вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" червня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/178/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
про: стягнення 532 715,37 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: П.Карплюк
від відповідача: М.Павлюк
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення 68 156 380,42 грн, з яких: 67 623 665,05 грн заборгованість, 300 384,60 грн відсотки річних, 232 330,77 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року суд закрив провадження у справі в часині вимог про стягнення 67 623 665,05 грн основної заборгованості.
Таким чином, станом на даний час предметом спору є стягнення 300 384,60 грн відсотків річних, 232 330,77 грн інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 1 січня 2024 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0527-03041-ПП.
На виконання умов договору, протягом листопада 2024 року - січня 2025 року, позивач надав послуги в сумі 67 623 665,05 грн, які відповідачем не оплачені.
Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач нарахував відповідачу 300 384,60 грн відсотків річних, 232 330,77 грн інфляційних втрат.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем виставлялись рахунки - фактури та акти приймання - передачі на підставі іншого договору, а тому відсутні підстави вважати наявність простроченого грошового зобов'язання за надані послуги у період листопада 2024 року січня 2025 року. Відповідач стверджує, що розрахунок позивача щодо нарахування відсотків річних здійснено не правильно.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 11 березня 2025 року суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 08 квітня 2025 року.
26 березня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов.
2 квітня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалою від 8 квітня 2025 року підготовче засідання відклав на 29 квітня 2025 року.
11 квітня 2025 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
28 квітня 2025 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.
29 квітня 2025 року позивач подав до суду заперечення щодо зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 29 квітня 2025 року суд у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовив, закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи на 10 червня 2025 року.
9 червня 2025 року відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості.
9 червня 2025 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру трьох відсотків річних на 50%.
9 червня 2025 року позивач подав до суду заперечення щодо зменшення розміру 3% річних.
У судовому засіданні 10 червня 2025 року суд оголосив перерву до 24 червня 2025 року.
20 червня 2025 року від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 67 623 665,05 грн у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості.
24 червня 2025 року від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 67 623 665,05 грн у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Ухвалою від 24 червня 2025 року суд закрив провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" у частині вимог про стягнення 67 623 665,05 грн основної заборгованості.
У судовому засіданні позивач підтримав позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних.
Відповідач позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних не визнав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, яка утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, унаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство» (пункт 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго").
НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
Згідно з п. 5 р. XVII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного вище закону до початку діяльності сертифікованого оператора системи передачі функції, права та обов'язки оператора системи передачі відповідно до цього Закону виконує державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України, або акціонерне товариство, утворене в процесі перетворення державного підприємства, яке має ліцензію на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електромережами.
Акціонерним товариством, утвореним в процесі перетворення державного підприємства, що здійснювало централізоване диспетчерське (оперативно- технологічне) управління ОЕС України та має відповідну ліцензію, є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Отже, оператором системи передачі, тобто юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії є НЕК "Укренерго".
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 29.09.2023 року № 1763 Про затвердження зміндо Кодексу системи передачі затверджений новий порядок укладення з користувачами системи передачі договору про надання послуг з передачі електричної енергії шляхом приєднання за спрощеною процедурою, зокрема:
Оператор системи передачі (далі - ОСП) протягом 2-х робочих днів з дня набрання чинності цією постановою оприлюднює на своєму офіційному вебсайті редакцією Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії з роз'ясненням порядку його укладення.
ОСП та Користувачам системи передачі, які на день набрання чинності цією постановою мають чинний /або уклали у період до 31 грудня 2023 року (включно) договір про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - договір на передачу) (далі - існуючі Користувачі), у строк до 01 січня 2024 року мали укласти договір на передачу електричної енергії, який набирає чинності з 01 січня 2024 року, за спрощеною процедурою приєднання на умовах діючих договорів (індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до цих договорів, реквізитів тощо) (далі - спрощена процедура), шляхом підписання заяв-приєднання, які є додатками 1 та 2 до цієї постанови. ОСП протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою надає за допомогою сервісу електронного документообігу існуючим Користувачам підписані зі свого боку примірники додаткових угод про припинення дії діючих договорів на передачу та заяви-приєднання до договорів на передачу. Існуючі Користувачі протягом 30 днів з дня отримання від ОСП проекту додаткової угоди про припинення дії договору та заяви-приєднання, але не пізніше 22 грудня 2023 року, повертають їх ОСП підписаними зі свого боку.
Після підписання з боку існуючого користувача додаткової угоди про припинення дії договору з передачі та заяви-приєднання, ОСП протягом десятиденного строку, але не пізніше 29 грудня 2023 року, направляє такому користувачу повідомлення про приєднання до договору з передачі електричної енергії.
Наказом №549 від 03.10.2023 року затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Умови цього договору набирають чинності з 01.01.2024 року. Наказом №343 від 07.06.2024 року умови договору з передачі електричної енергії затверджено у новій редакції.
Як слідує з матеріалів справи, 29 листопада 2023 року Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" була подана заява - приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Листом НЕК "Укренерго" №01/65681 від 30.11.2023 року повідомив про укладання договору про надання послуг з передачі електричної енергії із ідентифікатором договору №0527-02041-ПП, дата акцептування 01.01.2024 року.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 року №0527-02041-ПП (далі договір).
Згідно з умовами пункту 1.1. договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, за цим договором ОСП (Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач (Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго") зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору, для розрахунків за цим договором використовуються плановий і фактичний обсяги послуги.
Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1. договору).
Відповідно до п. 6.2 договору про надання послуг з передачі електричної енергії, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Відповідно до пункту 6.5 договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважаться, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюються в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування.
Відповідно до пункту 7.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії ОСП має право - отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу.
За умовами пункту 10.3 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною:
у день їх доставки кур'єром, що підтверджуються квитанцію про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником;
у день особистого вручення, що підтверджуються підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "доставлено" у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до пункту 10.4 договору, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному веб-сайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонене законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://onIine.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Відповідно до пункту 10.5 договору, для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування сервісом, які ним передбачені.
Згідно з умовами пункту 14.1. договору, договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання.
Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
У даному випадку дослідженню підлягають обставини надання послуг у листопаді 2024 року - січні 2025 року.
Суд установив, що на підтвердження виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії позивачем надано за листопад 2024 року:
- рахунок - фактуру №ПР-0025619/0527-02041-ПП від 15.11.2024 року на суму 6 588 675,79 грн, який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 18.11.2024 року;
- рахунок - фактуру №ПР-0026116/0527-02041-ПП від 25.11.2024 року на суму 6 359 096,06 грн, який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 28.11.2024 року;
- рахунок - фактуру №ПР-0026622/0527-02041-ПП від 05.12.2024 року на суму 6 423 741,66 грн. який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 09.12.2024 року.
30 листопада 2024 року сторонами складено акт приймання-передачі послуги № ПРА-0006919 за листопад 2024 року відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 30 524,020 МВт*год вартістю 19 360 897,50 грн з ПДВ.
Зазначений акт одержаний відповідачем 12.12.2024 року, строк оплати за яким згідно з п. 6.4 договору до 16.12.2024 року.
Для оплати акту приймання - передачі послуги від 30.11.2024 року відповідачу було виставлено рахунок - фактуру №ПР-0028054/0527-02041-ПП від 11.12.2024 року який згідно з п. 6.4 договору мав бути оплачений - до 16.12.2024 року.
Позивач вказує, що основна заборгованість за листопад 2024 року станом на 03.03.2025 року становила 19 360 897,50 грн.
Також суд установив, що на підтвердження виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії позивачем надано за грудень 2024 року:
- рахунок - фактуру №ПР-0028092/0527-02041-ПП від 15.12.2024 року на суму 5 451 052,55 грн, який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 18.12.2024 року;
- рахунок - фактуру №ПР-0028629/0527-02041-ПП від 24.12.2024 року на суму 6 477 459,80 грн. який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 30.12.2024 року;
- рахунок - фактуру №ПР-0029146/0527-02041-ПП від 05.01.2025 року на суму 8 939 460,42 грн. який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 08.01.2025 року.
31.12.2024 року сторонами складено акт приймання - передачі послуги №ПРА-0007528 за грудень 2024 року відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 32 932,527 МВт*год вартістю 20 888 574,96 грн з ПДВ. Зазначений акт одержаний відповідачем 11.01.2025 року. Строк оплати за цим актом згідно з п. 6.4 договору - до 15.01.2025 року.
На оплату акту приймання - передачі послуги від 31.12.2024 року позивачем було виставлено рахунок - фактуру №ПР-0029663/0527-02041-ПП від 11.01.2025 року який згідно п. 6.4 договору мав бути оплачений до 15.01.2025 року.
Позивач вказує, що основна заборгованість за грудень 2024 року станом на 03.03.2025 року становить 20 888 574,96 грн.
Суд установив, що на підтвердження виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії позивачем надано за січень 2025 року:
- рахунок - фактуру №ПР-0030193/0527-02041-ПП від 15.01.2025 року на суму 9 251 211,84 грн. який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 20.01.2025 року.
- рахунок - фактуру № ПР-0030701/0527-02041-ПП від 25.01.2025 року на суму 9 027 646,33 грн. який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 28.01.2025 року.
- рахунок - фактуру №ПР-0031207/0527-02041-ПП від 05.02.2025 року на суму 9 094 042,38 грн. який згідно п. 6.2 договору мав бути оплачений до 10.02.2025 року.
31 січня 2025 року сторонами складено акт приймання-передачі послуги №ПРА-0008103 за січень 2025 року відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 33 242,247 МВт*год вартістю 27 374 192,59 грн з ПДВ. Зазначений акт одержаний відповідачем 12.02.2025 року. Строк оплати за цим актом згідно з п. 6.4 договору - до 17.02.2025 року .
На оплату акту приймання - передачі послуги від 31.01.2025 року відповідачу було виставлено рахунок - фактуру №ПР-0031713/0527-02041-ПП від 11.02.2025 року який згідно з п. 6.4 договору мав бути оплачений до 17.02.2025 року включно.
Позивач вказує, що основна заборгованість за січень 2025 року станом на 03.03.2025 року становила 27 374 192,59 грн.
Загальний розмір заборгованості станом на 3 березня 2025 року складав 67 623 665,02 грн (19 360 897,50 грн (за листопад 2024) + 20 888 574,96 грн (грудень 2025) + 27 374 192,59 грн (січень 2025).
Після пред'явлення позову починаючи з 12 березня 2025 року відповідач сплатив вказану заборгованість повністю. Разом з тим невирішеним лишилось питання про стягнення 300 384,60 грн відсотків річних, 232 330,77 грн інфляційних втрат, зокрема за прострочення оплати заборгованості за: листопад 2024 року позивач нарахував 142 715,82 грн 3 % річних та 232 330,77 грн інфляційних втрат; за грудень 2025 року 98 306,05 грн 3 % річних; за січень 2025 року 59 362,73 грн 3 % річних.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
Предметом даного спору є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Згідно з приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; кодексом комерційного обліку; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").
У відповідності до статті 4 вказаного Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, в т.ч. і договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Як установлено судом, на виконання умов договору, протягом листопада 2024 року січня 2025 року позивач надав, а відповідач отримав обумовлену договором послугу яка станом на момент пред'явлення позову була неоплачена на загальну суму 67 623 665,05 грн.
За змістом статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Згідно з нормами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як видно із матеріалів справи, відповідач в процесі розгляду даної справи поступово здійснював погашення заборгованості згідно з договором. Таким чином станом на момент прийняття рішення судом сума заборгованості з основного боргу сплачена повністю. Дана обставина підтверджена обома сторонами.
У зв'язку з наведеним, ухвалою суду від 24 червня 2025 року суд закрив провадження у цій справі в частині вимог про стягнення 67 623 665,05 грн основної заборгованості на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України (відсутній предмет спору).
Внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за надану послугу, позивачем нараховано відповідачу 300 384,60 грн 3 % відсотки річних та 232 330,77 грн інфляційних втрат.
Згідно з правилами статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Норми статті 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
З умов договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу видно, що договором передбачено часткову попередню оплату вартості послуги, зокрема відповідно до п. 6.2 договору про надання послуг з передачі електричної енергії, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням встановлених в мотивувальній частині цього рішення обставин справи, в тому числі вартості наданої послуги, дати виникнення прострочки оплати послуги, суд встановив, що позивач правильно визначив періоди нарахування, в тому числі врахував вимоги статті 254 ЦК України.
Суд бере до уваги, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. За таких умов до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Відносно доводів відповідача про те, що строк оплати не настав та планова вартість послуг не була сформована та виставлена, а також про те, що наказом №343 від 07.06.2024 року умови договору з передачі електричної енергії затверджено у новій редакції суд зауважує, що відповідно до п.15.1 договору цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини пов'язані з наданням послуги. У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Відповідно до п. 15.2 Договору цей договір зі змінами оприлюднюється на офіційному вебсайті ОСП. Якщо користувач не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором.
Отже як видно з вище описаного договір викладається у новій редакції з відповідними змінами та затверджується відповідним наказом.
У даному ж випадку не має домовленості сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, а натомість позивачем внесено зміни до умов публічного договору в односторонньому порядку відповідно до п. 15.1 договору (у зв'язку з внесенням змін або скасуванням нормативно-правових актів, що регулюють відносини пов'язані з наданням послуги). За наведених обставин відповідач не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, як це передбачено умовами п. 15.2 договору.
Зміни до договору №0527-02041-ПП від 01.01.2024 року, які були затвердженні наказом №343 від 07.06.2024 не змінили умови та порядок розрахунків для відповідача, а саме п 6.2 та 6.4 договору. Рахунки були виставлені відповідачу згідно з умовами чинного договору №0527-02041-ПП від 01.01.2024 року з урахуванням змін від 07.06.2024 року. Строк сплати рахунків настав відповідно до умов п 6.2 та 6.4 договору.
Договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
Використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов'язком користувача за договором про надання послуг. Порядок оплати планових обсягів послуг виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.
У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника. ОСП на підставі даних фактичного обсягу послуги, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги.
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця у строк встановлений договором з моменту отримання акта приймання-передачі послуги.
Отже при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного. Тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Схожі правові позиції висловлені Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №912/1941/21.
Умовами договору передбачено, що оплата послуг здійснюється поетапно, остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків та актів рахунків, актів приймання-передачі послуги.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Акти приймання-передачі послуги користувач підписує протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Суд установив, що акт за листопад 2024 року відповідачем підписаний 12.12.2024 року; акт за грудень 2024 року підписаний 13.01.2025 року; акт за січень 2025 року підписаний 12.02.2025 року. Таким чином до отримання користувачем та погодження акту яким встановлюється фактичний обсяг послуги за місяць у користувача існує обов'язок з оплати послуг у строки визначені пунктом 6.2. договору (розмір планових послуг). Водночас оплата фактичного розміру спожитої послуги здійснюється на підставі акту приймання - передачі, що підписується (погоджується) сторонами.
З огляду на такі обставини суд критично оцінює контррозрахунок відповідача, та вважає, що розрахунок позивача відповідає положенням договору та не суперечить вимогам статті 625 ЦК України, а отже є правильним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних на 50 відсотків суд вважає, що таке клопотання є необґрунтованим та суперечить вимогам статті 625 ЦК України виходячи з наступного.
Норми ГК України та ЦК України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту статті 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України слідує, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за статтею 625 ЦК України. В той же час як у даній справі, сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у статті 625 ЦК України.
У спірному випадку застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Вирішуючи у цій справі за клопотанням відповідача питання щодо можливості зменшення розміру 3 % річних суд враховує наступне.
Загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення не є надмірними та незначні у порівнянні із сумою основного боргу, не мають ознак надмірного тягаря для відповідача та неправомірного збагачення для позивача, а несплата заборгованості завдає позивачу матеріальних втрат, пов'язаних з відсутністю компенсації вартості наданих послуг.
Суд ураховує, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Так Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 Конституційний Суд підкреслив, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Суд підкреслив, що діяльність правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципом справедливості.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.
Також загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Висновки суду
За наведених обставин суд зробив висновок, що позов підлягає до задоволення. Відповідач має сплатити позивачу нараховані проценти річних та втрати від інфляції у зв'язку зі встановленими судом обставинами прострочення виконання грошового зобов'язання. Водночас, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем сум 3% річних.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового спору за даними вимогами складає 817 876,57 грн (з застосуванням коеф. 0,8).
Згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року закрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" в частині вимог про стягнення 67 623 665,05 грн основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, судовий збір в розмірі 811 483,99 грн може бути повернутий особі яка його сплатила.
Решта судового збору розподіляється пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 6 392,58 грн суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71, ідентифікаційний код 05424874) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 25, ідентифікаційний код 00100227) 300 384 (триста тисяч триста вісімдесят чотири) грн 60 коп відсотків річних, 232 330 (двісті тридцять дві тисячі триста тридцять) грн 77 коп інфляційних втрат та 6 392 (шість тисяч триста дев'яносто два) грн 58 коп судового збору.
3. Ухвалою суду повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 25, ідентифікаційний код 00100227) з державного бюджету України 811 483 (вісімсот одинадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн 99 коп судового збору.
Позивач (Стягувач): Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 25, ідентифікаційний код 00100227).
Відповідач (Боржник): Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71, ідентифікаційний код 05424874).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 26 червня 2025 року.
Суддя Андрій КАЧУР