29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"26" червня 2025 р. Справа № 924/409/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ІНВЕСТ», м. Баранівка, Звягельського району, Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», м. Хмельницький
про стягнення 1627817,87 грн. з яких: 936561,19 грн. заборгованість за договором поставки товарів, 84290,51 грн. - 3% річних, 449044,32 грн. - інфляційних втрат, 157921,85 грн. - пені.
Представники сторін:
позивач: не з'явився
відповідач: не з'явився
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.05.2025 відкрито провадження у справі №924/409/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год. 29.05.2025, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 29.05.2025 відкладено підготовче засідання у справі №924/409/25 на 10:30 год. 12.06.2025.
12.06.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №924/409/25 та призначення даної справи до судового розгляду по суті на 10:30 год. 26.06.2025.
Позиції сторін.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки 02/12/2020 від 02.11.2020. Повідомляє, що у період з 08.12.2021 до 23.02.2022 позивачем, відповідно до умов договору було здійснено 3 поставки товару на загальну суму 2037673,63 грн.
Зазначає, що станом на 01.04.2025 у ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» icнує заборгованість перед ТОВ «УKPMET-IHBECT», відображена у акті звiрки взаємних розрахунків на загальну суму 936561,19 грн., з яких: 229470,31 грн. - частина належно підтвердженої суми заборгованості за поставлений товар у період з 08.12.2021 до 15.02.2022, а також 707090,88 грн. частина суми заборгованості за фактично переданий товар 15.02.2022.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню в розмірі 157921,85 грн. за період з 31.01.2022 по 31.08.2022; інфляційні втрати у розмірі 449044,32 грн. за період з 31.01.2022 по 28.02.2025 та 3% річних на загальну суму 84290,51 грн.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду від 01.05.2025, 29.05.2025 та від 12.06.2025 направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, та отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції наявними в матеріалах справи.
Враховуючи зазначене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
02.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ІНВЕСТ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (покупець) укладено договір поставки №02/11/20, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (брухт та відходи чорних та кольорових металів).
Згідно з п. 2.3. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 10 банківських днів з дня отримання товару.
Пунктом 3.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ, склад покупця: Запорізька область, Приазовський район, смт. Нововасилівка, вул. Дружби, 184.
Датою поставки є дата, зазначена у видаткових накладних. Разом з товаром постачальник зобов'язаний передати покупцеві оригінали документів: рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (п. 3.2., п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 4.1., п. 4.2. договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки. Приймання-передача товару по кількості здійснюється відповідно до видаткових накладних, по якості - відповідно до документів, що засвідчують якість товару.
При вирішенні питань, не врегульованих договором і пов'язаних із прийомом товарів по кількості і якості, сторони керуються чинними нормативними актами про постачання продукції виробничо-технічного призначення (п. 4.3. договору).
Згідно з п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену договором, а у випадках, не передбачених договором - відповідно до чинного законодавства.
У випадку прострочення сплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення (п. 5.3. договору).
Пунктом 8.1. договору встановлено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2022.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
09.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ІНВЕСТ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСВ Транс Логістик» (перевізник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов'язується за завданнями замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані перевізником послуги.
Згідно з п. 1.2. договору надання послуг фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який підписується уповноваженими представниками сторін та засвідчується печатками.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20.01.2021 ТОВ «ВСВ Транс Логістик» був власником транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На виконання умов договору позивачем здійснювалася поставка товару відповідачу, зокрема:
- 08.12.2021 на суму 651112,44 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 вiд 08.12.2021, товарно-транспортною накладною №0812/2 вiд 08.12.2021 та актом приймання брухту та відходів кольорових металів №9/12 від 08.12.2021;
- 15.01.2022 на суму 679470,31 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 вiд 15.01.2022, товарно-транспортною накладною №1501/2 вiд 15.01.2022 та актом приймання брухту та відходів кольорових металів №01 від 15.01.2022.
15.02.2022 позивачем оформлено документи на поставку товару на суму 707090,88 грн. (видаткову накладну №9 вiд 15.02.2022, товарно-транспортну накладну №1502/9 вiд 15.02.2022, акт приймання брухту та відходів кольорових металів №07 від 15.02.2022) та виставлено відповідачу рахунок на оплату №23 від 15.02.2022 на суму 707090,88 грн.
Позивач у позові зазначає, що товар фактично належним чином був переданий та прийнятий представниками ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», однак оформлення первинних документів про передачу товару не завершилось з невідомих причин. Повідомляє, що пакет документів про поставку надіслано відповідачу для підписання та скрiплення печатками, але підписані примірники на адресу Товариства не повернуто.
Позивачем надано звітність на стоянках транспортного засобу DAF, НОМЕР_2 , який станом на 15.02.2022 обліковувався за реєстраційним номером НОМЕР_1 та належав ТОВ «ВСВ Транс Логістик» (перевізнику).
На підставі договору купівлі-продажу №6845/2022/3350822 від 23.08.2022 ТОВ «ВСВ Транс Логістик» продало ТОВ «Транс Шипінг» транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У зв'язку з продажем транспортного засобу, новим власником ТОВ «ВСВ Транс Логістик» проведено перереєстрацію автомобіля та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Як слідує із наявних в матеріалах справи платіжних доручень та акту звірки взаємних розрахунків за договором №01811/20 від за період з 01.12.2021 по 14.03.2025, відповідачем було здійснено оплату за договором в загальному розмірі 1101112,44 грн., зокрема: 12.01.2022 - 100000,00 грн.; 13.01.2022 - 100000,00 грн.; 14.01.2022 - 100000,00 грн.; 19.01.2022 - 51112,44 грн.; 26.01.2022 - 100000,00 грн.; 28.01.2022 - 100000,00 грн.; 02.02.2022 - 100000,00 грн.; 07.02,2022 - 50000,00 грн.; 09.02.2022 - 50000,00 грн.; 10.02.2022 - 50000,00 грн.; 11.02.2022 - 100000,00 грн.; 21.02.2022 - 50000,00 грн.; 22.02.2022 - 100000,00 грн.; 23.02.2022 - 50000,00 грн.
Позивачем надано скріншоти телефонної переписки з «Талко Олександром» від 15.02.2022 щодо необхідності оплати за поставлений товар, в якій повідомлено про наявність загального боргу в розмірі 1136561,19 грн. У переписці «Талко Олександр» підтверджено, що дані з приводу поставки вірні. При цьому, ким здійснювалася переписка, з яких номерів та повноваження цих осіб переписки в скріншотах не зазначено, сама переписка не засвідчення особою, яка їх здійснила чи подає позов.
У претензії від 11.11.2022 за №215 позивач просив сплатити заборгованість за поставлений товар за договором поставки №02/12/20 від 02.11.2020 в розмірі 936561,19 грн.
У відповіді на претензію №10 від 24.01.2023 відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія РФ проти України). Зокрема, повідомив, що виробничі потужності, цеха, обладнання, споруди, адмiнбудiвля, де ТОВ «Таврiйська ливарна компанія «ТАЛКО» здiйснювалось виробництво готової продукції та зберiгалась вся бухгалтерська документацiя знаходяться на територiї, яка є тимчасово окупованою. Доступ на територію підприємства відсутній, оскільки використовується окупаційною владою, що підтверджується розпорядженням так званого «председателя Совета министров Военно-гражданской администрации Запорожской области Кольцова А.», згідно якого введено тимчасову адміністрацію по управлінню майном ТОВ «Таврiйська ливарна компанія «ТАЛКО», за фактом чого відкрито кримінальне провадження. Зазначає, що у зв'язку з форс-мажорними обставинами, окупацією смт. Нововасилівка та м. Мелітополя, де знаходяться виробничі потужності відповідача та зберігається уся технічна та бухгалтерська документація, у ТОВ «Таврiйська ливарна компанія «ТАЛКО» не має можливості надати вмотивовану відповідь на претензію, якою підтвердити або спростувати заборгованість за поставлений позивачем товар.
В матеріалах справи наявні повідомлення ТОВ «Таврiйська ливарна компанія «ТАЛКО» від 07.10.2022 про вчинення кримінального правопорушення, розпорядженням так званого «председателя Совета министров Военно-гражданской администрации Запорожской области Кольцова А.» від 27.09.2022.
У претензії від 11.11.2022 за вих. 215 позивач повторно просив здійснити оплату заборгованості за поставлений товар за договором поставки №02/12/20 від 02.11.2020 в розмірі 936561,19 грн.
14.03.2025 позивачем складено акт звірки розрахунків між ТОВ «УКРМЕТ-ІНВЕСТ» (постачальник) та ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (покупець) за договором поставки №02/11/20 від 02.11.2020, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 936561,19 грн.
Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару в повному розмірі, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ІНВЕСТ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (покупець) укладено договір поставки №02/11/20, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (брухт та відходи чорних та кольорових металів).
Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов договору позивачем 08.12.2021 та 15.01.2022 здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1330582,75 грн., зокрема:
- 08.12.2021 на суму 651112,44 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 вiд 08.12.2021, товарно-транспортною накладною №0812/2 вiд 08.12.2021 та актом приймання брухту та відходів кольорових металів №9/12 від 08.12.2021;
- 15.01.2022 на суму 679470,31 грн., що підтверджується видатковою накладною №2 вiд 15.01.2022, товарно-транспортною накладною №1501/2 вiд 15.01.2022 та актом приймання брухту та відходів кольорових металів №01 від 15.01.2022.
15.02.2022 позивачем оформлено документи на поставку товару на суму 707090,88 грн. (видаткову накладну №9 вiд 15.02.2022, товарно-транспортну накладну №1502/9 вiд 15.02.2022, акт приймання брухту та відходів кольорових металів №07 від 15.02.2022) та виставлено відповідачу рахунок на оплату №23 від 15.02.2022 на суму 707090,88 грн.
Позивач у позові зазначає, що товар фактично належним чином був переданий та прийнятий представниками ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», однак оформлення первинних документів про передачу товару не завершилось з невідомих причин. Повідомляє, що пакет документів про поставку надіслано відповідачу для підписання та скрiплення печатками, але підписані примірники на адресу Товариства не повернуто.
Судом враховується, що відповідно до п. 4.1., п. 4.2. договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки. Приймання-передача товару по кількості здійснюється відповідно до видаткових накладних, по якості - відповідно до документів, що засвідчують якість товару.
Таким чином, доказом приймання-передачі товару відповідно до умов договору є видаткова накладна.
Надана позивачем видаткова накладна №9 вiд 15.02.2022 на суму 707090,88 грн. підписана лише позивачем (постачальником). Наявні в матеріалах справи акт приймання брухту та відходів кольорових металів №07 від 15.02.2022 на суму 707090,88 грн. та товарно-транспортна накладна №1502/9 вiд 15.02.2022 також не підписані відповідачем (покупцем).
Не може слугувати доказом розвантаження товару на території відповідача 15.02.2022 подана позивачем звітність на стоянках транспортного засобу DAF, НОМЕР_2 , оскільки відповідна звітність не підтверджує факт розвантаження та передачу товару відповідачу.
Відповідно до ст. 76 ГПК України не може бути належним доказом поставки товару скріншоти телефонної переписки з «Талко Олександром» від 15.02.2022, яка не містить інформації ким здійснювалася переписка, з яких номерів та повноваження цих осіб переписки в скріншотах, сама переписка не засвідчення особою, яка їх здійснила чи подає позов. При цьому належними доказами підтвердження факту прийому-передачі товару по кількості та якості є докази узгодженні сторонами в пп. 4.1-4.2 договору.
З огляду на зазначене, позивачем не підтверджено факту поставки відповідачу 15.02.2022 товару на суму 707090,88 грн.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних доручень та акту звірки взаємних розрахунків за договором №01811/20 від за період з 01.12.2021 по 14.03.2025, відповідачем було здійснено оплату за договором в загальному розмірі 1101112,44 грн., зокрема: 12.01.2022 - 100000,00 грн.; 13.01.2022 - 100000,00 грн.; 14.01.2022 - 100000,00 грн.; 19.01.2022 - 51112,44 грн.; 26.01.2022 - 100000,00 грн.; 28.01.2022 - 100000,00 грн.; 02.02.2022 - 100000,00 грн.; 07.02,2022 - 50000,00 грн.; 09.02.2022 - 50000,00 грн.; 10.02.2022 - 50000,00 грн.; 11.02.2022 - 100000,00 грн.; 21.02.2022 - 50000,00 грн.; 22.02.2022 - 100000,00 грн.; 23.02.2022 - 50000,00 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 2.3. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 10 банківських днів з дня отримання товару.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором у відповідача утворилася заборгованість за поставлений товар в розмірі 229470,31 грн. (651112,44 грн. - сума поставки 08.12.2021 + 679470,31 грн. - сума поставки 15.01.2022 - 1101112,44 грн. - здійснені оплати за період з 12.01.2022 по 23.02.2022).
