Справа № 308/11335/24
Іменем України
19 червня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.
за участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Студеняк Оксана Станіславівна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року, повний текст якого складено 06 грудня 2024 року, ухвалене головуючою суддею Голяна О.В., в справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
встановив:
У липні 2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позов мотивує тим, що 14.09.2023 ОСОБА_1 самостійно, без участі ТДВ «Страхова група «Оберіг», за допомогою сервісу «Nextstep Solutions» уклав електронний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216826588, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб ««Renault», моделі «Master», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , та самостійно вказав, що транспортний засіб має дійсний протокол обов'язкового технічного контролю, з датою наступного проходження ОТК - 14.09.2024. Відповідно до умов полісу строк його дії встановлено з 00:00 год. 15.09.2023 по 14.09.2024 включно. Крім того, в розділі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» зазначено, що ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю до 14.09.2024.
06.06.2024 сталась ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу. Після настання ДТП, повідомивши про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до Закону 1961-ІV, відповідач надав позивачу копію свідоцтва про реєстрацію забезпеченого транспортного засобу, відповідно до якого вказаний транспортний засіб є спеціалізованим вантажним фургоном.
Позаяк у позивача відсутній доступ до бази даних МВС України щодо проходження транспортними засобами ОТК, тому страховик при укладенні полісів керується виключно інформацією наданою клієнтом. З метою розслідування страхового випадку позивач, керуючись п. 34.1 ст. 34 Закону № 1961-IV, звернувся до сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України із запитом про проходження ОТК вищевказаним транспортним засобом.
Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, забезпечений транспортний засіб за конструкцією вантажний, вантажопідйомність 1,615 т., та відповідно до частини сьомої ст. 35 Закону підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю з періодичністю кожні два роки. Вищезазначений транспортний засіб ОТК не проходив та станом на 06.06.2023 не мав діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Таким чином, істотною умовою договору страхування при укладенні Полісу щодо транспортних засобів, які підлягають ОТК, було проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю. Відповідно до вимог закону саме на відповідача покладається обов'язок повідомити інформацію про проходження ОТК. Оскільки відповідач при укладенні Полісу надав неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування, тому поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-216826588 слід визнати недійсним з моменту його укладення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним з моменту його укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216826588, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб спеціалізований вантажний фургон марки «Renault», моделі «Master», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 ; рік випуску 2017, повна маса 3500 кг.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Страхова група «Оберіг» 2 422,40 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Суд вказав, що введення страховика в оману страхувальником під час укладення полісу №ЕР-216826588 мало місце шляхом умисного надання неправдивих відомостей про наявність дійсного протоколу обов'язкового технічного контролю забезпеченого транспортного засобу з датою наступного ОТК 14.09.2024, у зв'язку з чим поліс було укладено з порушенням вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Студеняк О.С., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду вважає необґрунтованим, так як воно ухвалене за умови недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Вказує, що суд першої інстанції взяв до уваги виключно позицію позивача, що відповідач вніс неправдиву інформацію через ІТС про проходження автомобілем відповідача ОТК та визначив наступну дату проходження ОТК 14.09.2024, однак не врахував, що така позиція не підтверджена належними доказами.
Позивач звернув увагу про наявність чи відсутність обставини про проходження ОТК тільки після наявності страхового випадку. Таким чином, позивач в страхових полісах зазначає, інформацію, яка при умові настання страхового випадку, дасть можливість оспорити страховий поліс.
Весь час існування неоспореного страхового полісу відповідач обґрунтовано вважав, що цивільна відповідальність його, як власника наземного ТЗ, застрахована. Вважає, що саме страховик має вжити всіх заходів для відображення дійсної правдивої інформації в страховому полісі, в тому числі перевірити інформацію, яка могла бути надана страхувальником, оскільки саме страховик формує страховий поліс. Закон забороняє саме страховику укладати договір страхування, якщо ТЗ, який підлягає ОТК, не пройшов його.
У відзиві на апеляційну скаргу ТДВ «СГ «Оберіг», зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним.
Зазначає, що саме наявність побоювань, що в разі введення страховика в оману та визнання страхового полісу недійсним, буде відмовлено у виплаті страхового відшкодування в разі настання ДТП, є ключовим фактором, який повинен спонукати страхувальника вказувати достовірні відомості під час укладення договору страхування. Договір страхування було укладено в електронному вигляді, позивач керувався інформацією наданою виключно страхувальником та за правдивість якої несе відповідальність саме він.
Вказує, що позивач не має доступу до бази даних МВС, а тому не може перевірити чи проходив ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Поліс заповнюється виключно з інформації наданої страхувальником, а відтак, саме страхувальник повідомляє страховика про необхідність проходження відповідним ТЗ ОТК.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційним судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу спеціалізованого вантажного фургону марки «Renault», моделі «Master», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 ; рік випуску 2017, повна маса 3500 кг, являється ОСОБА_1
14.09.2023 між ТДВ «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_1 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216826588, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб марки «Renault», моделі «Master»», державний номерний знак НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 ; рік випуску 2017, тип с2 вантажні автомобілі вантажопідйомністю понад 2 т. В особливих умовах використання зазначено: не використовується як таксі/маршрутне таксі; підлягає обов'язковому технічному контролю 14.09.2024. Термін дії полісу встановлений з 00 годин 00 хвилин 15.09.2023 року по 14.09.2024 включно.
Укладений сторонами поліс є внутрішнім електронним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В судовому засіданні встановлено, що 06.06.2023 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі забезпеченого транспортного засобу ««Renault», моделі «Master», державний номерний знак НОМЕР_1 , що не заперечувалось сторонами.
Згідно інформації Головного сервісного центру МВС №31/1734АЗ-19165-2024 від 25.06.2024, транспортний засіб «Renault», моделі «Master», державний номерний знак НОМЕР_1 , за конструкцією вантажний, вантажопідйомність 1,615, відповідно до ч.7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю з періодичністю кожні два роки.
Вищезазначений транспортний засіб ОТК не проходив та станом на 06.06.2024 року не мав діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що введення страховика в оману страхувальником під час укладення полісу №ЕР-216826588 мало місце шляхом умисного надання неправдивих відомостей про наявність дійсного протоколу обов'язкового технічного контролю забезпеченого транспортного засобу з датою наступного ОТК 14.09.2024, у зв'язку з чим поліс було укладено з порушенням вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, колегія суддів враховує таке.
У частині першій статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (частини перша, друга статті 207 ЦК України).
У пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 18 Закону України «Про страхування», для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
У статті 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (стаття 982 ЦК України).
Відповідно до статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частинами сьомою, дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до пункту 17.6 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 31 серпня 2017 року № 3631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 року за № 1197/31065, затверджено зміни до Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вказаним розпорядженням, починаючи з 07 лютого 2018 року, забезпечена можливість укладання внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які діють тільки на території України) в електронній формі.
У розділі ІІІ положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 жовтня 2011 року № 673 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1483/20221, визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування.
Для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.
Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано. Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ
МТСБУ забезпечує можливість перевірки факту реєстрації пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оприлюднює на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ інформацію про спосіб перевірки факту реєстрації пропозиції щодо укладення внутрішнього електронного договору страхування. Інформація про спосіб перевірки власником транспортного засобу факту реєстрації конкретної пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинна міститись у такій пропозиції.
Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.
Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.
Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», частини другої статті 18 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух».
Слід також врахувати, що відповідно до Переліку відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 25 травня 2017 року № 401/2017, для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати такі відомості:
1) відомості про страхувальника, для фізичної особи: прізвище, ім'я та по-батькові; домашня адреса із зазначенням поштового індексу; адреса електронної пошти; номер контактного телефону; ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичної особи - платника податку (ІНПП) у разі його присвоєння; відомості про реквізити документа, що посвідчує особу (для пільговика - документ, що підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу), а саме: назва документа, його серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ;
2) відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування: тип ТЗ; державний номерний знак; марка, модель; рік випуску; ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) ТЗ або в разі відсутності в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу - відображається «б/н»; номер кузова (шасі, рами); населений пункт місця реєстрації ТЗ;
3) особливі умови використання забезпеченого ТЗ: ознака використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ (у разі укладення договору страхування з обмеженим періодом використання ТЗ протягом року); ознака використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі; ознака того, що ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю та дата наступного ОТК (для ТЗ, що підлягає обов'язковому технічному контролю); ознака допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3 років;
4) інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику;
5) запланована дата початку дії договору страхування та строк страхування;
6) відомості, зазначені в пунктах 1-4 страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи вказані норми матеріального права, надавши належну оцінку поданим учасниками справи доказам, їхній поведінці під час укладення оспорюваного правочину, колегія суддів вважає, що позивач не довів наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки при оформленні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем (страхувальником) було надано позивачу (страховику) інформацію, яку страховик мав можливість перевірити, зокрема з'ясувати відомості щодо належності транспортного засобу до типу вантажних і обов'язковості проходження цим транспортним засобом технічного контролю.
Як зазначалося вище, відомості про страхувальника, транспортний засіб, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника, водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
Таким чином, страховик, отримавши інформацію від страхувальника щодо транспортного засобу та погоджуючись укласти договір страхування на підставі отриманих відомостей транспортного засобу та його технічних характеристик, не був позбавлений можливості додатково здобути інформацію щодо транспортного засобу, перевірити надану відповідачем інформацію.
Вказані дії були вчинені ТДВ «СГ «Оберіг» лише після настання страхового випадку, що свідчить про наявність наміру ухилитися від виплати страхових сум на користь потерпілої внаслідок ДТП особи.
У постанові від 21 січня 2021 року у справі № 348/2675/17 (провадження № 61-17352св19) Верховний Суд зазначив, що проходження транспортним засобом ОТК може розглядатися як умова укладення договору, а не його істотна умова.
Також необхідно зазначити, що керування водієм транспортним засобом, що підлягає ОТК, але своєчасно його не пройшов, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності (частини третя-четверта статті 121 КУпАП).
У межах розгляду цієї справи не встановлено відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач не довів введення його в оману стосовно предмету страхування.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 369/322/23 (провадження № 61-13910св24).
Оскільки позивач не довів обставин, які мали підтвердити той факт, що відповідач під час укладення страхового договору діяв умисно та повідомив недостовірну інформацію стосовно предмета страхування, і ТДВ «СГ «Оберіг», уклавши договір обов'язкового страхування (видавши поліс), за час дії полісу було зобов'язане перевірити, чи повинен транспортний засіб відповідача проходити обов'язковий технічний контроль, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання такого договору недійсним.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, без належного дослідження всіх істотних обставин справи.
У зв'язку з вищевказаним, апеляційний суд на підставі статті 376 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, стягненню з ТДВ «Страхова група «Оберіг на користь ОСОБА_1 підлягає сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 634,50 гривень.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Студеняк Оксана Станіславівна, задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року скасувати та ухвалити в цій справі нове судове рішення про відмову Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 судові витрати у розмірі 3 634,50 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено 26 червня 2025 року.
Головуючий:
Судді: