Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2628/23
26.06.2025 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , заступника начальника СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12023071080000296 від 24.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
До Виноградівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023071080000296 від 24.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України відносно ОСОБА_5 .
Подане клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 23 квітня 2023 року близько 23 години 19 хвилин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Audi» моделі «А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з яким у салоні перебував пасажир на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухаючись зі швидкістю близько 50 км/год. по вул. Шевченка в с. Великі Ком?яти, Берегівського району в напрямку вул. Партизанська, що в с. Великі Ком?яти, Берегівського району, в порушення вимог п.2.3(б) згідно якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п.12.1 «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», Правил дорожнього руху України затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, проявляючи злочинну самовпевненість, діючи злочинно недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачити, не забезпечив безпеку дорожнього руху внаслідок чого виїхав на узбіччя дороги, де біля будинку № 32 по вул. Шевченка в с. Великі Ком?яти Берегівського району, допустив зіткнення передньою правою частиною автомобіля із деревом.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир переднього пасажирського сидіння автомобіля марки «Audi» моделі «А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 , згідно висновку експертів комісійної експертизи № 29 від 12.12.2023 та додаткового висновку експертів комісійної експертизи № 12 від 04.03.2024 отримав тілесні ушкодження у вигляді: важкої ЗЧМТ, перелом склепіння черепа, субдуральний крововилив, суарахноїдального крововиливу - в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм характером закінчуються чи можуть закінчитися смертю. і за цією ознакою, згідно п 2.1. (б.в.г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень» затвердженого наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № CE-19/107-23/4892-IТ від 09.01.2024 року в дорожньо-транспортній обстановці, в діях водія автомобіля «Audi» моделі «А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , вбачається невідповідність вимогам п.п. 2.3(6) та 12.1 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, недотримання яких, з технічної точки зору, у своїй сукупності є у причинному зв?язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Невиконання водієм ОСОБА_10 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху. України знаходиться в прямому причинному зв?язку з наступившими наслідками ДТП, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
Крім того, водій ОСОБА_5 будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 23 квітня 2023 року близько 23 години 19 хвилин, одразу після цього, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 в порушення вимог пункту 2.10 підпункту (г) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм, будучи без свідомості, позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи реальну можливість надати потерпілому допомогу, не виконав свого обов?язку, покладеного на нього законом і загальновизнаними нормами моралі та не вжив можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілому, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, залишивши потерпілого ОСОБА_9 на місці ДТП, усвідомлюючи свої дії, із місця дорожньо-транспортної пригоди зник, хоча був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому ОСОБА_9 допомогу, який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм характером закінчуються чи можуть закінчитися смертю, і за цією ознакою, згідно п.2.1. (б,в,г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень» затвердженого наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновками експертів комісійної експертизи N?29 від 12.12.2023 та № 12 від 04.03.2024.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, а саме завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати їй допомогу, а також сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
В сукупності, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
03 травня 2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Відповідно до положень ст. 131 КПК України одним із видів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження є застосування запобіжних заходів.
Стаття 176 КПК України визначає, що до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та невчиненням ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, та злочин передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, та за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України. Крім того, останній протягом тривалого часу переховувався від органу досудового розслідування за межами Закарпатської області, змінивши місце проживання, з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_5 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та понятими, схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_5 , зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_5 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 дані про особу підозрюваного, який ніде не працює та не навчається, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку з наведеним, особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава щодо підозрюваного будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із тримання під вартою. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважає за необхідне враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявні встановлені обставини, обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотанні. Крім того зазначив, що підозрюваний усвідомивши невідворотність покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення переховувався від органу досудового розслідування, за що був оголошений у розшук.
Слідчий ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримав доводи клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 , у судовому засіданні вказала, що клопотання є необґрунтованим. Ризики надумані та нічим не підтверджені. Просила у задоволенні клопотання відмовити.
Підозрюваний зазначив, що наміру переховуватися не має. Просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Слідчий суддя констатує, що клопотання про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Указаний висновок підтверджується копією повідомлення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Слідчий суддя також визнає доведеним обставинами про те, що існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, учинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Слідчим суддею також враховується тяжкість вчиненого злочину: - підозрюваний ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, та злочин передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, та за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02. 2006, №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
З врахуванням обставин провадження та долучених до матеріалів клопотання доказів, в тому числі документів, які свідчать про проведення першочергових необхідних слідчих дій, суд вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила даний злочин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням підозрюваним процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.
Зокрема, слідчим суддею враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею/судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень.
За таких обставин, слідчий-суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити йому розмір застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначені розміру застави, слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства і вважає доцільним визначити заставу, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.
Керуючись ст. ст. 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 25.06.2025 року по 23.08.2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_12 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії ухвали, тобто до 23.08.2025 року.
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу слідчого, прокурора, суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 23.08.2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає до негайного виконання органом досудового розслідування.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1