Справа № 944/1400/25
26 червня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова у складі головуючого судді Кирилюка А. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позовні вимоги.
Уповноважений представник позивача ТзОВ «Свеа Фінанс» - Варшавський К. А., 19.03.2025 року (вх. № 5727) звернувся через систему «Електронний суд» до Яворівського районного суду Львівської області із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 476169270 від 07.02.2022 року у розмірі 34 169 грн 84 коп. та понесені судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.02.2022 року року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 476169270 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, за умовами якого позичальнику встановлено кредитний ліміт. ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором, але останньою кредит не погашається. У зв'язку з порушенням умов договору, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 34 169 грн. 84 коп., що складається із 6 966 грн. 51 коп., заборгованості по тілу кредиту та 27 203 грн. 33 коп. заборгованості по відсоткам. У зв'язку із цим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав. За наведених обставин просить позов задовольнити.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 року визначено головуючого суддю Яворівського районного суду Львівської області - Білецьку М. О. (а.с. 71).
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 02.04.2025 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова. (а.с. 74-75).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова - Кирилюка А. І. (а.с. 82).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.09.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 84-85).
Позиція сторін по справі.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Положеннями ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 07.02.2022 року між відповідачем та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір кредитної лінії № 476169270, за яким кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі від 2000 грн. 00 коп. до 50 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності та платності. Строк дії договору становить 5 років, а нарахування процентів здійснюється за базовою процентною ставкою (2% в день) або дисконтною процентною ставкою (0,49% в день). (а.с. 11-18)
Вказаний договір підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію», про що надано довідку про ідентифікацію.
Згідно паспорту споживчого кредиту продукту "ВЕОКАРД" до договору № 476169270 від 07.02.2022 року кредит видається шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки позичальника, випущеної йому банком в рамках продукту ВЕОКАРД. Видача кредиту відбувається траншами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий банком в рамках продукту ВЕОКАРД, суми кредиту в розмірі еквівалентній сумі кожної авторизованої операції в рамках погодженого кредитного ліміту. (а.с. 9)
Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 07.02.2022 року сума кредиту 10 000 грн. 00 коп., яка має бути перерахована на картку позичальника 4425 XXXX XXXX 3083. (а.с. 19)
28.11.2018 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 476169270 від 07.02.2022 року. (а.с. 32-44)
В подальшому, 02.05.2024 року між ТзОВ «Свеа Фінанс» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 476169270 від 07.02.2022 року. (а.с. 46-50)
До позовної заяви представником позивача долучено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за договором кредитної лінії № 476169270 від 07.02.2022 року, яка становить 34 169 грн. 84 коп., що складається із 6 966 грн. 51 коп., заборгованості по тілу кредиту та 27 203 грн. 33 коп. заборгованості по відсоткам.
Застосоване судом законодавство та мотиви прийняття рішення судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Також суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За нормою ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов'язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 § 58 ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Таким чином, звертаючись із вказаним позовом, саме на позивача покладено обов'язок доведення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставин, що входять до предмета доказування.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував би факт надання кредиту відповідачу у заявленому у позові розмірі.
Як вже було зазначено вище, відповідно кредитного договору та паспорту кредиту, кредит видається позичальнику шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки позичальника, випущеної йому банком в рамках продукту ВЕОКАРД. Видача кредиту відбувається траншами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий банком в рамках продукту ВЕОКАРД, суми кредиту в розмірі еквівалентній сумі кожної авторизованої операції в рамках погодженого кредитного ліміту. Картка на яку перераховується кредит - 4425 XXXX XXXX 3083.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних виписок з особового та/або іншого рахунку відповідача, платіжних доручень, банківських переказів, тощо, які б засвідчували факт надання кредиту відповідачу та перерахування коштів на рахунок, що визначений паспортом кредиту та в порядку, що передбачений кредитним договором.
Слід зазначити, що вказана позиція кореспондується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17, постанові від 11.03.2015 р. N 6-16цс15.
Виписки по рахункам або касовий документ, заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом та не є доказом видачі/отримання кредиту позичальником.
Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу, згідно з кредитним договором № 476169270 від 07.02.2022 року було видано кредитні кошти та саме в тій сумі, яка заявлена позивачем. Визначення конкретної суми в договорі не свідчить про її отримання відповідачем та саме в цьому розмірі.
Розрахунок заборгованості на який посилається позивач, сформований в односторонньому порядку, зміст цього документу повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а саме позивача, шляхом довільного внесення до його змісту будь-яких відомостей. Вказаний документ не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Разом з цим суд вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи, також, відсутні докази про направлення одноразового ідентифікатора «9SJ8U57R» відповідачу.
Зважаючи на встановлені судом та вищевикладені обставини, не надання позивачем доказів видачі позичальнику кредиту за договором № 476169270 від 07.02.2022 року, правові підстави для задоволення позову відсутні, а тому в задоволенні такого слід відмовити.
Керуючись ст. 15, 16, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76-83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволені позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ: 37616221, адреса: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Текст судового рішення складено 26.06.2025 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: