25 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/341/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 (колегія суддів у складі: Желік М.Б.- головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2025 (суддя Хома С.О.)
у справі № 921/341/24
за заявою Публічного акціонерного товариства Укрнафта,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток"
про банкрутство,
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович (далі - арбітражний керуючий Козирицький А.С.) 19.05.2025 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 про повернення апеляційної скарги арбітражного керуючого Козирицького А.С. та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2025 у справі №921/341/24 про визнання грошових вимог кредитора до боржника. Також скаржник просив Верховний Суд відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги арбітражного керуючого Козирицького А.С. слід відмовити з огляду на таке.
Господарським судом Тернопільської області від 28.02.2025 прийнято постанову про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 921/341/24.
05.03.2025 до Господарського суду Тернопільської області від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" арбітражного керуючого Козирицького А.С. надійшла заява про визнання грошових вимог кредитора до боржника на загальну суму 4 997913,26 грн.
Одночасно, до заяви про грошові вимоги до боржника ліквідатором долучено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення з даного спору, яке обґрунтовано неплатоспроможністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані", що встановлено постановою Господарського суду Волинської області від 17.07.2024 у справі №903/1347/23 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані". З наведених причин у банкрута не має можливості сплатити визначений законом розмір судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог до боржника у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Козирицького А.С. про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а заяву Козирицького А.С. про визнання грошових вимог до боржника у справі №921/341/24, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" судового збору за подання заяви залишено без руху та встановлено заявнику строк на усунення недоліків заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 6 056,00 грн.
Арбітражним керуючим Козирицьким А.С. 18.03.2025 подано заяву про усунення недоліків, до якої не додано доказів сплати судового збору в розмірі 6 056,00 грн, проте в якій скаржник просив суд вважати вимоги ухвали Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 у справі № 921/341/24 про залишення заяви без руху та усунення недоліків виконаними та прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток" на загальну суму 4997913,26 грн до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2025 у справі №921/341/24 заяву арбітражного керуючого Козирицького А.С. про визнання грошових вимог кредитора до боржника та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду, на підставі частин 4, 6 статті 174 ГПК України та частини другої статті 46 Кодексу України з процедур банкрутства.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, арбітражний керуючий Козирицький А.С. звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив відстрочити оплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Козирицького А.С. про відстрочення від сплати судового збору, апеляційну скаргу ліквідатора залишено без руху, надано скаржнику строк (10 днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху) для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2422,40 грн.
22.04.2025 скаржник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій наводить додаткове обґрунтування до клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, просить вважати вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 про залишення апеляційної скарги без руху та усунення недоліків
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі №921/341/24, апеляційну скаргу арбітражного керуючого Козирицького А.С. на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2025 у справі №921/341/24 повернуто.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник у встановлений строк не виконав вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, не надав належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Верховний Суд погоджується з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції виходячи з такого.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, Законом встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд наділений правом відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору: (1) за клопотанням окремих категорій фізичних осіб, або (2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Із системного аналізу змісту зазначеної норми вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 37 вказаної постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов'язком суду.
Відмовляючи у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що предметом спору у справі №921/341/24 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, апеляційну скаргу ліквідатор подає в інтересах банкрута - юридичної особи, а тому скаржник не є суб'єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 про залишення апеляційної скарги без руху була направлена скаржнику 09.04.2025 о 20:59, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет Електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на зазначене датою вручення ухвали Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 про залишення касаційної скарги без руху є 10.04.2025, а отже, скаржник повинен був усунути недоліки касаційної скарги у строк до 21.04.2025 (враховуючи приписи статті 116 ГПК України).
Скаржник не виконав вимоги ухвали Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 і протягом встановленого судом строку не надав суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Згідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України якщо скаржник не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до вимог статей 174, 260 ГПК України апеляційну скаргу арбітражного керуючого Козирицького А.С. на ухвалу Господарського суду Тернопільської від 24.03.2025 слід повернути.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Приписами частини 2 статті 293 ГПК України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Для Верховного Суду правильне застосовування Західним апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 28.04.2025 у справі № 921/341/24 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Крім того, скаржником одночасно у касаційній скарзі оскаржується ухвала Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2024 у справі № 921/341/24.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною другою статті 17 ГПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Разом з тим, ухвала Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2024 у справі № 921/341/24 не переглядалась в апеляційному порядку за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Козирицького А.С., а тому не може бути предметом касаційного перегляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Козирицького А.С. на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 на підставі частини другої статті 293 ГПК України та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2024 у справі № 921/341/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 921/341/24 за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітон Компані" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Погребняк