26 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4640/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025
у справі № 916/4640/24
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,-
17.10.2024 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в зв'язку із неспроможністю виконання своїх грошових зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Дворніченка О.О.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 ; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024; скасовано заборону фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати його майно, введену ухвалою Господарського суду від Одеської області від 07.11.2024; встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Дворніченка Олександра Олексійовича (свідоцтво № 286 від 18.07.2013); провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 закрито.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження по справі № 916/4640/24.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 про закриття провадження у справі №916/4640/24 скасовано. Справу №916/4640/24 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі № 916/4246/24, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4640/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються.
Верховним Судом складено акт від 19.06.2025 №32.1-14/244, у якому зазначено, що в прохальній частині касаційної скарги вказана справа № 916/4246/24.
Так в прохальній та вступній частинах касаційної скарги скаржник просить скасувати вказане судове рішення у справі №916/4246/24. Водночас у описовій частині касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає справу №916/4640/24.
Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, у якій саме справі. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а у тесті касаційної скарги зазначені різні за номерами справи, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення номеру справи, судові рішення у якій він оскаржує.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у цій справі з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав).
Крім того, статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні касаційної скарги на ухвалу господарського суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»)
Згідно Закону України "Про державний бюджет України" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році складає 3028,00 грн.
Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги ОСОБА_2 сума судового збору становить 3028,00 грн.
До матеріалів касаційної скарги скаржник додав квитанцію від 16.06.2025 та платіжну інструкцію №0.0.4419801854.1 від 19.06.2025 про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Дослідивши вказану квитанцію від 16.06.2025 та платіжну інструкцію №0.0.4419801854.1 від 19.06.2025, суд зазначає про таке.
Згідно з приписами частин першої і другої статті 9 Закону «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини першої статті 6 Закону «Про судовий збір»).
Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
З пункту 37 Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу".
Пунктом 41 Інструкції визначено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата оскаржуваного процесуального документа.
Необхідно зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі «судовий збір» зазначено приклад заповнення графи «Призначення платежу» в платіжному документі.
Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.
Як вбачається з квитанції від 16.06.2025, у графі «призначення платежу» зазначено номер справи «№916/4246/24», замість «№916/4640/24», що підтверджується актом Верховного Суду від 19.06.2025 №32.1-14/244.
Як вбачається з платіжної інструкції №0.0.4419801854.1 від 19.06.2025, у графі «призначення платежу» взагалі не зазначено номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата оскаржуваного процесуального документа.
З огляду на викладене, вказані платіжні документи не можуть бути прийняті як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, оскільки вони не є належними доказами сплати судового збору у встановленому законом порядку у справі №916/4640/24.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі №916/4640/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- уточнити номер справи, судове рішення у якій він оскаржує;
- зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга;
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 3028,00 грн у встановлених порядку та розмірі.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков