65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2431/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-952/25 від 23.06.2025) виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову
у справі № 916/2431/25
за позовом виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси
в інтересах держави в особі:
1) Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691),
2) Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 40477150)
до відповідачів:
1) Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «ВУЗІВСЬКИЙ» (65088, Одеська обл., м. Одеса, вул. Наукова, буд. 60-а; код ЄДРПОУ 35303304),
2) Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 16; код ЄДРПОУ 26209430),
про визнання недійсним договору та стягнення 3 238 466,12 грн,
Виконувач обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «ВУЗІВСЬКИЙ», Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», в якому просить суд:
1) визнати недійсним Договір № 25 від 09.01.2018, укладений між комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» та філією «ОДЕСЛІФТ» приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» за результатом проведення відкритих торгів UA-2017-12-01-002641-c, предмет закупівлі ДК 021:2015: 50750000-7 - Послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 3 191 979,74 грн, як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу останнього;
2) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (код ЄДРПОУ 26209430, юридична адреса: вул. Водопровідна, буд. 16, м. Одеса, 65007) на користь Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» (код ЄДРПОУ 35303304, юридична адреса: 65088, Україна, Одеська обл., Одеса, вул. Наукова, 60А) 3 238 466,12 грн, а з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» (код ЄДРПОУ 35303304, юридична адреса: 65088, Україна, Одеська обл., Одеса, вул. Наукова, 60А) одержані ним за рішенням суду у цій справі 3 238 466,12 грн - в дохід держави.
В обґрунтування позову прокурор посилається на встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави з огляду на з'ясування того факту, що спірний договір є укладеним за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, зокрема, Приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», у зв'язку з чим прокурор вважає, що даний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу цього товариства, із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.
25.06.2025 суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/2431/25.
23.06.2025 прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд:
1) накласти арешт на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; ідентифікаційний код юридичної особи: 26209430), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 3 238 466,12 грн;
2) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; ідентифікаційний код юридичної особи: 26209430), у межах суми позову 3 238 466,12 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
На переконання прокурора, необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, адже можливість Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною. Ураховуючи викладене, прокурор вважає, що співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», в межах суми позову 3 238 466,12 грн, а також на нерухоме майно, яке належить останньому, у межах суми позову, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.
На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України прокурор повідомив, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачу можуть бути спричинені збитки, немає.
Розглянувши заяву виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Необхідно відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів (пункт 24);
- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (пункт 30);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
Предметом позову у справі, що розглядається, є, зокрема, майнова вимога про стягнення з відповідача-2 грошових коштів у розмірі 3 238 466,12 грн.
Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого звернено майнову вимогу про стягнення 3 238 466,12 грн, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення.
Разом з тим, згідно з висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Відтак, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову є гарантією того, що рішення суду буде виконано та позивач отримає задоволення своїх вимог, у разі задоволення позову судом. У свою чергу, накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, суд враховує, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Подібний висновок, який суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, викладено в Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. За таких обставин суд вважає, що заявником дотримано вимоги щодо наведеного стандарту доказування.
При цьому слід зазначити, що у разі задоволення позову у цій справі, відповідач матиме можливість виконати рішення суду, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно, на яке накладено арешт в ході виконавчого провадження.
Приймаючи до уваги, що вказані заходи забезпечення позову застосовуються виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме таких заходів є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідач-2 не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-952/25 від 23.06.2025) виконувача обов'язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі № 916/2431/25 - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; ідентифікаційний код юридичної особи: 26209430), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 3 238 466,12 грн.
3. Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; ідентифікаційний код юридичної особи: 26209430), у межах суми позову 3 238 466,12 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Стягувач: Одеська міська рада (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691).
Боржник: Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 16; код ЄДРПОУ 26209430).
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 25 червня 2025 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Волков Роман Володимирович