Єдиний унікальний номер 448/156/24
Провадження № 1-кп/448/50/25
Іменем України
26.06.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду в м.Мостиська кримінальне провадження №12024141230000009 від 11 січня 2024 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Поповичі Мостиського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, розлученого, із середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
та обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 , 10.01.2024 року приблизно о 12:30 год., порушуючи встановлений порядок раціонального використання та відновлення лісу, незаконно, без спеціального на те дозволу, маючи прямий умисел направлений на незаконну порубку дерев, використовуючи бензопилу в якості засобу для незаконної вирубки лісу, перебуваючи на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення - «Тишковицький парк», що в адміністративних межах села Тишковичі Яворівського району Львівської області, який відповідно до рішення Львівської обласної ради народних депутатів №495 від 09.10.1984 року відноситься до природно-заповідного фонду, незаконно, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, зрізав одне дерево породи «Липа», діаметром пня 22 см. та одне дерево породи «Вільха», діаметром пня 17 см., внаслідок чого заподіяв коду територіальній громаді Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області на суму 3416 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.246 КК України, - незаконна порубку дерев, вчинені на об'єктах природно-заповідного фонду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, цілковито погодився з обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Зазначив, що проживає у с.Хідновичі Яворівського району. В січні місяці 2024 року вирішив поїхати у сусідній населений пункт с.Тишковичі, щоб заготовити дрова на зиму. Приїхавши у вказаний населений пункт, він вирішив піти в місцевий парк і зрізати там два дерева, що надалі і вчинив. Вказані дерева зрізав за допомогою бензопили, яку напередодні позичив у свого сусіда на ім'я ОСОБА_5 . Щиро розкаюється у вчиненому, просить суд його суворо не карати та призначити покарання у вигляді штрафу, оскільки працює на сезонних роботах та має відповідну змогу оплатити штраф.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його покази є аналогічні до фабули обвинувачення, дії останнього кваліфіковано за ч.3 ст.246 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою. Прокурор звернув увагу, що з врахуванням обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, майновий стан, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу; у зв'язку з відшкодуванням (сплатою) обвинуваченим заподіяної суми шкоди - провадження по цивільному позову закрити. Щодо речових доказів, а саме двох дерев породи липа і вільха, котрі передані на відповідальне зберігання Шегинівській сільській раді Яворівського району, то такі вважати їм повернутими, а щодо бензопили, - таку повернути законному володільцю.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного - відсутні, жодних клопотань з цього приводу учасниками кримінального провадження не заявлялись.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.3 ст.246 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконну порубку дерев на об'єкті природно-заповідного фонду.
Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 01.02.2018 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначив поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Визначаючи ступінь небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема характеру вчинених дій, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
Відповідно до роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнаються: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.67 КК України судом не встановлено.
Судом також враховується характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, що обвинувачений ОСОБА_3 задовільно характеризується за місцем проживання, де проживає з батьками; його (обвинуваченого) стан здоров'я - на обліку в наркологічному диспансері не перебуває; його сімейний та матеріальний стан - розлучений, має на утриманні двох дітей, його роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого, - обвинувачений ОСОБА_3 усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення; суд враховує думку представника потерпілої сторони Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області у поданій такими заяві, яка просить суд призначити не суворе покарання, оскільки обвинувачений усвідомив свій вчинок та відшкодував заподіяну шкоду.
Крім цього, судом взято до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді Яворівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання, умов його життєдіяльності відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також відсутність ймовірної небезпеки для суспільства - свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, суд при призначенні покарання також виходить із встановленої ст.50 КК України його мети не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, - обвинуваченим ОСОБА_3 вчинено нетяжкий злочин та майнового стану (працює на сезонних роботах), судом, у відповідності до вимог ст.53 КК України, визначається розмір призначеного покарання за ч.3 ст.246 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25500 гривень.
При вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні суд зазначає наступне.
Прокурором Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , в інтересах держави в особі Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області подано до суду цивільний позов до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев на загальну суму 3416 грн.
Відповідно до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор управі звертатись до суду з позовною заявою в інтересах держави виключно в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування, яким надані повноваження органів виконавчої влади.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою має бути зазначено, окрім іншого, рішення про цивільний позов.
Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 28 березня 2024 року ОСОБА_3 відшкодував шкоду завдану державі внаслідок кримінального правопорушення на суму 3416 грн., оплативши кошти на рахунок вказаний в цивільному позові, про що надав суду відповідну квитанцію. Також вказані обставини підтвердила сільський голова Шегиніської сільської ради Яворівського району ОСОБА_6 , про що зазначила у листі від 22.04.2024 року за №02.18-320, у якій зокрема йдеться про зарахування коштів у розмірі 3416 грн. на рахунок Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Отже, провадження у справі за позовом прокурора Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок кримінального правопорушення - підлягає закриттю.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 12.01.2024 року накладено арешт на два дерева: породи Липа (діаметр стовбура 22 см, довжина стовбура 5 м) і породи Вільха (діаметр стовбура 17 см, довжина стовбура 4 м), які перебувають у власності Шегинівської сільської територіальної громади Яворівського району Львівської області та на бензопилу червоного кольору із написом на шині «Saber».
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту з вищезазначеного майна, оскільки на даний час обставини, які були підставою накладення арешту на вказане майно, - відсутні.
Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне речові докази, а саме: - два дерева: породи Липа (діаметр стовбура 22 см, довжина стовбура 5 м) і породи Вільха (діаметр стовбура 17 см, довжина стовбура 4 м), які перебувають у власності Шегинівської сільської територіальної громади Яворівського району Львівської області та знаходяться у таких на відповідальному зберіганні, - вважати таким повернутими; - бензопилу червоного кольору із написом на шині «Saber», яка знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області - повернути власнику (законному володільцю).
Процесуальні витрати по кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався, прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому до суду не звертався, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 381-382, ч.15 ст.615 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.246 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Провадження у справі за цивільним позовом прокурора Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - закрити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 12 січня 2024 року на два дерева: породи Липа (діаметр стовбура 22 см, довжина стовбура 5 м), породи Вільха (діаметр стовбура 17 см, довжина стовбура 4 м) та на бензопилу червоного кольору із написом на шині «Saber», - скасувати.
Речові докази: - два дерева: породи Липа (діаметр стовбура 22 см, довжина стовбура 5 м) і породи Вільха (діаметр стовбура 17 см, довжина стовбура 4 м), які перебувають у власності Шегинівської сільської територіальної громади Яворівського району Львівської області та знаходяться на відповідному зберіганні у таких, - вважати таким повернутими; - бензопила червоного кольору із написом на шині: «Saber», яка знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області - повернути власнику (законному володільцю).
Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 - не обирати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1