24 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11152/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.,
представників учасників справи:
позивача - Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (далі - Банк, позивач, скаржник) - Бондаренко Р.В. (адвокат),
відповідача - Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Товариство, відповідач) - Сидорченко В.В. (адвокат),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (далі - ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Банка
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 (головуючий - суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Кропивна Л.В., Барсук М.А.)
у справі за позовом Банка
до Товариства,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ «Оіліндустрія ЛТД»
про стягнення 4 992 273,53 грн.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3 % річних.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Банк звернувся до суду з позовом до Товариства про стягнення 4 992 273,53 грн, з яких 4 570 193,41 грн безпідставно набутих коштів, 290 608,80 грн інфляційних втрат та 131 471,32 грн 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки рішеннями Господарського суду міста Києва у справах №910/14987/23 та №910/17393/23 встановлено факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів за банківською гарантією в сумі 4 570 193,41 грн, позивач просить суд повернути вказані грошові кошти, отримані відповідачем без достатньої правової підстави, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.11.2024 позов задовольнив.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2025 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024. Ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги (нова редакція)
3.1. Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №910/11152/24. Скаржник також зазначив, що у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 450 000 грн, та повідомив, що докази таких витрат, що сплачені/мають бути сплачені Банком будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
4. Узагальнені доводи касаційної скарги (нова редакція)
4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 1212 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/8955/22.
4.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає про те, що не врахував рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/17393/23, у зв'язку з чим зробив неправильний висновок щодо неналежного відповідача у цій справі.
4.3. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково врахував висновки об'єднаної палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин, що виникли між сторонами цієї справи №910/11152/24.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.
5.2. Від ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» відзив на касаційну скаргу до Суду не надійшов.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» (Виконавець) та АТ «Укргазвидобування» (Замовник) (далі - Бенефіціар) 13.06.2023 уклали Договір №УГВ359/13-23 про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ «Укргазвидобування» (далі - Договір/Основне зобов'язання).
6.2. Банк (далі - гарант) та ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» (далі - принципал) 07.06.2023 уклали Договір про надання гарантії №33027/ЮГ-23 (далі - Договір гарантії) та видано Банківську гарантію №33027 від 07.06.2023.
6.3. Відповідно до пункту 1.1. Договору гарантії цей договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі.
6.4. Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору гарантії сума і валюта гарантії: 4 570 193,41 грн (код валюти платежу - 980 (гривня) UАН).
6.5. Строк дії гарантії - з « 07» травня 2023 року до « 14» квітня 2025 року включно.
6.6. До позивача надійшла вимога відповідача (SWIFT - повідомлення від 13.09.2023) про сплату грошової суми за Банківською гарантією №33027 від 07.06.2023, що була надана на користь бенефіціара в розмірі 4 570 193,41 грн.
6.7. Позивач 20.09.2023 перерахував на користь відповідача гарантійний платіж за Банківською гарантією №33027 від 07.06.2023 у розмірі 4 570 193,41 грн, що підтверджується копією меморіального ордера №9189 від 20.09.2023.
6.8. Не погоджуючись з вимогою бенефіціара про сплату грошової суми за Банківською гарантією №33027, принципал звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства та Банка про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
6.9. За наслідками розгляду позову принципала, Господарський суд міста Києва 10.01.2024 ухвалив рішення у справі №910/14987/23 про відмову у задоволенні позову. Вказане рішення Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.03.2024 та Верховний Суд постановою від 27.06.2024 залишили без змін.
6.10. АТ «Комерційний Банк «Глобус» (гарант) звертався до суду з позовом до осіб, у тому числі ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» (принципал), про стягнення коштів за умовами регресу по виплаченій Банківській гарантії від 07.06.2023 №33027 (частина перша статті 569 ЦК України). Господарський суд міста Києва рішенням від 30.05.2025, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовив (справа №910/17393/23).
6.11. Посилаючись на встановлені судами під час розгляду справи №910/14987/23 обставини, що свідчать про відсутність підстав для виплати бенефіціару гарантійного платежу за Банківською гарантією №33027 від 07.06.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 4 570 193,41 грн безпідставно набутих коштів, 290 608,80 грн інфляційних втрат та 131 471,32 грн 3 % річних.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/11152/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
7.2. Верховний Суд ухвалою від 02.06.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/11152/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. У зв'язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду та відпусткою судді Власова Ю.Л. відбулися зміни складу суду, що підтверджується відповідними розпорядженнями заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду, які містяться в матеріалах справи.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, Банк у касаційній скарзі, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 1212 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/8955/22.
8.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пунктах 25, 26, 32 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.9. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.10. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.11. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.12. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.13. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
8.14. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника та доводам Товариства, викладеним у відзиві, колегія суддів виходить з такого.
8.15. У касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України Банк зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 1212 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/8955/22, в якій на розгляд суду поставлено питання стягнення безпідставно набутих коштів, що зумовлено гарантійною виплатою, однак за умови підтвердження судовими рішеннями в іншій справі факту належного виконання основного зобов'язання принципалом.
8.16. Так, у справі №910/8955/22 АТ «КБ «Глобус» звернулося до суду з позовом до АТ «Укргазвидобування», третя особа: ТОВ «Акфілд» про стягнення безпідставно набутих коштів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач набув грошові кошти за рахунок АТ «КБ «Глобус» без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), оскільки факт безпідставного набуття відповідачем вказаних грошових коштів встановлено рішеннями судів у іншій справі.
8.16.1. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідності до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Під час розгляду справи №910/8528/21 судами встановлено відсутність порушення ТОВ «Акфілд» своїх зобов'язань за договором поставки та встановлено безпідставність вимоги АТ «Укргазвидобування» за банківською гарантією. Тому сплачена АТ «КБ «Глобус» сума банківської гарантії підлягає поверненню АТ «Укргазвидобування», як безпідставно набуті кошти. Верховний Суд постановою від 07.03.2024 залишив без рішення судів попередніх інстанцій.
8.17. У справі №910/11152/24, що переглядається, АТ «КБ «Глобус» звернулося до суду з позовом до АТ «Укргазвидобування», третя особа: ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» про стягнення безпідставно набутих коштів, оскільки рішеннями Господарського суду міста Києва у справах №910/14987/23 та №910/17393/23 встановлено факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів за банківською гарантією.
8.18. Враховуючи викладене, означена вище справа (№910/8955/22) та справа, що розглядається є схожими в частині, що стосується суб'єктного складу учасників справи (один і той же позивач та відповідач), предмету та підстав позову (стягнення безпідставно набутих коштів, що зумовлено гарантійною виплатою, за умови підтвердження судовими рішеннями в іншій справі факту належного виконання основного зобов'язання принципалом), нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (стаття 1212 ЦК України), а тому є подібними у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.19. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не врахований правовий висновок, викладений у означеній постанові Верховного Суду у справі №910/8955/22, відповідно до якого:
« 36. Аналізуючи зміст правовідносин у цій справі та викладені вище правові позиції, судова колегія вважає за необхідне викласти такі висновки.
37. Як зазначено вище, умовою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням.
38. Відтак, судами попередніх інстанцій досліджено через призму встановлених у справі № 910/8528/21 обставин виконання ТОВ «Акфілд» зобов'язання щодо поставки товару та з'ясовано обставини, зокрема, про те, що ТОВ «Акфілд» прострочив зобов'язання щодо поставки товару у строк, передбачений договором, не з власної вини, а через несплату авансового платежу АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» та, що ТОВ «Акфілд» вживались всі залежні від нього дії для здійснення цієї поставки товару (про що зазначив суд першої інстанції з посиланням на судові рішення у справі № 910/18478/19), які є преюдиційними при розгляді цієї справи; відповідно цим спростовуються доводи позивача про неналежне виконання ТОВ «Акфілд» своїх зобов'язань за договором поставки № УГПГФ562/07-19 від 08.02.2019
39. При цьому у справі № 910/8528/21 відмовлено у позові АТ «Комерційний Банк «Глобус» до осіб, у тому числі, до принципала про стягнення коштів за умовами регресу по виплаченій гарантії - частина перша статті 569 ЦК України.
40. Тобто, саме за конкретних обставин, встановлених судами, саме Банк є потерпілою особою з виплати сум бенефіціару за гарантією за умов встановлення в інших справах обставин непорушення принципалом основного зобов'язання. Відповідно саме Банк як гарант вправі розраховувати на захист своїх прав шляхом подачі позову до бенефіціара на підставі статті 1212 ЦК України про стягнення безпідставно отриманих коштів.
41. Оскільки умовою звернення бенефіціаром з вимогою до гаранта є порушення зобов'язання боржником, то встановлення протилежного факту (а саме відсутності порушення зобов'язання боржником) свідчить, що правова підстава для такої вимоги відпала, чим спростовуються доводи скаржника, які наведені у пункті 21 цієї постанови».
