463/216/25
2/465/3204/25
паро самовідвід
26.06.2025 м. Львів Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Ванівського Ю.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа №463/216/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні.
Вказана справа надійшла до Франківського районного суду м. Львова для розгляду із Залізничного районного суду м. Львова на підставі розпорядження №6/216/2025 від 18.06.2025 року у зв'язку із тим, що після задоволення самовідводів неможливо сформувати склад суду у даній справі.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 24.06.2025 року задоволено заяву судді Величка О.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи №463/216/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 року цивільну справу №463/216/25 передано для розгляду судді Франківського районного суду м. Львова Ванівському Ю.М.
26.06.2025 року суддею Франківського районного суду м. Львова Ванівським Ю.М. подано заяву про самовідвід від розгляду даної цивільної справи. Заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 заявив вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої йому судом і посадовими особами органів державної влади в Україні, в тому числі суддями Львівського апеляційного суду Савуляком Р.В., Мікуш Ю.Р., Приколотою Т.І. та Цяцяком Р.П. Вказує, що суддя Ванівський Ю.М. протягом тривалого часу працював помічником судді у Апеляційному суді Львівської області, а відтак був поєднаний із вищевказаними суддями спільним місцем праці. Крім того, рідний брат судді Ванівського Ю.М. працює у Львівському апеляційному суді. Також суддя вказує, що тривалий час працював помічником судді у Шевченківському районному суді м.Львова. Вищенаведене може свідчити про наявність потенційного конфлікту інтересів в рамках даної цивільної справи та викликати сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючого судді по справі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, суд не повідомляв учасників справи про вирішення питання про самовідвід судді у даній справі.
Вивчивши наявні матеріали справи та подану заяву про самовідвід, суддя звертає увагу на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6).
Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
За практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Згідно з п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Виходячи із вищезазначеного, з метою забезпечення об'єктивного розгляду справи, а також з метою запобігання у подальшому будь-яких нарікань на необ'єктивність чи упередженість головуючого та звинуваченні у заінтересованості у результаті розгляду справи, дотримання гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, вважаю, що заяву про самовідвід необхідно задоволити, а справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку встановленому ст.33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 36, 39, 40, 247 ЦПК України, суд -
Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Ванівського Ю.М. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 463/216/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про відшкодування шкоди, спричиненої судом і посадовими особами органів державної влади в Україні.
Матеріали справи № 463/216/25 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ванівський Ю.М.