Таким чином, відповідачем не оплачений в повному обсязі товар, поставлений за видатковою накладною №2 вiд 15.01.2022, який з урахуванням п. 2.3. договору мав бути оплачений до 28.01.2022 включно.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати поставленого товару, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення 229470,31 грн. основної заборгованості.
У стягненні 707090,88 грн. основної заборгованості необхідно відмовити у зв'язку з не доведенням факту поставки товару на вказану суму.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Згідно з п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену договором, а у випадках, не передбачених договором - відповідно до чинного законодавства.
Як встановлено судом, граничним терміном оплати товару поставленого за поставленого за видатковою накладною №2 вiд 15.01.2022 є 28.01.2022.
Позивачем правомірно із суми заборгованості 229470,31 грн. здійснено нарахування 3% річних за період з 31.01.2022 по 30.01.2025 в розмірі 20652,33 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Також позивачем здійснено нарахування 3% річних в сумі 63638,18 грн. за період з 01.03.2022 по 28.02.2025 із суми заборгованості в розмірі 707090,88 грн.
Враховуючи, що позивачем не підтверджено поставку відповідачу товару на суму 707090,88 грн., відсутні підстави для здійснення нарахувань 3% річних на вказану суму.
Тому у стягненні 3% річних в сумі 63638,18 грн. необхідно відмовити.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем із суми заборгованості 229470,31 грн. правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 по січень 2025 в розмірі 112052,28 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи, що позивачем не підтверджено поставку відповідачу товару на суму 707090,88 грн., відсутні підстави для здійснення нарахувань інфляційних втрат на вказану суму в розмірі 336992,04 грн.
Тому у стягненні інфляційних втрат в сумі 336992,04 грн. необхідно відмовити.
Щодо пені.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 статі 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).
Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення (п. 5.3. договору).
У постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Пункт 5.3. укладеного між сторонами договору не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж встановлений ч. 6 статті 232 ГК України.
Таким чином, оскільки умови договору не встановлюють періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у п. 5.3. договору щодо нарахування пені за кожен день порушення термінів оплати лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання відповідачем як покупцем цінних паперів зобов'язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Враховуючи, що граничним терміном оплати товару, поставленого за накладною №2 вiд 15.01.2022 є 29.01.2022, правомірним є нарахування пені на суму неоплаченого товару в розмірі 229470,31 грн. за період з 31.01.2022 по 30.07.2022, що становить 33697,56 грн.
Нарахування пені за 31.07.2022 та 01.08.2022 в розмірі 628,68 грн. здійснено за межами шестимісячного строку, що не узгоджується з положеннями ч. 6 статті 232 ГК України.
Також позивачем здійснено нарахування пені в сумі 123595,61 грн. за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 із суми заборгованості в розмірі 707090,88 грн.
Враховуючи, що позивачем не підтверджено факту поставки відповідачу товару на суму 707090,88 грн., відсутні підстави для нарахування пені на вказану суму.
Таким чином, у стягненні пені в розмірі 124224,29 грн. (628,68 + 123595,61) необхідно відмовити.
З огляду на вище викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 395872,48 грн., з яких: 229470,31 грн. - основна заборгованість; 20652,33 грн. - 3% річних; 112052,28 грн. - інфляційні втрати; 33697,56 грн. - пеня.
В решті позову щодо стягнення 1231945,39 грн., з яких: 707090,88 грн. - основна заборгованість; 63638,18 грн. - 3% річних; 336992,04 грн. - інфляційні втрати; 124224,29 грн. - пеня необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 126, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (29025, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 66А, код ЄДРПОУ 31433316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ІНВЕСТ» (12701, Житомирська область, Звягельський район, м. Баранівка, вул. Бандери Степана, 12, код ЄДРПОУ 42256159) 229470,31 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 31 коп.) основної заборгованості; 20652,33 грн. (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 33 коп.) 3% річних; 112052,28 грн. (сто дванадцять тисяч п'ятдесят дві гривні 28 коп.) інфляційних втрат; 33697,56 грн. (тридцять три тисячі шістсот дев'яносто сім гривень 56 коп.) пені; 4755,33 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 33 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 26.06.2025.
Суддя О.Є. Танасюк