні.
Згідно з рішенням ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).
З врахуванням вищенаведеного та того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів що, зважаючи на тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання винуватим, являється вагомим психологічним фактором, який може сприяти його переховуванню від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Характер злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , свідчить про те, що обвинувачений, на даному етапі судового провадження, може впливати на потерпілих та свідків, які підлягають допиту в ході судового провадження, в тому числі щодо надання останніми в суді неправдивих показів, що є свідченням існування ризиків, визначених п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор, слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризиків, передбачених п.1, п. 3 та п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим за висунутим обвинуваченням, відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків: не одружений; утриманців не має; майна у власності не має, не працевлаштований, суд приходить до висновку про обґрунтованість необхідності продовження дії запобіжного заходу, а відтак відсутності підстав для застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід може не запобігти вищевказаним ризикам, а відтак клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Окрім цього враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із застосуванням насильства, а тому, відповідно до ч.4 ст.183 КК України, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до підозрюваного вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, тобто у визначенні розміру застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 196-199, 314-316, 369, 370, 372, 376КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному 16.02.2025 до ЄРДР за №12025071040000052 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України, у закритому судовому засіданні на 14 год. 00 хв. 03 липня 2025 року.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих, їх законних представниць та представницю.
Клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , до 23 серпня 2025 року.
На ухвалу суду, в частині застосування запобіжного заходу, може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду ОСОБА_1