Справа № 177/1967/23
Провадження № 1-кп/177/9/25
26 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023041230001378 від 11 липня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні дітей дружини, з професійно-технічною освітою, інвалідності не має, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
22.06.2023, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи у короткостроковій відпустці, поза зоною несення військової служби, проходячи поблизу будинку АДРЕСА_3 , побачив раніше йому знайомого односельчанина ОСОБА_8 , до якого відчував стійку особисту неприязнь, що виникла на ґрунті сусідсько-побутових відносин, та у нього раптово виник умисел спрямований на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, за вказаних мотивів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , знаходячись на ділянці місцевості поблизу будинку АДРЕСА_3 , раптово підбіг до ОСОБА_8 та діючи з умислом спрямованим на спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів стійкої особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи настання таких наслідків, приблизно о 09:00 годині 22.06.2023 умисно, завдав потерпілому ОСОБА_8 , який стояв навпроти нього, невстановленою слідством дерев'яною палицею, що мав при собі, одного удару в праву ділянку обличчя.
Від отриманого удару, потерпілий ОСОБА_8 не встоявши на ногах впав правою стороною тулубу на тверду ґрунтову поверхню землі, а військовослужбовець за призовом ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, умисно, зі значною силою завдав лежачому на землі потерпілому ОСОБА_8 , який прикривав голову руками, тією ж дерев'яною палицею не менше трьох ударів в область голови та не менше ніж по 2 удари в область лівої верхньої кінцівки та ліву ділянку тулубу.
Відразу після цього, ОСОБА_3 припинив своїх злочинні дії та з місця вчинення кримінального правопорушення втік.
В результаті протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: забійних ран голови та обличчя, лінійного перелому кісток склепіння черепа з переходом на основу черепа, забою головного мозку 1 ступеня, пневмоцефалії, гемотімпануму, закритих переломів 7-8 ребер праворуч із зміщенням, закритих переломів 2 та 4 п'ясткових кісток лівої кисті з задовільним стоянням уламків. Тілесні ушкодження, що входять у сукупність ушкоджень відкритої черепно-мозкової травми (забійні рани голови та обличчя, лінійний перелом кісток склепіння черепа з переходом на основу черепа, забій головного мозку 1 ступеня, пневмоцефалія, гемотімпанум) за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознаками небезпеки для життя.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. Надаючи пояснення вказував, що він є військовослужбовцем, в період інкримінованого правопорушення прибув у короткострокову відпустку за сімейними обставинами та перебував за місцем проживання. Зранку він почув рух по будинку, як з'ясувалося то була донька дружини ОСОБА_10 , яка збиралася до міста Кривого Рогу та яку у дворі на гойдалці чекав товариш дітей ОСОБА_11 . Пояснив, що він вийшов до ОСОБА_12 , привітався та повернувся до будинку. Після цього, до його будинку приходили двоє працівників поліції, яким він надав пояснення. Під час досудового розслідування його викликав слідчий та він дізнався про існування конфліктів між його дружиною, її дітьми та потерпілим, а саме що потерпілий напав на сина дружини, що існує конфлікт через проїзд, про що йому повідомила дружина. Вказував, що про існуючий конфлікт дружина йому не повідомляла, щоб не виникало конфлікту між ним та потерпілим. Пояснив, що він з потерпілим ОСОБА_8 конфліктів не мав, чув про сварку дружина з сусідами, але з ким саме не знав. Зазначав, що 22.06.2023 з дому нікуди не виходив, темного спортивного костюму не мав, але темні речі мав. Про напад на ОСОБА_8 дізнався від поліцейських. Відповідаючи на запитання вказав, що в цей ранок він - ОСОБА_3 , був одягнений в світлі шорти. Потерпілого в цей день не бачив. Підтвердив факти проведення обшуку за місцем його проживання, за присутності понятих та з фіксуванням, до процедури проведення обшуку зауважень не було, вилучені речі йому не повернуті.
Обвинувачений вказував про його непричетність до даного правопорушення та просив суд ухвалити виправдувальний вирок.
Попри невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, його вина підтверджується сукупністю доказів безпосередньо досліджених судом у змагальному судовому процесі.
Так, потерпілий ОСОБА_8 будучи допитаним під присягою у ході судового розгляду пояснював, що влітку 2023 року, точної дати не пам'ятав, близько 09:00 год - 09:30 год, він як завжди, йшов до магазину по хліб, по доріжці поруч з будинками. Раптово, з кущів (різної висоти) біля вказаної доріжки, з правого боку спереду з кущів вистрибнув ОСОБА_3 зі словами «попався», та одномоментно наніс йому перший удар у праву область голови дерев'яною палицею, від якого він на 2-3 секунди відключився, отямився вже лежачи на правому боці на землі під парканом, лівою рукою прикривав голову, а ОСОБА_3 продовжував наносити йому удари палицею. Потерпілий вказав, що точну кількість нанесених ОСОБА_3 ударів не пам'ятав, але їх було не менше 4-5, з яких декілька в область голови. Удари наносилися один за одним, безперервно, швидко. Скільки точно тривало побиття, сказати не міг. В момент вказаних подій, інших осіб, крім ОСОБА_3 , біля нього не було.
Пояснив, що він впізнав нападника ОСОБА_3 за рисами обличчя, при цьому обвинувачений був без окулярів, одягнений у темний спортивний костюм. Впізнавши в нападнику ОСОБА_3 потерпілий запитав «за що?», але ОСОБА_3 не відповів, після нанесених ударі втік, а він - потерпілий, спираючись об паркан дійшов до сусіда Ей, де викликали швидку, поліцію. У зв'язку з отриманими травмами він був госпіталізований до медичного закладу. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 йому завдано тяжкі тілесні ушкодження, черепно-мозкова травма, переломи ребер та лівої кисті, як наслідок на даний час він має поганий слух на ліве вухо та обмежені рухові можливості лівої кисті.
Потерпілий пояснив, що до вказаних подій не мав жодних конфліктів з ОСОБА_3 , з яким проживає по сусідству, при зустрічі віталися, інколи разом їздили електричкою на роботу. Однак зазначав про те, що мав складні відносини з дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_13 , яка щодо нього висловлювалася нецензурною лайкою, реагуючи таким чином на зауваження щодо проїзду по лядах де знаходяться водні лічильники мешканців села, прискала йому в обличчя перцевим балончиком та погрожувала розправою. На момент вищевказаних конфліктів з ОСОБА_13 , ОСОБА_3 вдома не було. Потерпілий вважав, що напад на нього, здійснено ОСОБА_3 на прохання дружини ОСОБА_13 . З чуток по селу, він знав, що ОСОБА_3 проходить військову службу.
Потерпілий вказав, що достеменно не пам'ятає, чи опитували його до того, як його забрала швидка медична допомога, відповідно не пам'ятає, чи задавав йому офіцер громади питання щодо вигляду нападника. В лікарні він вказав медикам про своє побиття, але коли після обіду до лікарні приїхали працівники поліції, він надав пояснення про те, що його побив сусід ОСОБА_3 . Зазначав, що співробітникам поліції, медичним працівникам не повідомляв, що нібито його побив невідомий у балаклаві.
Потерпілий пояснив, що місце події відбувалося біля будинку сусідки ОСОБА_14 , який огороджений парканом з «сітки рабиці». В подальшому йому стало відомо, що очевидцем події був ОСОБА_15 , який проживає приблизно за 50-60 м від місця події, про це йому повідомив ОСОБА_15 , коли він повернувся з лікарні.
Допитаний в ході судового засідання свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що в червні 2023 близько 09:00 години, він почув стук у двері, вийшовши з будинку побачив ОСОБА_8 , який тримався за скривавлену, розсічену голову, рука була пошкоджена, він був блідий, повільно, погано говорив через свій стан. На його питання що ж сталося, ОСОБА_8 повідомив, що на нього напали, потерпілий був у такому стані, що йому тяжко було говорити, язик заплітався, його хитало, просив знайти його дружину та надати допомогу, опису нападника не повідомляв. Його (свідка) завданням було повідомити про подію дружину ОСОБА_8 . По прибутті швидкої медичної допомоги, він з ОСОБА_17 допомагав довести потерпілого до швидкої.
Коли поїхала швидка, він повертався від сусіда та бачив як дільничний інспектор спілкувався з дружиною ОСОБА_18 , а поруч був ОСОБА_3 одягнений у щось темне.
Свідок пояснив, що ОСОБА_8 йому не повідомляв, хто його побив, прізвище ОСОБА_18 від нього не звучало, на стадії досудового розслідування показів про те, що потерпілий повідомив про нанесення йому ударів ОСОБА_18 він не надавав.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 суду пояснив, що він є односельцем потерпілого та обвинуваченого, неприязних стосунків з ОСОБА_3 не мав. В теплу пору доби 2023 року, точну дату повідомити не міг, але підтвердив, що це міг бути червень 2023 року, він порався на городі, коли почув шум, побачив як ОСОБА_3 , якого він добре знає та добре бачив, махав палицею, що тримав у руках, наносячи удари, але по кому наносилися удари він не впізнав. Пояснив, що ОСОБА_3 він упізнав по обличчю, ОСОБА_3 був звернутий до нього правим боком. Зазначив, що ударів було не менше трьох, суті розмови він не чув, чув стогін. Потерпілий, якого він в той час не впізнав, лежав до нього спиною, на боку. Після цього, він бачив, як ОСОБА_3 побіг з палицею в руках у напрямку лісопосадки. ОСОБА_20 , який біг у напрямку лісопосадки, він спостерігав близько 25 метрів від його паркану. Запевняв, що ОСОБА_3 розгледів добре, оскільки має добрий зір та є мисливцем, жодних перешкод для оглядовості не мав. Пояснив, що бачив як потерпілий піднявся та поповз по паркану. Вказаній події свідок спочатку не надав значення, продовжив поратися на городі, але в магазині дізнався про те, що побили ОСОБА_21 , зрозумів що саме його було побито. Відповідаючи на запитання учасників, пояснював, що ОСОБА_3 під час події був одягнений у синюватий темний спортивний костюм, окулярів він не бачив. На стадії досудового розслідування надав покази, їх підписував. Свідок зазначив, що після вказаних подій, ОСОБА_22 має проблеми з рукою.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що влітку 2023, точної дати повідомити не змогла, близько 09-10 год, їдучі в автомобілі в якості пасажира, вона побачила ОСОБА_21 , який рухався в напрямку дому, тримався рукою за голову, на його обличчі була кров, він тяжко дихав, не реагував ні на кого. Про вказану подію вона повідомила дружину ОСОБА_24 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_25 , яка є дружиною потерпілого, суду пояснила, що 22.06.2023 близько 09-30 год, коли вона знаходилася на роботі, а її чоловік зазвичай ходить до магазину по хліб, ОСОБА_26 повідомила їй що бачила її чоловіка ОСОБА_21 з розбитою головою, після чого вона направилася додому, але проходячи повз будинок Ей, виявила чоловіка ОСОБА_21 у нього. Вона побачила закривавленого чоловіка ОСОБА_21 , голова якого була розбита, зліва над вухом була рана, над правою бровою розсічення до кістки, руки побиті, вона вживала заходів для надання допомоги чоловіку. Пояснила, що коли вона запитала чоловіка, хто на нього напав, він повідомив «напав ОСОБА_27 », більше нічого не говорив, був у тяжкому стані. В момент коли чоловік повідомив їй про те, що на нього напав ОСОБА_28 , вони були вдвох, сусіда Ей поруч не було. Вона викликала швидку та поліцію, але на місці події вона з працівником поліції не спілкувалася, відлучалася додому за паспортом та речами. Свідок вказувала, що коли поруч з потерпілим був офіцер громади, вона відлучалася додому, в її присутності чоловік не повідомляв працівнику поліції інформацію про вигляд нападника.
Свідок не заперечувала того факту, що до вказаних подій, у її родини з дружиною ОСОБА_28 - ОСОБА_13 , були складні стосунки, оскільки останні шкодять односельцям, прискають людям в очі балончиками. Неприязних стосунків з ОСОБА_3 , вона не мала.
ОСОБА_25 пояснила, що після травми ОСОБА_22 не дочуває на ліве вухо, переломи лівої руки не зростаються, він відчуває постійні головні болі, має місце тремтіння лівої руки. Зазначала, що після завдання ударів ОСОБА_29 , ОСОБА_28 не надав жодної допомоги.
Свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що він є поліцейським та влітку 2023 року отримавши в складі екіпажу поліції, що обслуговував Лозуватську територіальну громаду, виклик по лінії 102 щодо правопорушення, він з напарником прибули на місце, де побачили потерпілого ОСОБА_21 , який прикривав голову. На місці вже проводив роботу поліцейський громади, вони ж за його дорученням пішли опитувати сусідів - ОСОБА_3 та його дружину, які повідомили що з приводу вказаної події нічого не чули та не бачили, при цьому ОСОБА_3 був з оголеним торсом, в шортах чи штанях, свідок достеменно не пам'ятав. Опитувати інших осіб, їм вказівки не надавалося. Про те, що нападник був чи то у масці чи у балаклаві, йому повідомив офіцер громади.
Свідок ОСОБА_31 суду пояснив, що в червні 2023 року він займав посаду офіцера громади. Від чергового він отримав інформацію про виклик на території його обслуговування - с. Кривбас, про побиття чоловіка. Він прибув до подвір'я Ей та побачив ОСОБА_21 , якому було нанесено тілесні ушкодження, його голова була прикрита тканиною, поруч з ним перебувала дружина. Він розпочав спілкування з ними, але потерпілий перебував у тяжкому, шоковому стані, на питання чітко не відповідав, йому було тяжко говорити. Свідок зазначав, що як він - свідок зрозумів, на потерпілого напав чоловік чи то в темному, чи чорному одязі, з прикритою головою чи лицем, чи в масці чи балаклаві, але деталі цієї розмови свідок не пам'ятає з плином часу. Свідок пояснив, що він не встиг опитати ОСОБА_21 та його дружину, відібрати пояснення, оскільки швидка допомога наполягала на негайному доставленні потерпілого до лікарні через тяжкість травм, а дружина поїхала з ним. Відповідаючи на запитання суду, свідок вказав, що детально не пам'ятає скільки встиг задати запитань потерпілому, конкретних відповідей потерпілого не пам'ятав з плином часу, як не пам'ятав про те, хто саме говорив про темний одяг та прикриту голову, чи то потерпілий чи його дружина. Вказав, що не пам'ятає, щоб потерпілий вказував на конкретну особу нападаючого, з зазначенням прізвища. Зазначав, що він проводив спілкування з місцевими мешканцями, щоб встановити очевидців події, але встановити їх не зміг, зазначав, що люди в селі бояться, оскільки в селі виникали конфлікти з дітьми ОСОБА_32 . Відповідаючи на запитання, свідок зазначав, що не пам'ятає чи опитував інших присутніх осіб, зокрема Ей, пояснення ОСОБА_18 йому передали працівники РПП, після чого він в усній формі повідомив чергового про обставини події.
Крім вищевказаного, вина обвинуваченого у вчинені вказаного кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами по справі, які безпосередньо досліджені в ході судового засідання.
Так, згідно рапортів щодо повідомлень про факт заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 22.06.2023, складених на підставі повідомлень на лінію служби 102 ОСОБА_25 (дружини потерпілого) та медичної сестри лікарні № 2 Суковіциної, зареєстрованих в інформаційно телекомунікаційній системі «Інформаційний портал НПУ (журналі єдиного обліку)» під номерами відповідно 11443 та 11461 від 22.06.2023, поліцією було отримано інформацію про факт нападу на потерпілого, що мав місце вранці 22.06.2023. За результатами перевірки за вказаними матеріалами ЄО, складення рапорту зареєстрованого в ЖЄО Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за № 12949 від 11.07.2023, внесено відомості до ЄРДР, що підтверджується витягом з ЄРДР від 11.07.2023 (а.п. 1- 5).
Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2023, ОСОБА_8 будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, повідомив, що 22.06.2023 приблизно о 09:00 год маловідомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_33 , що проживає по сусідству на АДРЕСА_3 , наніс йому удари в область голови, по верхній кінцівці, якою він прикривав голову, завдавши тілесні ушкодження. Потерпілий зазначав, що зможе опізнати нападника, яким є його сусід по вул. Лікарняна в с. Кривбас на ім'я ОСОБА_33 (а.п. 6).
Факт доставлення ОСОБА_8 до КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР від 22.06.2023 та госпіталізації до відділення політравми з діагнозом: поєднана травма, відкрита ЧМТ, забій головного мозку, перелом основи черепа, пневмоцефалія, закрита травма грудної клітини, закритий перелом 7-8 ребер праворуч, закритий перелом 2-4 п'ястних кісток лівої кисті, підтверджується довідкою КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2»КМР (а.п. 14).
Факт складних стосунків між потерпілим ОСОБА_8 , його дружиною та дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_34 , підтверджується копіями звернень ОСОБА_25 до поліції за фактом розбиття вікна 18.05.2023 (а.п. 17-25) та розприскування в очі ОСОБА_8 19.05.2023 вмісту перцевого балончика (а.п. 26-39).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 13.07.2023 з фототаблицею, проведеного за участі потерпілого ОСОБА_8 , предметом якого була ділянка місцевості поблизу приватного житлового будинку АДРЕСА_3 , з ґрунтовим покриттям, ОСОБА_8 вказав на цю ділянку, як на ділянку де 22.06.2023 йому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. Вздовж проїзної частини проходить стежка, поряд з якою знаходиться паркан з металевої сітки, що є огорожею домоволодіння АДРЕСА_3 , а праворуч від проїзної частини, навпроти будинку АДРЕСА_3 , густо проростали кущі та дерева. В ході вказаної процесуальної дії, потерпілий ОСОБА_8 продемонстрував місце, звідки з палицею в руках вискочив ОСОБА_28 , якою є кущі та дерева біля огорожі будинку АДРЕСА_3 . ОСОБА_8 вказав на стежину вздовж паркану-огорожі домоволодіння АДРЕСА_3 , як на місце, де нападник ОСОБА_28 завдав йому численних ударів дерев'яною палкою в різні анатомічні ділянки тіла, завдавши тілесних ушкоджень (а.с. 53-55).
Відповідно до протоколу впізнання від 27.07.2023, потерпілий ОСОБА_8 впізнав під номером 4 особу, як особу, яка 22.06.2023 заподіяла йому тілесну ушкодження. Вказаною особу є обвинувачений ОСОБА_3 , якого потерпілий знав раніше та впізнав за сукупністю зовнішніх ознак та виразом обличчя (а.с. 56-57). Сторона захисту клопотала про визнання вказаного доказу недопустимими, у зв'язку з відмінністю одягу обвинуваченого, від одягу інших статистів. Однак, вказані доводи суд розцінює критично, адже як слідує зі змісту протоколу пред'явлення осіб для впізнання, заяви потерпілого від 22.06.2023 (а.п. 6), потерпілий знав ОСОБА_3 , вони були сусідами, потерпілий одразу повідомив за якими ознаками може впізнати кривдника, та здійснив впізнання саме за виразом обличчя, яке було йому добре знайоме. Одяг обвинуваченого хоч і відрізнявся від інших учасників впізнання, але не мав жодного значення, не впливав на вибір потерпілого, оскільки впізнання здійснено за рисами обличчя. Особи, які пред'являлися для впізнання були приблизно одного віку, мали однаковий колір волосся та зачіску, а тому в даному випадку дотримані умови процедури впізнання, визначені ст. 228 КПК України. Судом не встановлено під час проведення даної процесуальної дії порушень, що могли стати підставою для визнання вказаного доказу не допустимим, у розумінні ст. 87 КПК України.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 17.07.2023 проведеного за участі потерпілого, понятих, в присутності спеціаліста судово-медичного експерта ОСОБА_35 , ОСОБА_8 продемонстрував, як односельчанин ОСОБА_3 , вискочивши з кущів, утримуючи в руках дерев'яну палицю, довжиною близько 1 м, стоячи праворуч на відстані одного кроку, наніс йому один удар палицею в область правого надбрів'я. Від отриманого удару він відчув запаморочення та впав на землю на правий бік, а ОСОБА_3 схилившись над ним наніс йому ще не менше 4 ударів палицею в область голови, від яких він прикривався лівою рукою, декілька ударів прийшлися по його лівій руці. Продовжуючи побиття, ОСОБА_3 наніс йому ще не менше 3 ударів палицею в область тулубу ліворуч. Механізм нанесення ударів йому ОСОБА_20 потерпілий продемонстрував з застосуванням макету чоловічого тіла та макету дерев'яної палиці. Учасники не мали зауважень та доповнень щодо проведеної процесуальної дії (а.с. 58-62).
Сторона захисту клопотала перед судом про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту з потерпілим від 17.07.2023, з підстав його проведення за участі спеціаліста судово-медичного експерта ОСОБА_35 , яка ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25.08.2023 у справі 216/4733/23 (а.п. 74) відведена від участі у даному кримінальному провадженні в якості експерта. Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді слідує, що слідчим суддею розглядалася заява сторони захисту про відвід ОСОБА_35 від участі у провадженні саме в якості судового експерта, а не спеціаліста. Експерт та спеціаліст є різними учасниками кримінального провадження. Більш того, підставами задоволення вказаної заяви про відвід експерта стало те, що ОСОБА_35 попередньо приймала участь у даному кримінальному провадженні в якості спеціаліста та складала висновок спеціаліста судово-медичного експерта, у зв'язку з чим слідчий суддя вважав за необхідне відвести ОСОБА_35 від подальшої участі у справі в якості експерта. Отже, вищевказані обставини свідчать про те, що участь ОСОБА_35 як спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі під час слідчого експерименту за участі потерпілого, не заперечувалася та не оскаржувалася стороною захисту. ОСОБА_35 як спеціаліст не була відведена від участі у даному кримінальному провадженні, на момент проведення слідчого експерименту від 17.07.2023 були відсутніми обставини, що могли стати підставою для відводу. Більш того, участь ОСОБА_35 в слідчому експерименті була пасивною, полягала у спостереженні, а тому суд не вбачає підстав для визнання вищевказаного протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, в розумінні ст. 87 КК України.
Судово-медичні експертизи проведені в рамках даного кримінального провадження судово-медичним експертом ОСОБА_35 (а.п. 64-73), суд не кладе в основу судового рішення, оскільки даний експерт відведений від участі у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25.09.2023 (а.п. 74).
Однак, в рамках даного провадження, 11.09.2023 призначена судово-медична експертиза, що проведена судово-медичним експертом ОСОБА_36 , при проведені якої враховані дані медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_8 , отримані в порядку тимчасового доступу, на підставі ухвали слідчого суді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.09.2023 (а.п. 76-78).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1452 від 11.09.2023, ОСОБА_8 мав тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми: забійна рана голови та обличчя, лінійний перелом кісток склепіння черепа з переходом на основу черепа, забій головного мозку 1 ступеня, пневмоцефалія, гемотімпанум; закриті переломи 7-8 ребер праворуч зі зміщенням, закритий перелом 2 та 4 п'ясткових кісток лівої кисті з задовільним стоянням уламків. Їх характер свідчить про те, що вони утворилися від дії тупого твердого предмета (предметів) за механізмом удар (удар-стиснення). Вони виникли в короткий проміжок часу одне за одним, у різній послідовності, за часом виникнення відповідають 22.06.2023. На тілі потерпілого виявлено не менше 2 точок прикладання фізичної сили в області голови, 1 (2) точок в області грудної клітини, 1 (2) точок в області лівої верхньої кінцівки.
За своїм характером закриті переломи 7-8 ребер праворуч зі зміщенням та закритий перелом 2 та 4 п'ясткових кісток лівої кисті, кожен окремо, відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджена за ознаками тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби, а ушкодження що входять у сукупність ушкоджень відкритої черепно-мозкової травми (забійні рани голови та обличчя, лінійний перелом кісток склепіння черепа з переходом на основу черепа, забій головного мозку 1 ступеня, пневмоцефалія, гемотімпанум) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
За механізмом утворення, виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися при механізмі на який вказує потерпілий, про що свідчить локалізація та характер виявлених у нього ушкоджень. 22.06.2023 потерпілий ОСОБА_8 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду 0 проміле (а.п. 80-83).
Сторона захисту вважала за необхідне визнання недопустимим доказом вищевказаного висновку експерта, з посиланням на те, що він аналогічний тому, що складався відведеним експертом ОСОБА_37 , а також у зв'язку з нібито не проведення огляду потерпілого, складенням висновку вик. Зайцевою (а.п. 80). Однак, суд критично оцінює вказані доводи, адже потерпілий підтвердив той факт, що він декілька разів оглядався експертами, в тому числі експертом чоловіком. Висновок судово-медичної експертизи потерпілого, що покладений в основу даного судового рішення, складено експертом ОСОБА_36 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, висновок підписаний ним. Судом не встановлено підстав для визнання вказаного висновку недопустимим доказом.
Факт того, що вищевказані тілесні ушкодження отримані ОСОБА_38 22.06.2023 підтверджують також карткою виїзду швидкої медичної допомоги № 97 від 22.06.2023, в якій зафіксовано час виклику, прибуття швидкої на місце знаходження потерпілого та виявлені у нього тілесну ушкодження, що узгоджуються з іншими доказами по справі (а.п. 93).
25.07.2023 (тобто після спливу більше як одного місяця від дати події правопорушення - 22.06.2023), на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу у справі № 216/4733/23 від 19.07.2023 (а.п. 134), проведено санкціонований обшук домоволодіння по АДРЕСА_2 , з метою виявлення палиці, речей верхнього одягу темного кольору. В ході обшуку виявлено та вилучено джемпер, футболку та олімпійку (а.п. 136-141), що визнані речовими доказами по справі (а.п. 142-143). Зауваження щодо вказаної процесуальної дії від учасників, в тому числі ОСОБА_3 та його дружини, не надходили.
Сторона захисту клопотала про визнання вказаного протоколу обшуку недопустимим доказом, у зв'язку з відсутністю повної фіксації вказаної процесуальної дії на відеокамеру зазначену в протоколі. Вказані доводи сторони захисту суд розцінює критично, адже на відеозаписі зафіксовано, що відсутність фіксації на відеокамеру не була забезпечена через розряд її батареї, у зв'язку з чим фіксація продовжена з застосуванням камери телефону. Крім цього, суд звертає увагу на те, що недосконалість відеозапису, не спростовує змісту протоколу обшуку, та не є підставою для визнання такого протоколу обшуку недопустимим доказом. Більш того, обвинувачений в ході судового розгляду підтвердив факт проведення обшуку в його домоволодінні, та відповідність дійсності обставин викладеним у протоколі обшуку, жодних зауважень не мав. Судом не встановлено підстав визначених ст. 87 КПК України для визнання вказаного протоколу обшуку недопустимим доказом.
Згідно висновку експерта № 114 від 16.08.2023, вилучені при обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_3 речі: джемпер, футболка та олімпійка, не містять слідів крові (а.п. 144-148).
Стороною захисту, на спростування доказів сторони обвинувачення, забезпечено явку до суду для допиту свідків ОСОБА_39 та неповнолітньої ОСОБА_40 .
Так, ОСОБА_41 , допитана в якості свідка в порядку 354 КПК України, суду пояснила, що ОСОБА_3 є її вітчимом, а потерпілий ОСОБА_8 сусід. Точну дату подій вона згадати не змогла, але пояснила, що зранку мала зустрітися з товаришем ОСОБА_42 о 09:00 год для проїзду на маршрутці до міста. Її розбудив телефонний дзвінок ОСОБА_39 , який прийшов до її будинку приблизно о 08:45 год, вона впустила його в двір та залишила чекати на гойдалці, а сама збиралася приблизно до 09:45 год - 09:50 год, після чого вони пішли на зупинку громадського транспорту. Зазначала, що спочатку прокинулася вона, а потім прокинувся ОСОБА_3 . Йдучи до зупинки вони нічого не чули та не бачили.
Відповідаючи на запитання учасників провадження та суду, ОСОБА_41 пояснювала, що коли ОСОБА_3 вийшов з кімнати батьків, він був у шортах та окулярах, але кольору шортів вона не пам'ятала. Вказала, що вона була в халаті, в чому був одягнений її знайомий ОСОБА_43 вона не пам'ятала, як не пам'ятала марки та кольору авто, яке вони з ОСОБА_44 зупинили для проїзду до м. Кривого Рогу. Свідок зазначала, що конфліктів між ОСОБА_28 та потерпілим не було. Відповідаючи на запитання спочатку вказала, що не пам'ятає чи були конфлікти у її родини з сусідом, але в подальшому змінила свої покази та вказала, що її мати мала конфліктні ситуації з ОСОБА_38 через земельну ділянку для проїзду.
Про події побиття ОСОБА_29 вона дізналася їдучі в автобусі з м. Кривого Рогу додому, з розмови дочки ОСОБА_29 , а коли вона повернулася додому близько 16:40 год, то мати повідомила її про побиття ОСОБА_24 .
Крім цього, відповідаючи на запитання суду, свідок ОСОБА_41 вказала, що жодного відео на місцевості, де нібито було завдано тілесних ушкоджень ОСОБА_29 , вона не знімала, нікому не передавала. Після демонстрації відеозапису наданого суду стороною захисту, вказала, що вказане відео вона не знімала, нікому не передавала, тією місцевістю не ходить.
Свідок ОСОБА_43 суду пояснив, що він є товаришем ОСОБА_45 та її брата. Влітку 2023 року, точну дату згадати не міг, він мав зустрітися з ОСОБА_46 о 09:00 на зупинці громадського транспорту для спільної поїздки в м. Кривий Ріг, але ОСОБА_47 на зупинці не з'явилася, на телефонний дзвінок не відповідала, він пішов до неї додому та згодом вона взяла слухавку, повідомила що проспала. ОСОБА_47 відчинила йому та провела на територію подвір'я, де він чекав на гойдалці. В цей час до нього вийшов ОСОБА_28 та вони привіталися. Свідок надав покази про те, що ОСОБА_28 мав втомлений вигляд, характерний людині, яка нещодавно прокинулася, був одягнений у шорти та був в окулярах, але якими були шорти (довжина, колір), він не пам'ятав. Також свідок не міг згадати в чому була одягнена його подруга ОСОБА_48 . Не зміг згадати свідок і кольору автомобілю, який вони з ОСОБА_46 зупинили для проїзду в м. Кривий Ріг. ОСОБА_43 суду пояснив, що про події побиття ОСОБА_29 він дізнався через день чи два після цієї події, про що йому говорили друзі, але хто саме - згадати не міг.
Сторона захисту надала суду відеозапис, з метою спростування пояснення свідка ОСОБА_19 , щодо можливості ним бачити обставини події. Сторона захисту вказала, що даний відеозапис було надано ОСОБА_49 , яка вказала, що її донька для власного використання зняла дане відео на власний телефон влітку минулого року, через деякий час після події, що інкримінується обвинуваченому (а.с. 223-227, 228 т.2). Вказаний доказ відкрито сторонам з дотриманням ч. 11 ст. 290 КПК України.
Дослідивши вказаний доказ у змагальному процесі судом встановлено, що на відеозаписі зафіксовано місце події, що не заперечувалося сторонами кримінального провадження, свідком ОСОБА_19 , який продемонстрував на ньому місце його розташування під час розглядуваної події кримінального правопорушення.
Після перегляду вказаного відеозапису, за клопотанням сторони захисту, судом було допитано свідка ОСОБА_19 щодо обставин зафіксованих на відеозаписі. Так, свідок ОСОБА_19 під час додаткового допиту, зумовленого надання суду вищевказаного відеозапису, пояснив, що вигляд місця події зафіксований на відеозаписі не відповідав тому стану, що мав місце в момент розглядуваної події - 22.06.2023, оскільки на той час було менше рослинності. Його будинок на відеозаписі не зафіксовано, він дещо далі, зафіксовано його город, на якому він порався під час розглядуваної події. Запевнив, що оглядовість з його городу на місце події була добра, він бачив як ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_29 , а потім пробіг біля його городу в сторону посадки. Підтвердив той факт, що особою, яка наносила удари ОСОБА_29 , був саме ОСОБА_3 .
Вищевказаний відеозапис, наданий суду стороною захисту, не містить дати його створення, а свідок ОСОБА_19 вказав про те, що стан навколишнього середовища зафіксований на відеозапису не відповідає тому, що мав місце в момент події, зокрема станом на червень 2023 було менше рослинності. Про вказаний доказ сторона захисту повідомила суд лише після спливу більше одного року з момент події інкримінованого кримінального правопорушення. Більш того, допитана в якості свідка ОСОБА_41 заперечила той факт, що вказане відео створене нею, що вона фільмувала місце правопорушення та передала відео будь-якому, запевнила, що навіть не ходить повз вказане місце.
Беручи до уваги все вищевикладене, суд критично оцінює вказаний відеозапис, оскільки він не відповідає поняттю належності доказу, в розумінні ст. 85 КПК України, не підтверджує та не спростовує обставини, що підлягають доказуванню у даному провадженні, оскільки сторона захисту не довела перед судом ні походження вказаного відеозапису, ні дату його створення, що унеможливлює твердження про те, що зафіксована на ньому інформація стосується події вказаного правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що первинні рапорти, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у витягу з ЄРДР, вказують про напад на ОСОБА_8 невідомої особи, суд розцінює критично, оскільки вказані матеріали є фіксацією інформації отриманої на лінію 102, від певних осіб, та підлягає перевірці в порядку визначеному КПК України. Більш того, як зазначав свідок ОСОБА_31 , будучи офіцером громади та спілкуючись з потерпілим, він не зміг встановити обставини події у потерпілого, провести його опитування, оскільки внаслідок отриманих травм потерпілому було тяжко говорити та відповідати на запитання. Інформацію з місця події ОСОБА_31 рапортом не фіксував, здійснив усну передачу інформацію черговому, деталей такої інформації не пам'ятав. Тому, саме обставини встановлені під час досудового розслідування, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, під час безпосереднього дослідження доказів по справі, суд кладе в основу вказаного вироку. Так, зазначення у витягу з ЄРДР від 11.07.2023 реєстратором ОСОБА_50 , в короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення, про те, що удари ОСОБА_8 нанесла невідома особа, з посиланням на матеріали ЄО № 12949 від 11.07.2023, суд розцінює критично, адже сам рапорт працівника поліції від 10.07.2023 зареєстрований під вказаним номером містить інформацію про особу ОСОБА_3 як особу, яка підозрюється у вчиненні правопорушення (а.п. 2). Інформація в рапорті за зверненням на лінію 102 медичного працівника вказує, що ОСОБА_8 був доставлений до лікарні з численними травмами та направлений в операційну, прикмет кривдника не повідомив. Допитані в судовому засіданні потерпілий та свідок ОСОБА_19 вказали саме на ОСОБА_3 , як на нападника, при цьому пояснення потерпілого є послідовними та узгодженими з його первісною заявою від 22.06.2023, в якій він повідомив про напад на нього саме чоловіка на ім'я ОСОБА_33 , що мешкає по одній вулиці з ним, якого впізнає за статурою та загальними рисами обличчя (а.п. 6).
Оцінюючи покази учасників провадження, зокрема обвинуваченого, потерпілого, свідків сторони захисту та обвинувачення, суд критично оцінює показання обвинуваченого, оскільки вони не узгоджуються з показами потерпілого, свідків сторони обвинувачення, зокрема свідка ОСОБА_19 який був очевидцем вказаного правопорушення, не мав підстав оговорювати обвинуваченого та неодноразово в судовому засіданні під присягою підтвердив той факт, що 22.06.2023 тілесні ушкодження ОСОБА_29 наносив саме ОСОБА_3 .
Покази обвинуваченого щодо того, що зранку 22.06.2023 він був одягнений у світлі шорти, в них спілкувався з працівниками поліції, суд розцінює критично, адже вони суперечать показам свідка ОСОБА_16 , який вказав, що 22.06.2023 він бачив ОСОБА_3 який спілкувався з дільничним та при цьому ОСОБА_3 був одягнений у темні речі.
Отже, показання обвинуваченого ОСОБА_3 є непослідовними, не узгоджуються з показами потерпілого та свідків сторони обвинувачення, які не мали підстав його оговорювати. Показання обвинуваченого щодо його непричетності до події правопорушення спростовані іншими доказами по справі, та на переконання суду надавалися обвинуваченим з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Оцінюючи показання свідків захисту ОСОБА_45 та ОСОБА_12 , суд надає їм критичну оцінку, адже вказані свідки є близькими до родини обвинуваченого, ОСОБА_47 є до його падчеркою та називає його батьком, проживає у одній сім'ї з обвинуваченим, а ОСОБА_51 є товаришем ОСОБА_45 та її брата. Більш того, покази вказаних свідків, допит яких у судових засіданнях було забезпечено стороною захисту у різні дні, були не чіткими та не логічними. Кожен із вказаних свідків давав чіткі відповіді на запитання сторони захисту про те, який вигляд зранку 22.06.2023 мав ОСОБА_3 - одягнений лише в шорти та в окулярах, при цьому на уточнюючі запитання щодо кольору шортів, моделі, довжини, жоден із свідків не міг відповісти, посилаючись на тривалість часу що минув. Вказані свідки не могли згадати, в чому в той день був одягнений його друг, тобто відповідно ОСОБА_47 не могла згадати який вигляд мав ОСОБА_51 , а ОСОБА_51 не міг згадати в чому була одягнена ОСОБА_47 , натомість добре запам'ятали що ОСОБА_28 був в шортах, що є нелогічним та не послідовним, свідчить про вибірковість спогадів вказаних свідків. Не змогли надати свідки відповіді й на інші питання, зокрема щодо того, на якому авто вони поїхали до м. Кривого Рогу, хто повідомив ОСОБА_12 про подію правопорушення, та інші питання, посилаючись на тривалість часу що минув.
Запевняючи суд в тому, що зранку 22.06.2023 до неї ніхто не виходив з будинку, не відчиняв двері будинку, свідок ОСОБА_47 вказала на те, що спить досить чуттєво та почула б якби хтось виходив з будинку. В той же час, як встановлено судом в ході допиту свідків, вона не чула дзвінка власного мобільного телефону, на який здійснював виклики ОСОБА_51 , чекаючи її на зупинці. Свідок зазначала перед судом про те, що не пам'ятає конфліктних ситуацій її родини з потерпілим, а згодом вказала про існування конфлікту матері з сусідом ОСОБА_52 . Відповідно, покази неповнолітньої ОСОБА_45 є непослідовними та не логічними, не узгоджується з дослідженими судом доказами, зокрема матеріалами перевірок щодо розгляду заяв сусідів до органів поліції, а тому суд оцінює їх критично.
Натомість пояснення свідка ОСОБА_19 у судовому засіданні були послідовними та логічними, він будучи двічі допитаним у судовому засіданні підтвердив той факт, що саме ОСОБА_3 наніс удари потерплому 22.06.2023. Підстав оговорювати ОСОБА_3 свідок ОСОБА_19 не має, особистих конфліктів з ним не мав. Більш того, його пояснення узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема поясненнями потерпілого, позиція якого під час досудового та судового провадження була послідовною та незмінною, знайшла свої підтвердження в ряді письмових доказів. Потерпілий, який за місце проживання характеризується позитивно (а.п. 181) зазначав, що конфліктних ситуацій з ОСОБА_3 не мав, підстави його оговорювати відсутні.
Суд приходить до висновку, що покази свідків захисту спростовані доказами сторони обвинувачення, які є належними, допустимими, узгодженими між собою.
Оцінивши всі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, надавши оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку між собою, суд прийшов до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого правопорушення за обставин викладених у обвинувальному акті, а саме у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, його обставини та наслідки, а також характеристику особи обвинуваченого.
Так, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації (а.п. 12, 175-177, 182), за місцем несення служби характеризується позитивно (а.п. 178), приймає безпосередню участі у відсічі збройної агресії рф проти України (а.с. 202-206), раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 131, 133 т.1), за місцем фактичного проживання характеризується позитивно (а.п. 179), одружений.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Беручи до уваги зазначене вище, а саме тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, обставини вказаного правопорушення, зокрема завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому з застосуванням допоміжного предмету - палиці, кількість ударів та їх локалізацію, зосередження ударів в область життєво важливого органу - голови, продовження нанесення ударів після того, як потерпілий впав та лежав на землі, будучи безпорадним, а також беручи до уваги поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який вину не визнавав, не вибачився перед потерпілим, навіть під тиском ряду доказів, завдану шкоду не відшкодував, що свідчить про відсутність критичного відношення до вчиненого, відсутність каяття у вчиненому, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованої статті, а саме в розмірі шести років позбавлення волі, оскільки лише таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередженню вчинення нових злочинів.
Підстав для застосування положень ст. 69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено. Суд не вважає за можливе звільнення обвинуваченого від відбування покарання, оскільки він вину у вчиненому не визнав, не висловлював каяття, критично свій вчинок не оцінював, незважаючи на тяжкість його наслідків, а тому суд вважає, що незважаючи на особу обвинуваченого, який наразі є військовослужбовцем, його виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень є неможливим без ізолюції від суспільства.
На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, його обставинам та наслідкам, а також особі обвинуваченого.
Потерпілим ОСОБА_8 подано цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди завданої кримінальним правопорушення в розмірі 300000 грн (а.с. 91-92 т.1), який прийнятий судом до розгляду в рамках кримінального провадження згідно протокольної ухвали від 17.01.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги потерпілий вказав, що внаслідок нанесених йому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, він відчував сильний фізичний біль, у зв'язку з чим переживав моральні страждання. Незважаючи на значний проміжок часу, що минув з моменту заподіяння йому вищевказаних тілесних ушкоджень, він досі відчуває сильні головні болі, що є наслідком черепно-мозкової травми, значні болі у тулубі, адже його ребра було зламано, він відчуває постійні болі в лівій руці, його ліва рука повноцінно не працює (а.с. 93 т.1), у зв'язку з чим він відчуває себе неповноцінною, відчуває почуття сорому перед дружиною, оскільки не може повноцінно, як раніше, виконувати роботи по господарству, зокрема носити сіно, рубати дрова. Все вищевказане спричиняє йому значні душевні страждання, оскільки звичний для нього спосіб життя змінився, що він відчуває щодня, у повсякденному житті. Напад на нього завдав йому стресу, він відчув страх, безпорадність, до цього часу побоюється за своє здоров'я та життя, адже його кривдник ОСОБА_3 фактично проживає по сусідству, при цьому є військовослужбовцем. Перебуваючи на вулиці, він відчуває страх повторення нападу. Все це вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя, чим завдається моральна шкода. ОСОБА_8 позов підтримав та просив його задовольнити.
Обвинувачений позов не визнав.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Так, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Той факт, що потерпілому ОСОБА_8 внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 завдано суттєвої шкоди здоров'ю, підтверджено матеріалами кримінального провадження. У зв'язку з отриманими травмами, зокрема відкритою черепно-мозковою травмою, переломами кісток черепа, ребер та кісток лівої кисті, потерпілий безумовно відчував сильний фізичний біль, незручності, нервові переживання і стрес. Внаслідок неправомірної поведінки обвинуваченого, потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень, змушений був проходити тривале лікування, потребував подальшого обстеження (а.с. 93 т.1), при цьому з плином часу його стан здоров'я залишається незадовільним, адже отримані травми постійно нагадують про себе, його турбують постійні головні болі, болі в лівій руці, функціональність якої порушена.
Наслідком протиправної поведінки обвинуваченого стало те, що звичний для потерпілого спосіб та ритм життя було порушено. Внаслідок отриманих травм потерпілий, був змушений тривалий час перебувати на лікуванні, що порушило звичний для нього спосіб життя, життєві плани, змусило вживати додаткових зусиль для налагодження свого життя, відновлювати здоров'я, проходячи неприємні та болісні процедури.
Моральні страждання потерпілого поглиблюються тим, що обвинувачений який завдав йому тілесних ушкоджень є не чужою йому людиною, є односельцем, фактично сусідом, але своєї вини у вчиненому не визнав, не перепросив за вчинене та не вжив заходів для відшкодування завданої шкоди. Обвинувачений будучи військовослужбовцем мав дотримуватися присяги та не допускати посягання на потерпілого, натомість подія правопорушення мала місце, що викликає у потерпілого обґрунтований страх повторення подібних дій в майбутньому, адже обвинувачений не оцінює свої дії критично.
Враховуючи доведення факту моральних страждань потерпілого внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, наслідки його протиправний дій, а саме завдання потерпілому фізичного болю, муки, душевних страждань внаслідок суттєвого ушкодження його здоров'я, порушення звичного для нього способу життя та необхідності вживати додаткових заходів для його налагодження, відновлення здоров'я, оцінюючи глибину моральних страждань потерпілого, суд приходить до висновку про необхідність частково задоволення позову та стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 200000 грн, що на переконання суду відповідатиме принципам розумності та справедливості, не призведе до безпідставного збагачення.
Судові витрати по справі відсутні.
Питання щодо долі речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Речові докази: джемпер, футболка та олімпійка, що вилучені у будинку обвинуваченого, визнані речовими доказами та зберігаються в камері схову речових доказів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією 1915 (а.п. 143), підлягають поверненню ОСОБА_3 , оскільки не містять на собі слідів кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26.07.2023 у справі № 216/4733/23, що набрала законної сили 01.08.2023, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, строком у два місяці, до 24.09.2023, без застосування засобів електронного контролю (а.п. 128-130). Клопотання сторони захисту про зміну вказаного запобіжного заходу залишено слідчим суддею без задоволення (а.п. 157).
Обвинувальний акт скеровано до суду 29.09.2023, тобто вже після спливу визначеного судом строку дії запобіжного заходу у виді цілодобово домашнього арешту. Під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до суду не подавалися, відповідно судом не розглядалися. Обвинувачений сумлінно виконував обов'язки покладені на нього законом, не допускав неявок до суду без поважних причин.
Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Оскільки запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_3 тривав з 26.07.2023 по 24.09.2023, то вказаний період підлягає зарахуванню в строк покарання в порядку ч. 7 ст. 72 КК України, оскільки її положення поліпшують становище обвинуваченого.
Керуючись ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376, п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 121 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
В порядку ч.7 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання у виді позбавлення волі, період дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, а саме період з 26.07.2023 по 24.09.2023, з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди завданої злочином задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Речові докази:
- джемпер, футболку та олімпійку, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області (а.п. 142, 143) - повернути законному володільцю ОСОБА_3 .
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захисникам, потерпілому та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1