Справа № 305/3872/24
20.06.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Барабаш В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року,
Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено покарання у виді штрафу, в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №136437 від 18 серпня 2024 року, - ОСОБА_1 , 18 серпня 2024 року, близько 16 години 00 хвилин, був виявлений та в подальшому затриманий у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку №413, поблизу озера Несамовите (територія Богданської сільської громади, Рахівського району, Закарпатської області) прикордонним нарядом "Розвідувально-пошукова група", під час спроби незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
Своїми діями громадянин України, ОСОБА_1 , порушив вимоги ст.9, ст.12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Барабаш В.Г., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята передчасно, без належного врахування судом норм права. Зазначає, що ОСОБА_1 приїхав 16.08.2024, з двома дівчатами у смт. Ворохту, для відпочинку та сходження на гору Говерла, після сходження на гору Говерла та гору Петрос прямували на озеро "Несамовите", але по дорозі їх зупинила прикордонна служба та звинуватила ОСОБА_1 у тому, що він мав намір перетнути державний кордон України, після чого він був затриманий та відповідно складений протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП суду не надано, протокол адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання доказами не являються, а є тільки способом фіксації, особистий огляд не проводився, документи і речі не вилучалися. Зазначає, що в даному випадку суб'єктивна сторона зовсім не досліджена судом, адже ОСОБА_1 28.10.2023 виповнилося 18 років. До повноліття його мама вивезла за межі України, а саме 12.10.2023, однак він вирішив сам повернутися в Україну, адже його батько військовослужбовець ЗСУ, тому вважає дивну позицію суду першої інстанції по відношенню до молодого громадянина, який прийняв рішення на користь майбутнього України, а не держав Європи. Зазначає, що суд першої інстанції порушив права на захист, оскільки розглянув справу без участі сторін, а також проігнорував клопотання про допит свідків - двох дівчат.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Барабаш В.Г. не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Барабаш В.Г., відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №136437 від 18.08.2024; протоколом про адміністративне затримання від 18.08.2024; рапортом заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип В) лейтенанта ОСОБА_2 ; письмовим поясненням та письмовою заявою ОСОБА_1 від 18.08.2024.
Апеляційний суд, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № №136437 від 18.08.2024, - 18 серпня 2024 року, близько 16 години 00 хвилин, прикордонним нарядом «Розвідувально-пошукова група» у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку №413, поблизу озера Несамовите (територія Богданської сільської громади, Рахівського району, Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину кордону на напрямку 413 прикордонного знаку поблизу озера Несамовите (територія Богданської сільської громади, Рахівського району, Закарпатської області).
Виходячи із положень ст. 204-1 КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону даного правопорушення складає саме перетинання або спроба перетинання державного корону будь-яким способом поза пунктами пропуску.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, та відсутні відомості, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону.
Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду з'ясовано об'єктивну та суб'єктивну сторони цього правопорушення.
Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об'єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
З огляду на оцінку наведених вище обставин, не може бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 і написана ним 18.08.2024 року заява про розгляд справи без його участі та визнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки така зароблена за відсутності захисника та адресована наперед суду, в провадженні якого справа ще не перебувала.
Апеляційний суд вважає, що доводи сторони захисту про те, що в даному випадку суб'єктивна сторона зовсім не досліджена судом, адже ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 виповнилося 18 років, до повноліття його мама вивезла за межі України, а саме 12.10.2023, однак він вирішив сам повернутися в Україну, так його батько військовослужбовець ЗСУ, є слушними та заслуговують на увагу.
З долученої до апеляційної скарги копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дійсно вбачається, що 08.04.2024 повернувся в Україну, а не залишився в Європі, що свідчить про відсутність в останнього умислу на перетинання державного кордону.
Отже, апеляційний суд констатує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, зазначені висновки судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі.
Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на спробу перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.
Обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв'язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Барабаш В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага