Справа №175/8183/25
провадження №1-кс/175/1024/25
Іменем України
26 червня 2025 року с. Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - (у відеоконференції) ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника (у відеоконференції) - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 від 25 червня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у с. Привольне, Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, розлученого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, солдат номера обслуги 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202505239000747 від 24 червня 2025 року за ознакою кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.115 КК України -
До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 від 25 червня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202505239000747 від 24 червня 2025 року за ознакою кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.115 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області під процесуальним керівництвом Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні провадження № 1202505239000747 від 24 червня 2025 року за ознакою кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.115 КК України.
У кримінальному провадженні ОСОБА_4 25.06.2025 року затримано у порядку ст.208 КПК України та обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор зазначає на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання.
Підозрюваний у судовому засіданні не заперечував проти клопотання слідчого.
Захисник підтримав думку підозрюваного.
Суд вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Слідчими СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 1202505239000747 від 24 червня 2025 року за ознакою кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді солдат номера обслуги 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти, військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 3, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 22 червня 2025 року приблизно о 17 год. 00 хв., разом з солдатом навідником 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 знаходилися за місцем своєї дислокації, а саме на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник умисел спрямований на позбавлення життя іншої людини, а саме ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення смерті іншій людині, ОСОБА_4 перебуваючи на території вищезазначеного домоволодіння, підняв з землі кусок цегли та утримуючі її у правій руці підійшов до стоячого поруч ОСОБА_7 та усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на позбавлення життя іншої людини, суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті та бажаючи їх настання, без будь-яких вагань, з метою умисного протиправного спричинення смерті ОСОБА_7 , умисно наніс йому один удар кусом цегли в область голови.
Від сили нанесеного удару ОСОБА_7 впав на землю, втративши свідомість.
У цей час ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_7 , з метою приховати свої злочинні дії, підійшов до лежачого на землі ОСОБА_7 та схопивши його за комір одягненої на ньому кофти, став тягнути його до підвалу господарчої споруди. Затягнувши ОСОБА_7 у підвальне приміщення, ОСОБА_4 поклав ОСОБА_7 біля стіни, після чого підняв з підлоги цеглину, підійшов до лежачого на підлозі ОСОБА_7 та нахилившись над ним, цеглиною, яку він утримував у правій руці, умисно наніс ОСОБА_7 не менше 6 ударів в область голови.
Внаслідок вказаних умисних та протиправних дій солдата ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було заподіяно: відкрита черепно мозкова травма, перелом кісток черепа та обличчя, крововиливи під оболонки головного мозку, які відносно живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя від яких останній помер на місці, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 115 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду, допитами свідків, протокол слідчого експерименту та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проживають в одному будинку, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин в умовах воєнного стану та бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного, тим самим утворюють склади кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 407 та ч.4 ст. 408 КК України.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_4 повинен повернутися до місця мешкання, або місця служби, тобто на територію Донецької області до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час змінює своє місце розтушування, що створить умови та змогу ОСОБА_4 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування. Крім того підозрюваний фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що дасть змогу здійснювати тиск на свідків, які є сусідами підозрюваного, щоб останні відмовились від свої показань.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 зареєстрований у Миколаївській області та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,, у зв'язку з чим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, може створити негативну тенденцію для інших військовослужбовців, які умисно можуть вчиняти інші злочини, в тому числі й військові аби не захищати територіальну цілісність країни на лінії зіткнення, що може призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_8 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Крім, цього суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашній арешт, повинен з'ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.
Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв'язки тощо.
Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовую, настання ризику п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_4 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти.
Крім того, тяжкість покарання ОСОБА_8 , що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.
Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов'язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_8 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_4 .
Такий висновок прокурора не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, запобігання вказаним ризикам неможливе.
У ході розслідування кримінального провадження, були зібрані матеріали, які дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, та в подальшому застосування у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На теперішній день є достатньо підстав вважати, що знаходячись на свободі ОСОБА_8 може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чим може перешкодити своїми діями досудовому розслідуванню.
Таким чином, із вище викладених обставин, можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язків, буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, а більш м'який запобіжний захід не може бути обраний.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_8 , є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкодити кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, передбачені ч.1 ст. 183, п.п. 1-3 ч.1 ст. 194 КПК України підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою знайшли своє підтвердження, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 371, 372 КПК України,
Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 від 25 червня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202505239000747 від 24 червня 2025 року за ознакою кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.115 КК України - задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцем дислокації АДРЕСА_1 , строком на 60 діб, тобто до 12:25 годин 23 серпня 2025 року (в межах строку досудового розслідування).
Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити прокурору і підозрюваному та направити до СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Краматорське РУП ГУНП в Донецькій області.
Ухвала слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі у п'ятиденний термін з дня оголошення ухвали апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1