8.20. Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову у справі №910/11152/24, що переглядається, виходив з того, що в цьому випадку судами під час розгляду справи №910/14987/23 встановлено факт відсутності порушення принципалом забезпеченого банківською гарантією №33027 від 07.06.2023 зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав набуття бенефіціаром гарантійної суми. Суд також визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних в заявлених розмірах.
8.21. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, зазначив, що враховуючи наведені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 висновки, колегія суддів вказує, що гарант (позивач у цій справі) має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (третя особа у цій справі) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові. В подальшому, саме принципал (третя особа у цій справі) наділений правом звертатися до суду з позовом про стягнення з бенефіціара (відповідач у цій справі) суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України). В свою чергу, у цьому випадку гарантом пред'явлено позов до бенефіціара, а не до принципала, тобто обрано неналежного відповідача.
8.22. У контексті доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
8.23. У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
8.24. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
8.25. Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
8.26. Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
8.27. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.28. Відповідно до частин першої, четвертої статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
8.29. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
8.30. Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
8.31. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше (частини перша, друга 561 ЦК України визначено.
8.32. Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
8.33. Статтею 563 ЦК України унормовано, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
8.34. Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
8.35. Відповідно до частини першої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
8.36. Гарант має право на зворотню вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (частина перша статті 569 ЦК України).
8.37. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (частина перша статті 18 ГПК України).
8.38. Як установлено судами попередніх інстанцій, Банком та Товариством укладено Договір про надання гарантії №33027/ЮГ-23 та видано Банківську гарантію №33027 від 07.06.2023.
8.38.1. Відповідно до пункту 1.1. Договору гарантії, цей договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі.
8.38.2. До позивача надійшла вимога відповідача (SWIFT - повідомлення від 13.09.2023) про сплату грошової суми за Банківською гарантією №33027 від 07.06.2023, що була надана на користь бенефіціара в розмірі 4 570 193,41 грн. Зі змісту цієї вимоги бенефіціара вбачається, що підставою для звернення з вимогою про виплату гарантії стало невиконання принципалом зобов'язань, в забезпечення яких видана гарантія, а саме: принципал не виконав взятих на себе зобов'язань в повному обсязі та у встановлені строки, відповідно до договору №УГВ359/13-23 про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ «Укргазвидобування» від 13.06.2023.
8.38.3. Позивач 20.09.2023 перерахував на користь відповідача гарантійний платіж за Банківською гарантією №33027 від 07.06.2023 у розмірі 4 570 193,41 грн.
8.38.4. Суд першої інстанції зазначив, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14987/23 за позовом ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» до AT «Укргазвидобування», АТ «Комерційний Банк «Глобус» про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії від 07.06.2023 №33027, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024, суд встановив таке: «Шляхом аналізу змісту вимоги відповідача-1 щодо сплати гарантійної суми, направленої відповідачу-2 12.09.2023, суд дійшов висновку, що вказана вимога не містить вказівки на те, в чому саме полягає порушення позивачем умов Договору, а відтак не відповідає умовам гарантії та не становить належного представлення.
Відповідно до п. 7.2. Договору виконання Банк-гарант мав право обґрунтовано відмовити Бенефіціару у задоволенні його вимоги.
У позовній заяві позивач (ТОВ «Оіліндустрія ЛТД») наводить аргументи, що ним не порушені умови Договору, натомість відповідач-1 своїми діями не створив належних умов позивачу для надання послуг.
…
З огляду на наведені вище обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність гарантійного випадку та відсутність порушення умов Договору з боку позивача, а відтак і відсутні підстави для виплати Банком-гарантом на користь відповідача-1 (Бенефіціара) Гарантійної суми в розмірі 4 570 193,41 грн. за Гарантією.
Крім того, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, наявні обґрунтовані припущення щодо свідомих дій з боку відповідача-1 з метою відтермінування надання послуг».
8.38.5. Залишаючи в силі рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14987/23, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 25.03.2024 зазначив:
«Зважаючи на те, що доводи позивача про відсутність порушення ним договірних зобов'язань через недотримання замовником зустрічного обов'язку із забезпечення належних умов для надання послуг (прострочення кредитора) знайшли своє підтвердження матеріалами справи, то колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність обставин настання гарантійного випадку та, відповідно, і підстав для виплати банком-гарантом гарантійного платежу згідно банківської гарантії».
8.39. Колегія суддів також виходить з того, що у справі №910/17393/23 Банку відмовлено у задоволенні позову, в тому числі до ТОВ «Оіліндустрія ЛТД», про стягнення коштів в порядку регресу по виплаченій Банківській гарантії від 07.06.2023 №33027 (частина перша статті 569 ЦК України). Вказане рішення набрало законної сили.
8.40. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
8.41. Зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого без належної на те правової підстави, зобов'язаний повернути предмет власного збагачення. Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21.
8.42. Колегія суддів звертається до постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, в якій об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
8.42.1. У вказаній постанові об'єднана палата зазначила, що якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України (пункт 56 постанови).
8.42.2. Також об'єднана палата зазначила, що тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала (пункт 59 постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
8.43. Суд зазначає, що об'єднана палата у справі №910/17772/20 не формувала висновку щодо стягнення безпідставно набутих коштів, що зумовлено гарантійною виплатою, за умови підтвердження судовими рішеннями в іншій справі факту належного виконання основного зобов'язання принципалом. Втім, такий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі №910/8955/22.
8.44. Колегія суддів зауважує, що вагомим і ключовим, з точки зору належного відповідача за таких конкретних обставин справи (тобто коли є рішення, яким суд відмовив банку в позові про стягнення з принципала коштів в порядку регресу за статтею 596 ЦК України і є рішення судів, яким вирішувалось питання щодо визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню) у спірних правовідносинах є з'ясування питання чи звертався гарант до суду з позовом до принципала про стягнення коштів в порядку регресу. Якщо так, то який результат розгляду такої справи.
8.45. Тобто, саме за конкретних обставин цієї справи, встановлених судом першої інстанції, саме банк є потерпілою особою з виплати сум бенефіціару за гарантією за умов встановлення в інших справах обставин непорушення принципалом основного зобов'язання. Відповідно саме банк як гарант вправі розраховувати на захист своїх прав шляхом подачі позову до бенефіціара на підставі статті 1212 ЦК України про стягнення безпідставно отриманих коштів. Оскільки умовою звернення бенефіціаром з вимогою до гаранта є порушення зобов'язання боржником, то встановлення протилежного факту (а саме відсутності порушення зобов'язання боржником) свідчить, що правова підстава для такої вимоги відпала.
8.46. Колегія суддів відзначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2024 у справі №910/8955/22 (див. пункт 8.19. цієї постанови) з огляду на статтю 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від означеної правової позиції з огляду на наявність судових рішень у справах №910/14987/23 та №910/17393/23, які набрали законної сили.
8.47. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
8.48. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
8.49. Верховний Суд ще раз звертає увагу на те, що у справі №910/17393/23 АТ «Комерційний Банк «Глобус» (гарант) Господарський суд міста Києва рішенням від 30.05.2025 відмовив у позові до осіб, у тому числі ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» (принципал) про стягнення коштів за умовами регресу по виплаченій Банківській гарантії від 07.06.2023 №33027 (частина перша статті 569 ЦК України). Вказане рішення набуло законної сили.
8.50. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем обрано неналежного відповідача, оскільки гарантом пред'явлено позов до бенефіціара, а не до принципала.
8.51. Отже, апеляційним господарським судом допущено порушення норми права, а саме статті 1212 ЦК України та не були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/8955/22, на яку посилається скаржник, яка є релевантною до спірних правовідносин, з огляду на предмет та підстави спору (стягнення безпідставно набутих коштів, що зумовлено гарантійною виплатою, за умови підтвердження судовими рішеннями в іншій справі факту належного виконання основного зобов'язання принципалом), наявність судового рішення, яким відмовлено у позові банка до принципала про стягнення коштів в порядку регресу, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин (стаття 1212 ЦК України), що призвело до безпідставного скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції.
8.52. Таким чином, аргументи скаржника знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
8.53. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.54. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
8.55. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що позивачу та відповідачу надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
9.2. За змістом статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
9.3. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на відповідача, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу задовольняє, постанову суду апеляційної інстанції скасовує, а рішення суду першої інстанції залишає в силі.
10.2. Що ж до означеного Банком у касаційній скарзі клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані з урахуванням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого ГПК України, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом 3 частини восьмої статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі №910/11152/24 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у справі №910/11152/24 залишити в силі.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 149 768,20 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 20 копійок) гривень судового збору за подання касаційної скарги.
5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова