адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
25.06.2025 Справа № 917/839/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротраксервіс", вул.Десятинна, буд. 4/6, поверх 3, каб. 32, м.Київ, 01001
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х", вул. Халаменюка Олександра, буд. 8, оф. 508, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 29 984,89 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротраксервіс" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" 29 984,89 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 07.11.2024 Договору № ТО 323 на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, з яких : 26 373,88 грн основний борг, 2 428,19 грн пеня, 933,57 грн інфляційні втрати, 249,25 грн три проценти річних.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копія Договору № ТО 323 від 07.11.2024; копія акту приймання виконаних робіт від 26.11.2024 року; копія акту звірки взяєморозрахунків; копія претензії-вимоги №9 від 25.02.2025 року.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
22.04.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротраксервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" про стягнення 29 984,89 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 07.11.2024 Договору про № ТО 323 на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, з яких : 26 373,88 грн основний борг, 2 428,19 грн пеня, 933,57 грн інфляційні втрати, 249,25 грн три проценти річних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 справу № 917/839/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 24.04.2025 у справі № 917/839/25 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа наявна у матеріалах справи, а.с. 32). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічні приписи містить п. 2 ст. 178 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/839/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
07.11.2024 між ТОВ "Агротраксервіс" (далі - Виконавець) та ТОВ "Скай Джет-Х" (далі - Замовник) було укладено Договір № ТО 323 на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (далі - Договір, а.с. 13-14).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по проведенню технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, які належать Замовнику, або якими він користується на законних підставах, а Замовник зобов'язується оплачувати виконані роботи на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору);
- Замовник проводить розрахунок з Виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в національній валюті України, протягом 20 банківських днів з моменту підписання Акту приймання наданих послуг (п. 4.2 Договору);
- Замовник зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи (п. 3.2.3 Договору);
- за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1 Договору);
- за прострочення строків оплати робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.3 Договору);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025 (п. 7.5 Договору);
- сторони домовились, що Е-документи, які відправлені та підписані стороною - відправником з використанням КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обовязки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування (п. 7.9 Договору).
На виконання умов Договору Ппозивач виконав перелік робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу - MAN TGX 18.480 4X2 BLS, державний номер НОМЕР_1 .
Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту приймання виконаних робіт №ZHG_ATS-010698 від 26.11.2024 року на загальну суму 26 373,88 грн (а.с. 15). Означений акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.
Між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків та складено Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2024 по 30.11.2024, відповідно до якого у відповідача рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 26 373,88 грн (а.с. 16). Означений акт підписаний електронними підписами та скріплений електронними печатками сторін без зауважень та заперечень, зокрема, зі сторони відповідача директором Гайворонським Р.О.
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору, щодо оплати отриманих послуг, 26.02.2025 позивачем було надіслано на адресу відповідача Вимогу про погашення заборгованості за Вих. №. 3 від 05.02.2025, у якій містилася вимога про погашення заборгованості, що складає 26 373,88 грн (копія вимоги та доказів її направлення наявні у матеріалах справи, а.с. 17-19).
Дана вимога поштою була повернута позивачу з огляду на закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується випискою з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 20)
Позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач не здійснив розрахунки за отримані результати робіт, заборгованість відповідача перед позивачем складає 26 373,88 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 29 984,89 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 07.11.2024 Договору про № ТО 323 на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, з яких : 26 373,88 грн основний борг, 2 428,19 грн пеня, 933,57 грн інфляційні втрати, 249,25 грн три проценти річних.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина 2 статті 67 ГК України).
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати Від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регулюють норми про договір надання послуг.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст. 631 ЦК України).
В матеріалах справи наявна копія акту виконаних робіт, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками сторін. У даному акті відповідач не зазначив, що має претензії по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг). Доказів у спростування викладеного відповідач суду не надав.
Стосовно долученого позивачем до матеріалів справи двостороннього акта звірки взаєморозрахунків (а.с. 16) суд зазначає наступне.
Як уже зазначено судом у описовій частині даного рішення, означений акт підписаний електронними підписами та скріплений електронними печатками сторін без зауважень та заперечень, зокрема, зі сторони відповідача директором Гайворонським Р.О.
Враховуючи умови п. 7.9 Договору, приписи Закону України "Про електронний цифровий підпис", Закону України "Про електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну комерцію", суд приймає наданий позивачем акт звірки розрахунків як належний та допустимий доказ на підтвердження наявності у відповідача заборгованості.
Двадцять першого грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Таким чином, із наведеного, зважаючи, що акт звірки взаєморозрахунків підписано електронним підписом уповноваженої особи боржника (відповідача) та скріплено електронною печаткою відповідача, враховуючи, що вказаний акт містить посилання на акт виконаних робіт, який, як встановлено судом, є самостійним та достатнім доказом здійснення господарської операції - надання послуг, суд дійшов висновку, що акт звірки, як юридичний документ, свідчить про визнання відповідачем боргу.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг у визначені Договором строки. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 26 373,88 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 26 373,88 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно п. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 933,57 грн інфляційних втрат за період з 25.12.2024 по 18.04.2025 та 249,25 грн 3% річних за період з 25.12.2024 по 18.04.2025, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманих послуг.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Згідно п. 5.3 Договору, за прострочення строків оплати робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 428,19 грн пені за період з 25.12.2024 по 18.04.2025.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 428,19 грн, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 26 373,88 грн основного боргу, 2 428,19 грн пені, 933,57 грн інфляційних втрат та 249,25 грн 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 9262617412 від 18.04.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 28).
Пунктом 2 ч. 1 ст.129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" (вул. Халаменюка Олександра, 8, оф. 508, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 43596842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротраксервіс" (вул. Десятинна, буд. 4/6, поверх 3, каб. 32, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 41342718) суму основного боргу у розмірі 26 373,88 грн, 2 428,19 грн пені, 933,57 грн збитків від інфляції, 249,25 грн 3% річних та 3 028,00 грн судових витрат.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 25.06.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик