Провадження № 2/679/207/2025
Справа № 679/1989/24
16 червня 2025 року місто Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Грибанової Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Рябуха О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Нетішинського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради Хмельницької області - про визнання права на земельну частку (пай), -
встановив:
24 грудня 2024 року до Нетішинського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради Хмельницької області - про визнання права на земельну частку (пай).
В обґрунтування позовних вимог позивачем - ОСОБА_1 зазначено (а.с.2-3):
позивач ОСОБА_1 , отримавши, відповідно до Указу Президента України за №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», із земель колишнього КСП «Нове життя» Славутського району Хмельницької області, оскільки, раніше працював у зазначеному сільськогосподарському підприємстві, - сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №076547 (площею 4,49 га) на території Нетішинської міської ради Хмельницької області, зареєстрував останній у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай),
однак, під час проведення ремонту у житловому будинку, означений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №076547 - було втрачено, що унеможливлює оформлення документів про право власності на земельну ділянку,
відповідно до повідомлення в газеті «Нетішинський вісник» №51 (2230) від 19 грудня 2024 року - сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №076547 - визнано недійсним, у зв'язку із втратою,
згідно довідки Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області - позивач ОСОБА_1 є власником сертифіката серії ХМ №076547 на право на земельну частку (пай), площею 4,49 умовних кадастрових гектари, із земель колишнього КСП «Нове життя» Славутського району Хмельницької області, на території Нетішинської міської ради Хмельницької області,
відповідно до п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України - сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), відповідно до законодавства, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю, при цьому, видача нового сертифікату на ім'я особи, якій його сформовано та зареєстровано у відповідній Книзі, - не передбачено, видача копій (дублікатів) сертифікатів на земельну частку (пай) не відбувається, оскільки, бланки сертифікатів не виготовляються, відтак отримання дублікату втраченого сертифікату чинним законодавством не передбачено,
згідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» - основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, водночас, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), є також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай),
що і слугувало підставою для звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай), оскільки, оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №076547 - втрачено, що порушує право позивача ОСОБА_1 щодо реалізації своїх майнових прав - права власності на земельну ділянку шляхом виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
01 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради Хмельницької області - про визнання права на земельну частку (пай), відповідно до Ухвали Нетішинського міського суду від 01 січня 2025 року (а.с.10), - відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, з призначенням судового засідання.
Сторони про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлені належним чином.
13 червня 2025 року - представник відповідача Нетішинської міської ради - Романюк І.В., на виконання Ухвали Нетішинського міського суду від 01 січня 2025 року, надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №3486/25 від 13 червня 2025 року), відповідно до якого, за наявністю підстав, не заперечував щодо задоволення позовних вимог.
У відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України - фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється, оскільки, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні встановлено:
згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Нетішинським МВ УМВС України в Хмельницькій області 18 лютого 2003 року (а.с.4) - позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Вельбівне Острозького району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_2 , є зареєстрованим по АДРЕСА_1 ,
із дослідженої інформації Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області за №2458/291-24 від 29 жовтня 2024 року (а.с.5) вбачається, що - позивач ОСОБА_1 - дійсно був власником сертифіката на право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» серії ХМ №076547, площею 4,49 га, згідно списка власників земельних часток (паїв) на території Нетішинської міської ради Хмельницької області та протоколу розподілу земельних часток (паїв) між громадянами, власниками сертифікатів Нетішинської міської ради Хмельницької області,
крім того, за змістом листа Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області за №2458/291-24 від 29 жовтня 2024 року (а.с.5) вбачається, що - взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №076547 - Державний акт на право власності на земельну ділянку, станом на 01 січня 2013 року, позивачеві ОСОБА_1 - не видавався,
із дослідженої інформації газети «Нетішинський вісник» №51 (2230) від 19 грудня 2024 року (а.с.8) вбачається розміщення оголошення в колонці «РЕКЛАМА» на 7 сторінці, за змістом якого повідомлено, що - втрачений сертифікат на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя», серії ХМ №076547, площею 4,49 га, виданий на ім'я ОСОБА_1 , - вважати недійсним.
Так, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси - у спосіб, визначений законом, дотримуючись завдань та основних засад цивільного судочинства, якими є - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і судовий захист - є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників судового процесу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України), що, окрім того, закріплено у ст.16 ЦК України, за приписами якої - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тож, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених ЦПК України випадках, і учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору - на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).
Разом з тим, згідно з положеннями ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, і обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Водночас, суд вирішуючи справи, застосовує при розгляді проваджень - Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і Протоколи до останньої, згоду на обов'язковість яких надано ВР України, а також, практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ (ст.10 ч.4 ЦПК України), оскільки, згідно із ст.9 Конституції України, - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), підлягає застосуванню в Україні, як частина національного законодавства, що повністю узгоджується з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року, за якими - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах ВС (ст.263 ч.4 ЦПК України).
Правом власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, і за змістом права власності - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, при цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.ст.316-319 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За приписами ст.41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, і право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності - є непорушним, що повністю резюмується зі ст.321 ч.1 ЦК України, за змістом якої - право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Тож, цивільним законодавством України передбачено захист права власності і держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
І власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України), крім того, - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, і право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, - гарантується Конституцією України (ст.14).
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також, інших законів, що видаються відповідно до них (ст.78 ЗК України).
Окрім конституційних гарантій, право власності на землю врегульовано главою 14 (розділ ІІІ) Земельного Кодексу України.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Право власності на землю громадян передбачено ст.81 ЗК України, згідно якої - громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, г) прийняття спадщини, ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю (ст.81 ч.1 ЗК України).
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст.90 ч.2 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку, а також, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).
Оформлення речових прав на земельну ділянку, зокрема, право власності, користування земельною ділянкою відбувається відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України №1127 від 25 грудня 2015 року - державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 01 січня 2013 року, проводиться у порядку, передбаченому ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за приписами якої - державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 01 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.
Гарантії права власності на земельну ділянку передбачено у ст.153 ЗК України, за змістом якої - власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним Кодексом та іншими законами України.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ст.152 ч.1 ЗК України).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав, б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, в) визнання угоди недійсною, г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, ґ) відшкодування заподіяних збитків, д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст.152 ч.3 ЗК України).
І власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За приписами п.17 (розділ Х) Перехідних положень ЗК України - сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, при цьому, сертифікати на право на земельну частку (пай) - є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»:
п.1 … паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, і … паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості),
п.2 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю,
п.5 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також, порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно положень якого:
право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі, створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також, пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку (ст.1 ч.1)
право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (ст.1 ч.3),
основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (ст.1 ч.1),
документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також, є: свідоцтво про право на спадщину, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай (ст.2 ч.2),
підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (ст.3 ч.1),
особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості (ст.3 ч.2).
За змістом Постанови Пленуму ВС України №7від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» - сертифікати на право на земельну частку (пай) - є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 (розділ X) Перехідних положень ЗК України), і позови громадян, пов'язані з паюванням земель, в тому числі, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, тощо, можуть бути предметом розгляду судів, де відповідачем може виступати виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо (п.24).
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (ст.1 Протоколу №1 «Захист права власності») - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, суд, дослідивши надані в судове засідання матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, а також, беручи до уваги позицію учасників судового процесу, і, відповідно, оцінивши надані докази, які мають значення для правильного вирішення справи, і на які кожна сторона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи, базуючись на засадах верховенства права, ухвалюючи судове рішення, яке повинно бути законним та обґрунтованим, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради Хмельницької області - про визнання права на земельну частку (пай), - підлягає задоволенню, оскільки, в судовому засіданні встановлено отримання позивачем ОСОБА_1 сертифіката на право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» серії ХМ №076547, площею 4,49 га, згідно списка власників земельних часток (паїв) на території Нетішинської міської ради Хмельницької області та протоколу розподілу земельних часток (паїв) між громадянами, власниками сертифікатів Нетішинської міської ради Хмельницької області, що підтверджується інформацією Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області за №2458/291-24 від 29 жовтня 2024 року, за змістом якої також вбачається, що - взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №076547 - Державний акт на право власності на земельну ділянку, станом на 01 січня 2013 року, позивачеві ОСОБА_1 - не видавався, і втрата належного позивачеві ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на одержання належної земельної частки (пая) в натурі (на місцевості), а саме, - означеного сертифіката серії ХМ №076547 на право на земельну частку (пай), площею 4,49 га, із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» - позбавляє позивача ОСОБА_1 здійснити реалізацію свого права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), відповідно до діючого законодавства, оскільки, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, що, відповідно, порушує право позивача ОСОБА_1 володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, за захистом якого останній і звернувся до суду, та, яке, відповідно, підлягає судовому захисту шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя», площею 4,49 га, згідно списка власників земельних часток (паїв) на території Нетішинської міської ради Хмельницької області та протоколу розподілу земельних часток (паїв) між громадянами, власниками сертифікатів Нетішинської міської ради Хмельницької області, відповідно до виданого сертифіката серії ХМ №076547 на право на земельну частку (пай), який сформовано на ім'я позивача ОСОБА_1 , так як ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке - є непорушним, що, за вказаних обставин, не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а також, на переконання суду, буде відповідати засадам добросовісності, розумності та справедливості.
Також, ухвалюючи остаточне рішення за справою, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, у яких наголошено, шо, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, і, хоча ст.6 п.1 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, і питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», №4909/04, §58, рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «RuizTorija v. Spain», №303-А, §29).
Водночас, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, з урахуванням положень ст.ст.133, 141-142 ЦПК України, відповідно до яких - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, - вважає за необхідне - судовий збір, сплачений позивачем ОСОБА_1 , згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4088361552.1 від 23 грудня 2024 року (а.с.1), при зверненні до суду з позовом, що становить 1211 гривень 20 копійок, залишити за позивачем ОСОБА_1 , відповідно до волевиявлення останнього у поданій до суду позовній заяві.
На підставі викладеного, з урахуванням положень ст.316-319, ст.321, ст.ст.391-392 ЦК України, ст.78, ст.81, ст.125, ст.152-153, п.17 (розділ Х) Перехідних положень ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141-142, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради Хмельницької області - про визнання права на земельну частку (пай), - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , - право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя», площею 4,49 га, згідно списка власників земельних часток (паїв) на території Нетішинської міської ради Хмельницької області та протоколу розподілу земельних часток (паїв) між громадянами, власниками сертифікатів Нетішинської міської ради Хмельницької області, відповідно до сертифікату серії ХМ №076547 на право на земельну частку (пай), сформованого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок - залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Вельбівне Острозького району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Нетішинським МВ УМВС України в Хмельницькій області 18 лютого 2003 року, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Андрієвський Олександр Антонович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Нетішинська міська рада Хмельницької області, ЄДРПОУ 25939741, місцезнаходження - 30100, місто Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, вулиця Шевченка, 1.
Повний текст рішення складено 16 червня 2025 року.
Суддя: