Справа № 607/1039/24Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження № 22-ц/817/223/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
10 червня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Дідух М.Є.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Каліщука В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/1039/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року, ухвалене суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 02 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про стягнення коштів, що підлягають виплаті при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (далі - АТ «ОГС «Волиньгаз», відповідач) про стягнення коштів, що підлягають виплаті при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Наглядової ради АТ «ОГС «Волиньгаз» від 25.05.2022 його з 01.07.2022 обрано до складу Правління Товариства на посаду директора з безпеки.
23.06.2022 між позивачем та відповідачем було укладено контракт, на підставі якого між сторонами виникли трудові правовідносини на умовах строкового трудового договору, в якому обумовлені істотні умови трудової угоди: строк його дії, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового.
Строк дії контракту з 01.07.2022 по 30.06.2025.
Згідно рішення Наглядової Ради АТ «ОГС «Волиньгаз» від 12.05.2023, протокол №12/05-2023, вирішено виплатити Голові та членам Правління Товариства премію (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року, в тому числі директору з безпеки - 1242240.00 грн.
За наказом голови Правління АТ «ОГС «Волиньгаз» від 18.05.2023 №80-ОП позивачу було виплачено премію за підсумками роботи Товариства за перші чотири місяці роботи 2023 року в розмірі, визначеному в протоколі засідання Наглядової Ради Товариства №12/05-2023 від 12.05.2023.
Згідно Наказу Товариства від 27.10.2023 №1 889-к/тр, на підставі рішення Наглядової ради Товариства, позивача було звільнено з роботи на підставі п.5 ст.41 КЗпП України, тобто достроково розірвано договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Цим наказом Товариства від 20.10.2023 року № 1 889-к/тр, відповідно до ст.44 КЗпПУ, передбачено виплату позивачу вихідної допомоги в розмірі шести середньомісячних заробітних плат та компенсацію за 2 календарних дні невикористаної основної щорічної відпустки.
Роботодавець письмово повідомив позивача при звільненні про нараховані суми, вручивши йому розрахунковий листок за жовтень 2023 року.
Згідно вказаного розрахункового листа на день звільнення позивачу здійснено виплату підприємством в сумі 905393.19 грн.
Однак, в день звільнення, 27.10.2023, виплату всіх сум, що належали позивачу від підприємства, не було проведено, оскільки розрахунок суми до виплати відповідачем проведено неправильно.
Заборгованість відповідача, яка виникла у зв'язку з невиплатою належних позивачу сум вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку від підприємства, за його підрахунками, складає 1786816.56 грн (визначена вже з врахуванням всіх утриманих податків та зборів).
Отже, від розрахованої позивачем суми 1786816.56 грн слід відняти 741108.06 грн фактично виплачених підприємством, що дорівнює 1045708.50 грн.
З урахуванням того, що на теперішній час порушення прав позивача щодо виплати належних йому сум при звільненні триває, останній також просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців, тобто по 27.04.2024, що становить 758043.39 грн.
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору з підстав, викладених у позові, позивач, подавши заяву про уточнення поховних вимог, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача в його користь заборгованість, що виникла в результаті невиплати на момент звільнення належних звільненому працівникові сум в розмірі 1045708.50 грн, а також суму середнього заробітку на весь час затримки розрахунку в сумі 758043.39 грн з подальшим нарахуванням середнього заробітку по день фактичної виплати прострочених сум за кожний робочий день, але не більше як до 27.04.2024, та судові витрати.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаний рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Мотиви та доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві.
Також вважає необґрунтованими висновки суду, що виплачена позивачу у травні 2023 року премія не повинна включатись для визначення середнього заробітку для обчислення вихідної допомоги та компенсації за затримку розрахунку при звільненні із посиланням на одноразовість виплати за пп. «б» п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, який під одноразовими виплатами передбачає матеріальну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку, допомогу працівникам, які виходять на пенсію, вихідну допомогу, тощо.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ОГС «Волиньгаз» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.11.2024 - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Вказує, що суд належним чином дослідив усі докази у справі та дав їм вірну оцінку, при цьому вірно застосував норми матеріального та процесуального права. Вказує, що заперечуючи проти рішення суду, апелянт надає власне тлумачення норм права.
В судовому засіданні апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши доповідача, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Рішенням Наглядової ради АТ «ОГС «Волиньгаз» від 25.05.2022, протокол №25/05-2022, позивача ОСОБА_1 з 01.07.2022 обрано до складу Правління Товариства на посаду директора з безпеки.
23.06.2022 між позивачем та відповідачем було укладено контракт, на підставі якого між сторонами виникли трудові правовідносини на умовах строкового трудового договору, в якому обумовлені істотні умови трудової угоди: строк його дії, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового.
Так, згідно п.1.1 контракту, за цим контрактом працівник приймається (наймається) на роботу в Товариство до складу Правління: членом правління Товариства на посаду Директора з безпеки, відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25.05.2022 (протокол №25/05-2022).
Пунктом 6.1 Контракту передбачено, що за виконання обов'язків, передбачених цим Контрактом, Працівнику встановлюється щомісячна винагорода (надалі - «Посадовий оклад») у розмірі, визначеному в Додатку до цього Контракту.
Згідно п.6.3 Контракту, Працівник може отримувати додаткову винагороду за результатами діяльності Товариства за рік (надалі - Річна премія). Розмір Річної премії та умови її виплати визначаються в додатку до цього Контракту.
Ці умови Контракту засвідчують, що Працівнику виплачується в обов'язковому порядку щомісячна винагорода (посадовий оклад) та може виплачуватись річна премія за результатами діяльності Товариства.
Відповідно до п.3 Додатку до Контракту з членом Правління АТ «Волиньгаз» від 23.06.2022, підписаного із громадянином ОСОБА_1 (далі по тексту - Додаток), працівнику може виплачуватись річна премія на умовах, в розмірі та порядку, визначеному п.п.4-7 цього Додатку.
Водночас п.4 Додатку категорично визначає, що виплата працівнику річної премії здійснюється за результатами оцінки індивідуальних показників ефективності, що встановлюються на поточний рік, та виключно за умови прийняття відповідного рішення Комітетом з кадрів та винагород, а у разі якщо такий комітет не сформовано - Наглядовою радою Товариства. Рішення оформляється протоколом засідання Комітету з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано - протоколом засідання Наглядової ради Товариства.
Згідно п.5 Додатку, річна премія працівника встановлюється в розмірі до 440000.00 грн, що складає 100 % всього розміру Річної премії.
Відповідно до п.7 Додатку до Контракту, виплата річної премії здійснюється в березні місяці наступного за звітним роком.
Одночасно, п.9 Додатку передбачено, що працівнику можуть сплачуватись інші місячні премії (заохочення), за рішенням Наглядової ради Товариства.
Строк дії Контракту з 01.07.2022 по 30.06.2025 (п.7.1 Контракту).
Відповідно до п.5.2 Контракту, цей Контракт припиняється, в тому числі, з ініціативи Товариства до закінчення строку дії Контракту, у разі прийняття Загальними Зборами акціонерів або Наглядовою Радою рішення про дострокове припинення повноважень (відкликання) члена Правління. Ця підстава для звільнення Працівника може бути застосована не раніше, ніж з 01.01.2023 (п.5.3.5 Контракту).
12.05.2023 за рішенням Наглядової Ради АТ «ОГС «Волиньгаз», протокол №12/05-2023, вирішено виплатити Голові та членам Правління Товариства премію (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року, в тому числі директору з безпеки - 1242240.00 грн.
За наказом голови Правління АТ «ОГС «Волиньгаз» від 18.05.2023 №80-ОП, позивачу ОСОБА_1 було виплачено премію за підсумками роботи Товариства за перші чотири місяці роботи 2023 року в розмірі, визначеному в протоколі № 12/05-2023 від 12.05.2023 засідання Наглядової Ради Товариства.
Згідно із Наказом Товариства від 27.10.2023 №1 889-к/тр про припинення трудового договору (контракту), на підставі рішення Наглядової ради Товариства позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.5 ст.41 КЗпП України.
Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України роботодавець письмово повідомив позивача при звільненні про нараховані та виплачені суми, вручивши йому розрахунковий листок за жовтень 2023 року.
Згідно розрахункового листа за жовтень 2023 року на день звільнення ОСОБА_1 нараховано 1127405.84 грн, з яких:
- 910 554.48 грн - вихідна допомога;
- 191647.96 грн - компенсація за невикористані дні відпустки в жовтні 2023 року;
- 15000.00 грн - посадовий оклад;
- 97.36 грн - індексація зарплати за жовтень 2023 року;
- 10106.04 грн - компенсація за невикористані 2 дні відпустки.
З урахуванням сум, які підлягають утриманню, підприємством було здійснено позивачу ОСОБА_1 виплату в сумі 905393.19 грн, що стверджується повідомленням про нараховані та виплачені суми за жовтень 2023 року.
Із повідомлення Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності СБУ від 14.02.2023 №5/7/2/1/К-70/7 вбачається, що в межах функціональності Головним управлінням розглянуто заяву АТ «Волиньгаз» щодо захисту прав, свобод та законних інтересів Товариства від вчинених членами Наглядової Ради та Правління компанії кримінальних правопорушень (№ 43001-Сл-6578-1023 від 27.10.2023). За результатами розгляду та проведеної перевірки встановлено, що в діях колишніх членів наглядової ради та Правління АТ «Волиньгаз» вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.366, 364-1, 191 КК України. З урахуванням викладеного, заяву АТ «Волиньгаз» з матеріалами перевірки направлено для розгляду по суті та прийняття відповідного процесуального рішення згідно чинного законодавства до Бюро економічної безпеки України.
За результатами проведення судової економічної експертизи Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/12-24/7358-ЕК від 28.06.2024 вбачається, що документально не підтверджується нарахована сума вихідної допомоги згідно наданого розрахунку, що була здійснена АТ «ОГС «Волиньгаз» для свого співробітника ОСОБА_1 (посада - директор з безпеки АТ «ОГС «Волиньгаз») під час звільнення 27.10.2023, а саме 910554.48 грн, а також документально підтверджується сума вихідної допомоги, що мала би бути нарахована АТ ОГС «Волиньгаз» для свого співробітника ОСОБА_1 (посада - директор з безпеки АТ ОГС «Волиньгаз») під час звільнення 27.10.2023, а саме, 2219647.32 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що премія в розмірі 1242240.00 грн, виплачена згідно рішення Наглядової ради Відповідача, не має постійного характеру та систематичності, а тому відноситься до передбачених п.п. «б», «о» п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 одноразових виплат (перелік яких в даному пункті не є вичерпним), тобто витрат, які не включаються при обчисленні середньої заробітної плати.
Колегія суддів з таким рішенням суду погоджується.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні безпечні, і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Одним із гарантій забезпечення прав громадян на право є передбачений у статтях 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Предметом розгляду в цій справі є розмір виплат при звільненні працівника, а саме, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні з підстави припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України), а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі припинення повноважень посадових осіб.
При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України).
Чинне національне законодавство закріплює правозахисні гарантії утримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, пов'язаних з порушенням трудового законодавства й ухвалення трудових спорів працівників і службовців, спрямованих на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
Так, порядок обчислення середнього заробітку визначено постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (з відповідними змінами станом на час звільнення позивача), якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадку надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки (підпункт «а» пункту І) та вихідної допомоги (підпункт «є» пункту І).
Згідно з даним Порядком №100 (в редакції, чинній на час звільнення), він застосовується, зокрема, у випадку надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки (підпункт «а» пункту 1) та вихідної допомоги (підпункт «є» пункту 1).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пункт 3 Порядку №100 визначає, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.
Згідно з п.п. «б», «о» пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, серед іншого, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
Згідно з контрактом, укладеним 23.06.2022 між АТ «ОГС «Волиньгаз» та ОСОБА_1 , як членом Правління АТ «ОГС «Волиньгаз», та Додатком до нього, за виконання обов'язків, передбачених Контрактом, працівнику ОСОБА_1 встановлено щомісячний Посадовий оклад у розмірі 110000 грн, куди включено ті види матеріального заохочення, що відображають характер та інтенсивність його роботи (режим роботи, виконувані функції, робоче навантаження, минулі досягнення, відпрацьований стаж, професійну майстерність тощо), та визначено розмір річної премії працівника у 440000 грн, що складає 100% всього розміру річної премії.
Також в п.9 Додатку до Контракту сторони погодили, що працівнику можуть сплачуватись інші місячні премії (заохочення), за рішенням Наглядової ради Товариства.
З аналізу положення вказаних норм контракту та додатку до нього, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно вважав, що в п.9 вказано про певні одноразові виплати (премії, заохочення) за певних умов, які відбуваються за рішенням Наглядової ради Товариства.
Таким чином, премія в розмірі 1242240.00 грн, виплачена згідно рішення Наглядової ради Відповідача, не має постійного характеру та систематичності, а тому відноситься до передбачених п.п. «б», «о» п.4 Порядку №100 одноразових виплат (перелік яких в даному пункті не є вичерпним), тобто витрат, які не включаються при обчисленні середньої заробітної плати.
Крім того, пункти 5, 7, 8 Порядку №100 регламентують, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Як вірно зазначено судом, останніми місяцями роботи позивача є серпень та вересень 2023 року перед звільненням, тому заробітна плата саме за вказані місяці враховується при розрахунку середньомісячного заробітку, а тому, на думку колегії суддів, виплачена ОСОБА_1 премія у травні 2023 року, за 5 місяців до звільнення, правомірно не була включена до калькуляції при розрахунку середньої заробітної плати.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки місцевого суду, що відповідач діяв відповідно до умов контракту і Порядку №100, а тому вірно здійснив розрахунок та у повному обсязі виплатив позивачу вихідну допомогу.
Колегія суддів не приймає до уваги висновок судової економічної експертизи Тернопільського НДЕКЦ МВС України від 28.06.2024 року №СЕ-19/120-24/7358-ЕК, виходячи із наступного.
У відповідності до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.
У вказаному висновку експертом вірно зазначено, що для розрахунку суми вихідної допомоги застосовується Порядок №100, згідно якого середня заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Також експертом вірно вказано, що розрахунковий період у даному випадку становить серпень-вересень 2023 року, так як у жовтні 2023 року працівника було звільнено.
Однак, в подальшому експертом при здійсненні розрахунку середнього заробітку безпідставно враховано премію в розмірі 124240.00 грн, яка була виплачена ОСОБА_1 в травні 2023 року за підсумками роботи за перші чотири місяці (січень-квітень) 2023 року.
Наведене експертом обгрунтування, в зв'язку із чим вказана премія врахована при визначені розміру середнього заробітку позивача, не відповідає методиці визначення середної заробітної плати, яка міститься в Порядку №100.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Беручи до уваги всі встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 червня 2025 року.
Головуючий
Судді